Школа для ромських дітей: ласкаво просимо до гетто?

76
31 серпня 2013

Незабаром шкільний дзвінок пролунає по всій Україні. 1 вересня до школи підуть 450 тисяч першокласників. Втім, частина з цих дітей почнуть свою подорож до Країни Знань в ізольованих (сегрегаційних) школах із неякісною освітою.

У багатьох регіонах України роми не мають можливості навчатися разом з іншими дітьми. Наприклад, на Закарпатті та в Одеській області існує принаймні 12 шкіл, де більше 90% школярів - ромського походження. Ці діти мають набагато більше шансів залишитися неписьменними, а в кінцевому підсумку - поповнити ринок безробітних.

Недосяжна мрія

За даними Світового банку, Україна має високий рівень охоплення шкільною освітою – 99,8%. Тим не менше, ця цифра не завжди є доказом якості освіти або, в деяких випадках, навіть грамотності.

У сегрегаційних школах рівень освіти значно нижчий. Так, свіже дослідження, проведене Європейським центром з прав ромів в Одеській області, показує, що за 5-6 років навчання у таких школах деякі діти не можуть опанувати основи грамотності. Наприклад, написати своє ім’я чи навчитися рахувати.

В Одеській області 21-річний Опанас, ром за етнічним походженням, не зміг подати заявку на отримання паспорту. Хлопець не вміє ні читати, ні писати, а тому не зміг заповнити форму. А без паспорта і будучи неписьменним, він не може знайти роботу.

"Після трьох-чотирьох років навчання в школі діти не вміють читати і писати, - каже молода мати Анжела. - Вчителі не зацікавлені в їхньому навчанні. Звичайно, діти втрачають інтерес, і вони перестають ходити до школи - це марна трата часу".

Її спритний і кмітливий 10-річний син розповідає, як сильно хотів би навчатися в "нормальній" школі, де він міг би вивчати читання та письмо, математику та англійську, поряд із українським дітьми. Але зарахування до звичайної школи для нього недосяжне через дуже просту причину: він – ром.

Причин, чому ромські діти навчаються в сегрегаційних школах, багато. Окремі такі школи виникають в районах компактного проживання ромів. В інших випадках адміністрація школи відокремлює ромських дітей від їхніх українських ровесників, переміщуючи їх до окремої будівлі на території тієї ж школи. А іноді ромські батьки самі не хочуть віддавати дітей до "спільних" шкіл, бо не можуть сплачувати встановлені там неофіційні платежі.

За даними Європейського центру з прав ромів, сегрегаційні школи часто знаходяться в поганому технічному стані, а вчителі іноді виражають своє дискримінаційне ставлення. Наприклад, одна вчителька заявила, що роми не здібні до навчання через "генетичні вади".

"Відокремлене навчання ромських дітей передбачає більш низькі освітні стандарти та скорочені навчальні програми. Все це посилює загальний стереотип, що ромські діти розумово відсталі", - такий висновок оприлюднив Центр досліджень суспільства у своєму звіті про повсякденні практики інституційної дискримінації.

 

Як нормальні діти стають відсталими

Зафіксовані випадки, коли ромських дітей поміщають в спеціальні школи, незважаючи на те, що в тому відсутня будь-яка потреба.

Така доля спіткала Стаса Деметра – випускника Домбоківської школи-інтернату.

Стас – сирота. 17 років він прожив в інтернаті для дітей з інвалідністю, а коли туди прийшла комісія, виявилося, що хлопець там знаходився помилково. Як результат, Деметр має атестат про закінчення неповної середньої школи (9 років), але не вміє ні читати, ні писати.

Стас Деметр. Фото Олега Григор'єва

У подібних закладах дітей різного віку часто навчають за однією програмою – полегшеною. І добре, якщо взагалі навчають, бо, за словами Стаса, в їхньому інтернаті це відбувалося рідко: "Нас там не вчили: в них була своя "каптьорка", де вони каву пили під час уроків, а ми тихо сиділи в цей час і дивились телевізор".

У таких школах ромські діти разом з іншими дітьми навчаються за скороченою програмою: з навчальним планом, адаптованим до потреб дітей з обмеженими можливостями. Вони позбавлені можливостей, щоб перейти на наступний освітянський рівень.

"Що це за ідіотська країна, коли дітей-сиріт відправляють до інтернатів, роблять їм штучні діагнози "розумово відсталих", потім, згідного з цим діагнозом, усі 17 років над ними знущаються в інтернаті, ніхто й нічого не вчить, але при цьому, щоб залишатися білими й пухнастими, видають атестати про закінчення середньої школи?" - запитує Наталія Козир, координатор проектів Благодійного фонду "Розвиток" (м. Мукачеве).

При цьому, за її словами, після інтернату Стас вийшов із атестатом, і у свої 18 років він вважається повнолітнім, самостійним громадянином України. Який перебуває у працездатному віці й зобов'язаний сам знайти собі роботу та влаштуватися в житті.

"Держава "опікувалась" ним в лапках, а насправді вона не давала йому розвиватися та робила з нього клієнта для наступного кроку в його житті – передачі його в дорослий психононеврологічний інтернат, де також він мав зайняти якесь койко-місце і забезпечувати роботою персонал цих інтернатів", - каже Андрій Черноусов, директор Асоціації незалежних моніторів.

Фото Ірини Виртосу, Центр інформації про права людини

Міфи і реальність

Втім, є й інші приклади. У багатьох українських містах працюють школи, де ромські діти навчаються разом з дітьми, які мають інше етнічне походження. Отримання якісної освіти в таких інтегрованих закладах дозволяє ромам перейти на наступний етап – навчання в професійно-технічних або вищих учбових закладах.

Петро Бурлаченко, 30-річний керівник ромської громадської організації є одним із яскравих прикладів того, наскільки освіта є важливою та може змінити життя.

Петро закінчив юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і зараз працює координатором Центру правової інформації та консультацій у Черкасах. Ця організація надає допомогу і підтримку ромам в Черкаській і сусідніх областях.

Рената Балог, колишня жителька табору в Мукачевому, - теж юристка. Завдяки стипендії вона отримала вищу освіту й нині працює на захист ромського населення в рідному місті. Дівчина переконує, що освіта і наполеглива праця допоможуть подолати соціальну відчуженість та злидні.

"Я сама циганка і зараз допомагаю своєму народу. Це важливо, тому що своїм прикладом я показую, що освіта сприяє успіху", - розповідає Рената.

Рената Балог. Фото Романа Бондарчука

Дівчина прожила в таборі до 13 років - у бідності і жахливих побутових умовах. Навчання у "ромській" школі не йшло, і тоді мати віддала її в угорську школу. Після її закінчення Рената пішла в профтехучилище, а потім – у Міжрегіональну академію управління персоналом.

Такі приклади показують, що стереотип "роми не хочуть навчатися" можна зруйнувати. Поділ людей виключно на основі їхнього соціального становища або етнічної належності не приведе до прогресу. Це тільки призведе до нелюдяності. Зрештою, діти повинні мати рівні можливості незалежно від будь-яких підстав.

Тут і далі - Фото Романа Бондарчука

Дезідеріу Гергей, Європейський центр з прав ромів (Будапешт, Угорщина)

Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини (Київ, Україна)

 
 
powered by lun.ua