Теплий Івано-Франківськ. Як активісти змінюють місто

31-річний Юрко Филюк не планував ставати громадським активістом. Він навіть не збирався повертатися до рідного Івано-Франківська з Києва, куди переїхав працювати після закінчення вузу.

Та в кризовий 2008-й йому разом із друзями довелось заморозити свій бізнес у столиці. Молоді люди приїхали на літо до Франківська, а ближче до осені вирішили тут і залишитися.

Тепер завдяки їм у міста є свій візуальний стиль, восени з'явиться унікальне громадське кафе "Urban Space", розробляється проект "найкращої вулиці Європи". І хай вас не дивує така амбітна назва – франківські активісти вже почали працювати над створенням "шматочка Відня" у своєму місті.

У всій цій активності є чітка логіка: поступово, але наполегливо й нестандартно "розкачати" місто, аби зробити його теплішим. В якому сенсі теплішим? Комфортнішим для людини, дружнішим до містян і гостей.

Так півроку тому виникла ініціатива "Тепле місто", частиною якої є Urban Space та проект "Грюнвальдська" – та сама, у майбутньому "найкраща вулиця Європи".

Але це – лише пазли великої мозаїки перетворень, серед яких і тепле вело-місто, і теплі бізнеси, і такі ж кав'ярні, готелі й навіть культурне життя.

ГОВОРИТЬ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

– Знаєш таку кав'ярню "Говорить Івано-Франківськ"? У центрі, біля "Ратуші", – каже Юрко, поки ми домовляємось про зустріч. Це кафе – одне з п'яти в компанії "23 ресторани", співзасновником якої він є.

Інший найвідоміший заклад із бізнесу Филюка – ресторан, у якому кожної п'ятниці та суботи наприкінці вечора для відвідувачів танцюють офіціанти. "Фабрика", так називається цей заклад, цього року очолила рейтинг "Дела" найкращих ресторацій в Україні за 2014 рік.

Але бізнесом тепер займаються здебільшого його партнери – Юрій поринув у громадську діяльність, а частину прибутків ресторанів віддає у тому числі на власні соціальні ініціативи.

На зустріч активіст приходить із ноутбуком – він із ним мандрує з однієї зустрічі на іншу: від потенційних учасників проектів до бізнесменів, яким показує презентації, та друзів, разом з якими креативить.

На хлопцеві – футболка із зображенням козака, чуб якого й вуса вималювані хрестиками – візерунками з нового стилю Івано-Франківська.

– Ці футболки популярні не лише в нас, їх замовляють і з-закордону. Нещодавно 15 таких "козаків" у Москву відправили. А франківські бізнесмени із власної ініціативи навіть на бетонозмішувачі чіпляють символіку із брендбуку, – посміхаючись, каже Юрко й пригадує, скільки шуму було довкола першої його ініціативи – брендування міста.

Авторів сварили – "поставили хрест на місту", "нащо нам ці матрьошки?", "що це за вишивки у ХХІ столітті як стиль міста?" – та в результаті робота компанії Aimbulance, яка взялась створити візуальний стиль міста, потрапила до короткого списку Канських левів. Вона не перемогла в категорії Large Scale logo, але в п'ятірці фіналістів бренд міста був лише один – франківський.

– Тому суб'єктивно можна вважати, що бренд міста, який був нами розроблений, – найкращий серед брендів міст за 2014 рік, – не без гордості резюмує Филюк. Для нього ця перемога важлива для початку громадської активності.

Ivano-Frankivsk City visual identity from Aimbulance on Vimeo.

– У суспільстві, де існує тотальна недовіра до будь-яких ініціатив і один до одного, де люди не дуже навчені комунікувати й об'єднуватись, не принципово із чого почати. Важливо створити прецедент. Показати, що разом можна щось зробити.

З самого початку активісти розуміли, що цей проект має бути громадською справою – ані корпоративне замовлення, ані владне не здобуло б підтримки серед мешканців. Відтак склали для себе список відомих франківчан з хорошою репутацією. Далі до кожного з них приходили з презентацією і переконували, що місту потрібен власний візуальний стиль.

У результаті набралось два списки: ті, хто офіційно готовий був підтримати ідею, і ті, хто хотів фінансово долучитись до проекту. Aimbulance погоджувалась розробити логотип, фірмовий шрифт, систему навігації міста, фірмові таблички та інше по собівартості, але ці витрати потрібно було покрити.

– Для нас було важливо не залучати кошти з міського бюджету, а зібрати із громади. У результаті 46 компаній і звичайних мешканців міста скинулись на нього, і ми отримали візуальний стиль міста, – розповідає Юрко Филюк.

