За руку – міцніше. Як живе клуб, що з’єднує два світи

3041
23 вересня 2016

Їх світ тісний, у всіх сенсах цього слова.

Більшість незрячих сидять у чотирьох стінах, знаються лише з рідними чи іншими людьми з обмеженими можливостями. Навчаються у спеціалізованих закладах.

І лише 20% людей з вадами зору виходять на вулиці.

"Незрячі мають якомога частіше спілкуватися зі зрячими. Такі контакти – це соціалізація, яка потрібна обом", – каже 47-річний Руслан Рубель.

Він знає про що говорить, бо втратив зір у дорослому віці, довго шукав можливість вчитися з цим жити та одного дня у розсилці побачив інформацію про Guide Runner.

Ну як побачив? Інформацію зачитала вголос спеціальна комп’ютерна програма.

Guide Runner – клуб, якому у вересні виповнилося два роки. Він дає можливість двом світам зіштовхнутися – тут люди з вадами зору бігають зі зрячими гайдами-волонтерами.

"Українська правда. Життя" відвідала їх тренування, поспілкувалася із бігунами та зарядилася оптимізмом та мотивацією.

НА ВСІХ НЕ ВИСТАЧАЄ

– Тягнемося до лівого носка. Тепер до правого. Леся, як у тебе з настроєм побігати?

Так починає розминку професійний бігун і тренер Олександр Хадико, який четвертий місяць займається з членами клубу.

– Все чудово, – відповідає йому Леся, яка не вперше прийшла побути гайдом.

– З Костею бігтимеш?

– З Костею я, – каже Надя, яка, як пояснює мені пізніше тренер, вже бігала з ним не раз і знає його темп.

– Значить Леся з Русланом бігтиме… Лобом нагинаємося до лівого коліна.

Розминка клубу Guide Runner із тренером Олександром Хадико (у чорному)

– Так почекайте, а з ким Іра бігтиме, якщо Леся зайнята? А Віта з ким? – уточнюють ранери у Олександра.

– Віта при такому освітленні ще може сама бігти. Іра теж, – відповідає тренер. – Давайте поки 10 хвилин мінімальним темпом, для розминки: Віта та Іра біжать за парами з гайдами.

Цієї розмови б не було, якби Guide Runner відвідувала достатня кількість зрячих бігунів – тому тут раді всім охочим.

Гайд і бігун координуються мотузкою, яку обидва тримають. За словами тренера, це зовсім не важко і особливої вправності не вимагає. Наприклад, гайд біжить вправо і підтягує за собою бігуна, а якщо бігун "набігає" на гайда, то той його легенько відштовхує ліктем.

Олександр показує як гайд і бігун координуються мотузкою. Фото з тренування на НСК "Олімпійському" разом із СомненіеChallenge

У теплу пору року заняття проходять на стадіоні "Атлет" на Печерську, а з холодами група орендує манеж на Березняках. Інколи на лівий берег доводиться переміщатися і просто через дощ, про це попередньо група домовляється у спільній групі у Viber. 

Контактувати із Guide Runner краще у соцмережі Facebook, але можна і просто прийти на заняття, які проходять о 19.00 по вівторках і четвергах. Додатково у клубі щонеділі займаються fly-йогою у студії поблизу метро Арсенальна.

Клуб Guide Runner на "рідному" стадіоні "Атлет" на Печерську

НЕ ДЕПРЕСУВАТИ ВДОМА

Серед бігунів Guide Runner  – Василь Закревський. Він найсильніший паратриатлет України, який переміг на Чемпіонаті Європи та етапі Кубка світу, а також здобув срібну нагороду Чемпіонату світу.

Василь – незрячий з дитинства. Спочатку займався плаванням, однак великих результатів у цьому не досяг.

У 2011 році тренер Анжела Стельмах запропонувала йому зайнятися бігом, так хлопець почав виступати у змаганнях з акватлону (плавання + біг). Згодом спортсмен познайомився із Романом Королем, який став його гайдом, та освоїв велосипед.

Василь Закревський разом зі своїм гайдом Романом Королем на змаганнях Bobritsya Triathlon Cup 2016

Цього всього Василю було мало, тож паралельно зі школою він закінчував курси комп’ютерного набору та масажу.

Ближче до душі пристало тіло, тому після школи пішов у медичний технікум, вступив до університету, а згодом став працювати реабілітологом.

Хлопець, як ніхто, знає наскільки важливим для людей із обмеженими можливостями є фізичне навантаження.

"Головне не сидіти вдома і не депресувати. Спорт – це не лише реабілітація, це також спілкування та діяльність, що приносить задоволення", – пояснює Закревський.

У 2014 році гайд Василя Роман створив групу CapitalTRI для любительського тріатлону і запропонував партнеру залучати до бігу незрячих. Спочатку гайдранери займалися з ними, потім тренування розійшлися по часу, а згодом відокремилися у самостійний проект.

"Перший забіг був 11 вересня 2014 року, тоді було три пари. З тих пір тренування стали повноцінними і регулярними", – згадує Василь.

11 вересня клубу Guide Runner виповнилося два роки

Зараз у клубі постійно займаються 13 бігунів з проблемами зору.

Розвинутися у повноцінний проект клуб зміг завдяки гранту від USAID в рамках проекту "Бачу надію". Цього фінансування вистачило до 10 серпня 2016 року.

Місяць Василь шукав фінансування.

"Писав всім, кому міг. Потрібні гроші, щоб платити тренеру, купувати воду… Оренду ми поки велику не платимо, але в нашій країні все може бути", – пояснює він, і додає, що коли вже майже був у розпачі знайшлися учасники соціально-спортивного експерименту СомненіеChallenge.