Хоча сам він визнає, що вкладатись в рекламу міста не продуктивно; треба інвестувати в створення середовища міста. А вже воно ініціативами й ідеями знизу впливатиме-мінятиме місто. Тоді й реклами як такої для Франківська не треба – яскраві ідеї самі притягуватимуть увагу.

– Молодь унікальна й креативна, їй треба давати себе реалізовувати, а для цього має бути середовище. Ось дивись, ми тут збираємо інтелект, – Юрій відкриває на ноутбуці інтерактивний сайт громадського кафе Urban Space, на якому відображаються невеликі фотографії 62 бізнесменів.

Ще частина карти залишається сірим (поки що) незаповненим фоном.

УРБАН СОТНЯ

Фішка громадського кафе Urban Space унікальна: за задумом, сто людей віддають по тисячі доларів на відкриття цього урбан-простору з кав'ярнею, книгарнею, магазином дизайнерських речей тощо. Після відкриття Urban Space восени цього року, його прибутки розподілятимуться в пропорції 20:80, де менша частка йтиме на операційні витрати й розвиток цього простору, а 80% – на міські проекти.

Благодійники, які жертвують гроші на відкриття цього простору, абсолютно ніяких прибутків не отримуватимуть. Та вони матимуть виключне право шляхом голосування чотири рази на рік вирішувати, на які саме проекти мають піти кошти: встановлення лавок, реставрація пам'ятки, облаштування скверів чи будь-що інше.

– Для франківчан віддати 1.000 доларів не просто, це вже чималі гроші. Їх не лише треба заробити, але й у своєму розвитку дійти того рівня, щоби бути готовим віддати ці гроші на меценатство. Ці люди вже розуміють, що Urban Space – це місце, де збиратиметься інтелігенція міста.

От уяви: ти – молодий, активний, у тебе купа ідей, але ти не знаєш, як себе реалізувати. Тоді ноги самі тебе приведуть у цей урбан-спейс, бо там такі самі божевільні, як ти – щось придумуюь, креслять, сперечаються.

Urban Space 100 буде по вулиці Грушевського, 19

Питаю, чи легко місцевий бізнес іде на контакт.

- Для бізнесменів це як гра: вони дивляться, хто є на цій карті і теж хочуть туди потрапити, - хлопець показує на ноутбуці учасників проекту.

Він щодня на своїй сторінці у Facebook публікує нових учасників цього проекту: ось працівник банку, ось – засновник CLUB 13, ось – п'ятдесят другий учасник, співзасновник компанії People Project, у яку входять мережа барів і ресторан італійської кухні.

Наша розмова увесь час крутиться довкола середовища. Чи то мова про конкуренцію з іншими містами й проектами, чи про місцеву специфіку й "станіславський феномен", раз-по-раз ми повертаємось до розмов про тепле середовище.

– Зараз прогресивна молодь не має куди себе дівати, де реалізовувати. Коли ти даєш їм можливість себе проявити, в них вивільняється неймовірна кількість утворюючої енергії. Вони можуть гори зсувати.

В нас є 6 дизайнерів-архітекторів, які ночами малюють. Ми разом з’їздили у Відень на виїзну резиденцію, двоє з них – вперше були закордоном. Зараз ці хлопці і дівчата працюють над проектом "Грюнвальдської". Дехто з них з них передумав їхати в Дрезден, де мав вчитись і працювати, – розповідає Филюк.

Закордонну поїздку він організовував за кошти трьох фірм, які тратяться на соціальні ініціативи. Можливість отримання грантів активісти не відкидають, але для цього має пройти реєстрація ГО (над цим якраз працюють юристи), а поки що вони активно залучають інших бізнесменів.

МІФОЛОГІЗАЦІЯ МІСТА

"Проект Грюнвальдської" – ще один амбітний проект міських активістів. Його ідея в тому, аби зробити зразок ідеального міста на прикладі однієї вулиці. Для цього була обрана вулиця Грюнвальдська, яка веде від вокзалу до центру міста.

Ця вулиця не дуже велика, та на ній є будинки різних історичних часів – від найдавніших і до радянських, є комерційні заклади, сквери.

– Та у цих двох скверах ніхто не відпочиває, бо там елементарно лавок нема, або ж вони не почищені, сама територія не освітлена, – каже Филюк.

Активісти ж задумали перепроектувати всю вулицю й поєднати супер-сучасність зі збереженими історичними пам'ятками. Проект досить дорогий, але він розрахований на 5 років, і робитиметься все поступово – офіційна презентація запланована на осінь.

- Наші дизайнери-архітектори-активісти її переміряли і перекреслюють в 3D. Далі різними воркшопами ми будемо її шматок за шматком пропрацьовувати, і перепроектовувати заново.

Є якісь об’єктивні речі (будинки, лінії дерев), які не хочеться чіпати, а все інше – піддається змінам. Перепроектовано буде всі шляхи з пріоритетністю: пішохід-велосипедист-громадський транспорт-автомобілі.

На цій вулиці мають бути відреставровані фасади, перероблені усі вивіски згідно правил, розроблених дизайнерами, пластикові вікна – замінені на дерев’яні, покриття на дорозі має бути ідеальним.

Зрештою, на цій вулиці мають бути ноу-хау, як-то вакуумні колектори для сміття (коли воно автоматично щогодини всмоктують сміття у централізований колектор через підземні комунікації), паркомати для велосипедів, для яких програмне забезпечення напишуть ІТ-шники міста, сенсорні світлофори та інше.

Вулиця Грюнвальдська зараз. Фото з презентації Проект Грюнвальдської

Так нині виглядає Грюнвальдська

А такою вона може стати. Один з робочих варіантів перепроектування

Один з варіантів перепроектування Грюнвальдської

Як пояснює Филюк, у цьому проекті є дві складові. По-перше, задати стандарт, аби важко потім було погоджуватись на гірше і повірити, що не лише у Європі, але й в Івано-Франківську можна створити "ідеальний міський простір".

А ще – дати мешканцям відчуття гордості за місто.

– Є така теорія міфологізації міст. Щоб вони могли конкурувати, містам треба створювати яскраві міфи. Наприклад, у Москві є "Большой Театр", і всі москвичі пишаються ним. Але якщо провести опитування, скільки з них були в "Большом Театре" хоча б раз у житті, то цифра буде зовсім мала.

Це не дивно. Однак для містян сам факт того, що "я живу в місті, де можу сходити в Большой Театр", уже суб'єктивно дає відчуття щастя. І ці моменти дуже потрібні містам.

Тому Юрко каже, що позиціонує проект не інакше, як: "Ми будуємо найкращу вулицю в Європі".

– Це дає можливість мешканцю міста пишатися ним. О’кей, Київ, ви - столиця і наймасштабніші проекти стікаються до вас, але найкраща вулиця Європи у Франківську! Львів, ви – безперечно центр культурного розвитку, але найкраща вулиця Європи – знову ж таки у нас!

ЛЮДИ РОБЛЯТЬ ЖЛОБСЬКІ ВИВІСКИ НЕ ТОМУ, ЩО ПОГАНІ. ПРОСТО НЕ ЗНАЮТЬ, ЯК МОЖНА КРАЩЕ

– Ви намагаєтесь відщипнути у Львова шматок туристичного потоку?

– Смішно конкурувати зараз зі Львовом. З буковельського потоку до нас заїжджає менше 3% туристів. Чи можна уявити собі ситуацію, що у львівську область їдуть відпочивати й не заїжджають у Львів?

Хоча ми не хочемо такого туристичного потоку, як у Львові. Тут треба тримати баланс, аби не повторити їхній досвід.

– Що саме не повторити?

– Самі львів'яни вже жаліються, що місто перетворилось на шумне й не дуже комфортне для самих містян. Тому ми не ставимо собі туристичний потік як пріоритет. Головне – комфорт для мешканців міста.

До речі, про конкуренцію. Тут радше йдеться навпаки про взаємодопомогу. Кластери завжди краще працюють, ніж поодинокі проекти. Львову бути одиноким класним проектом – це не дуже добре, бо від нього вже люди починають втомлюватись. Коли ти десятий раз туди приїжджаєш – як би там не було круто, хочеться нового. Тому партнерство й сусідство – це завжди добре.

– Львівські активісти розповідають, що їм легко проштовхувати якісь проекти, бо є розуміння й підтримка влади.

– У цьому сенсі в нас усе досить аморфно. Хоча тут є свої плюси – це допомагає активізуватись звичайним людям.

Є зворотній ефект Вінниці, де прогресивний мер, прогресивні ініціативи. Але вони всі – зверху вниз, тобто суспільство не встигає за ними. Чим це загрожує? Як тільки змінюється влада, така активність іде на спад.

Вірю у модель, коли треба розвивати суспільство через середовища. Я за те, аби тут було хоча б кілька середовищ, яких у Львові наразі більше десяти. Зараз ми будемо об’єднувати ресторатів, готельєрів, магазини і так далі і вводити стандарт прогресивного теплого бізнесу.