Вони запустили краудфандингову компанію та зібрали 60 000 гривень – обсяг річного фінансування Guide Runner.

Василь Закревський із сертифікатом на 60 000 гривень, який забезпечив роботу клубу ще на рік

У КОЖНОГО ТУТ СВОЇ ЦІЛІ

– Саша, давай ще запишемося на якийсь забіг! – говорить тренеру Олександру 23-річна Ірина Шляхова, яка займається тут всі два роки.

– Ви що кожні вихідні хочете бігати? Я відмовляюся. Коли почнете відчувати різницю у результаті, тоді зрозумієте чому часто забіги бігати не можна… – журить бігунів тренер.

– Так ми ж всього на 5-10 кілометрів?

– Люди стартують "п’ятірку" чотири рази в рік максимум…

Члени клубу Guide Runner часті учасники забігів, що проводяться в різних куточках України

Це зараз Олександр так легко приструнює членів Guide Runner, а спочатку у нього була паніка. Він прийшов у клуб із вже згаданого CapitalTRI – любительського тріатлону – та не мав до цього досвіду роботи з людьми з обмеженими можливостями.

"Я не знав, що з ними роботи – пояснюю їм, як робити вправи, а вони не розуміють", – згадує він.

Хлопець зав'язував собі очі, щоб краще розуміти бігунів. З кожним бігав особисто, пояснював правильну поставу рук та ніг.

"Тут має бути максимально індивідуальна робота", – переконався Олександр.

Хоч тренер і нарікає, що його підопічні надто часто вже хочуть змагатися, але видно, що це його тішить – зараз бігуни з Guide Runner постійні учасники різних забігів. Хтось біжить 5 кілометрів, хтось – марафон (42,2 кілометра). У кожного тут свої цілі та досягнення.

"Їздили у Одесу два рази на забіги, приймали участь у "Гонці Націй", плануємо їхати у Івано-Франківськ і Львів. Кудись закордон хочеться поїхати", – перераховує Ірина.

Ірина (у футболці) тренується у Guide Runner вже два роки

Наразі її офіційний максимум 10 км, але дівчина вже зареєструвалася 25-го грудня бігти півмарафон у Вишгороді.

Цілі пробігти марафон вона поки не ставить: "От чесно, такого не хочу. Це надто довго. Всі носяться з цим марафоном. А що далі? Це ж підготуватися, галочку поставити і все закинути".

25 вересня чотири бігуни із клубу здійснили неймовірне на Didorovka Trail Run. Вони подолали по 5 та 10 кілометрів зі спусками, підйомами, стежками і петляючими доріжками на трейловому (гірському) забігу в Голосієво.

До речі, гайдів, які бігають швидко та регулярно, клуб реєструє на забіги. Організатори змагань для Guide Runner дають суттєві знижки, а інколи навіть реєструють безкоштовно.

Члени клубу Guide Runner на забігу у вишиванках, який проводився на День незалежності у цьому році

НЕ ЛИШАТИ НАПРИЗВОЛЯЩЕ НЕ БІГУНІВ

Історія 53-річного Костянтина Бруля, який вже рік бігає із Guide Runner, не типова.

Чоловік більше десяти років викладає на спеціалізованих комп'ютерних курсах для людей з проблемами зору в університеті "Україна". Довгий час захоплюється байдарковим туризмом і гірськолижним спортом, а якось задався ціллю пробігти дистанцію у 5 кілометрів.

"Почав бігати біля будинку, а потім подзвонив до організаторів забігу і сказав, що мені потрібен буде супровід. Вони порадили Васю Закревського та Guide Runner. Дали телефон і я долучився до них", – пригадує Бруль.

Костянтин і Надя постійно бігають разом і вже добре знають темп один одного

Це одна з наймотивуючих історій клубу, бо більшість учасників прийшли сюди через знайомих, а він спочатку сам почав бігати, а потім вже долучився.

Звичайно, не всі у віці Костянтина мають змогу активно займатися спортом, але і цих людей Guide Runner не хоче лишати напризволяще.

Для цих людей клуб планує створити групу зі скандинавської ходьби. Адже це не тільки фітнес, але й дієвий спосіб допомогти незрячим переміщатися у просторі: є дві опори, які окреслюють простір.

"Це для тих, яким важко бігати, але вони сидять вдома. Це можуть бути як люди з обмеженими можливостями, так і, наприклад, пенсіонери. Наразі шукаємо для цього додаткове фінансування", – розповідає Василь Закревський.

"Скандинавська ходьба також учить розслаблятися, того чому незрячим дуже не вистачає", – пояснює 47-річний Руслан Рубель, який розпочинав взаємини зі спортом саме за такої ходьби.

Руслан Рубель розпочинав зі скандинавської ходьби, а згодом став бігати

Чоловік пригадує, що випадково потрапив на таке тренування і незрячих людей там не було. Тренер йому не відмовила і після цього почала займатися із людьми з обмеженими можливостями.

Перебуваючи у ейфорії, Руслан спробував запропонувати скандинавську ходьбу Київському реабілітаційному центру.

"Там відповіли, що їх 35-літнім методикам такий вид занять не підходить", – з сумом пригадує він.

Між тим Рубель – яскравий приклад того, як може змінити людину соціалізація: за рік він схуд на 40 кілограмів та наразі працює технічним директором у Ресурсному центрі "Безбар'єрна Україна", що займається доступністю інфраструктури для маломобільних груп населення.

У планах Guide Runner також робота з дитячими спеціалізованими навчальними закладами та відкриття осередків у Харкові, Запоріжжі та інших містах із великими спільнотами незрячих.

"Будемо робити все поступово. Вважай, навпомацки", – жартує Василь Закревський.

Ольга Ситнік, УП

powered by lun.ua

Головне на сайті