Будуть наліпки на кожну точку, яка відповідає цим стандартам - "Тепле місто рекомендує".

– Але у вас купа планів по перебудові міста. За логікою влади, яка не йде нога в ногу з міськими активістами, ви несете певну загрозу усталеності. Не відчуваєте опору змінам?

– Поки що ні. Потенційно в якийсь момент владі може щось не сподобатись. Вцілому наші завдання і цілі повністю співпадають із тими, які декларують вони – будувати комфортне сучасне місто для його мешканців. Такій позиції важко щось протиставити, та й чи є сенс?

– Я розумію, що у вас багато чого в проекті, і ви на початку змін – але якщо придивитися до міста, то кидається в очі багато жлобства. І це проблема не лише Франківська. Чи є у вас якесь бачення-рецепт, як із цим боротися?

– Так, все далеко недосконало. Але ми вирішили, що треба йти не шляхом критиканства, а заряджати позитивом і показувати, як можна зробити. Наш підхід – не боротись з прогнившою системою та устоями, та витрачати на це марно купу зусиль, а спокійно створювати збоку проекти нового формату, створювати моду на хороше іншими словами.

Наприклад, вивіски – в цілому те, що висить на фасадах міста зараз – це жах. Але люди часто роблять погано не тому, що вони погані, а тому, що не знають як добре. Всі регулятивні державні органи дуже конкретно пояснюють чому ні, як не правильно, та ніхто нормально не розповідає як власне правильно.

Приклади вивісок в Івано-Франківську. Як є, а як може бути

Тому ми разом з Aimbulance розробили гід по вивісках з простими зрозумілими роз’ясненнями в картинках. Власне коли люди це побачили, самі стали звертатись із запитами "розробіть і нам будь ласка правильну вивіску".

Ми не критикуємо – ми заряджаємо позитивом.

"ТИ НЕ УЯВЛЯЄШ, СКІЛЬКИ ТУТ ДРАЙВУ. НЕРЕАЛЬНЕ СТАЄ РЕАЛЬНИМ"

З Юрком зовсім не хочеться закінчувати розмову: тема чіпляється за тему, від кулінарного туризму до Франківська, який Филюк теж планує розвивати, – до переваг міста як маленького й затишного для перепочинку.

"А ти знала, що Франківськ дуже придатний для розвитку вело-руху?" – питає хлопець. Не знала; здається, будь-яке місто придатне. Але Филюк пояснює особливості: воно рівнинне, компактне й 80% його території можна покрити "5-кілометровою сіткою".

Тут усе просто. Світовий досвід свідчить, що для переміщень у межах 5 кілометрів найшвидшим транспортом, за громадський транспорт і власне авто – є велосипед.

Активісти теплого вело-руху на чолі з Віктором Загребою порахували, що ось такою 5-кілометровою сіткою можна покрити 80% міста. А тому й поставили собі за ціль пересадити на велосипеди 41% мешканців.

Роботу почали з декількох "теплих" напрямків – велопарковки, просвіта, безпека. Вже зробили аудит всіх велопарковок – виявилося, у в місті є 50 парковок, сумарною місткістю близько 300 велосипедів. Це чимало, але потрібно в рази більше.

Аби виділити місто серед інших туристичних точок на карті й урізноманітнити культурне життя, активісти задумали "теплий арт" – хочуть проводити культурні резиденції. Уже зараз ресторани й готелі погодились приймати безкоштовно митців, які чотири рази на рік приїздитимуть до міста на культурні резиденції.

За цей час вони мають створити для міста арт-об’єкт. 4 резиденції в рік – кожна резиденція – арт-об’єкт, за 5 років – 20 таких об’єктів, відповідно окрема туристична мапа і ще один привід приїхати до міста.

"Люди бувають різні, але здебільшого вони приймають температуру середовища. Тепло – теплі, холодно – холодні". Цю цитату Бориса Акуніна франківські активісти "Теплого міста" винесли як головну на сайті ініціативи

– Знаєш, я ж теж із Франківська. Ти повернувся, а я залишилась в Києві. Якщо коротко, чому людина має повертатись?

– Аби стати частиною цього руху. Ти не уявляєш, скільки тут драйву. Нереальне стає реальним і це просто виносить мозок. А жити тут комфортно.

– Чого вам не вистачає для ще активнішої роботи? Грошей, спонсорів?

– Спокою в країні. Важко говорити про теплі речі, коли фоном - війна.