"Це так легко". Як один американець об’єднав місцеву громаду навколо смітника

8447
24 травня 2017

"Це – мій Бар. Тут є гарна фортеця і 15 тисяч людей", – каже Дейн Стівс, американський волонтер від Корпусу Миру.

Він приїхав до містечка на Вінниччині та випадково влаштував там еко-революцію.

ДЕЙН, РОМАН ТА СЕРДИТА БАБУСЯ

Дейну 25, на його руці багато татуювань, на носі – чорні райбени. Він відрощує бороду і має патлату чуприну.

Іноземця у ньому видає хода. Він рухається розкуто, повільно, в такт безмовної музики – наче та рок-зірка.

Дейна в Барі знають всі. Він родом зі штату Орегон, зовсім нещодавно закінчив університет і приїхав сюди в червні минулого року.

В Україні волонтери Корпусу Миру працюють за трьома напрямками — "Викладання англійської мови як іноземної", "Молодіжний розвиток" і "Розвиток громад". Останнє – це для Дейна.

За кожним волонтером має бути закріплений партнер – людина, з якою він працює і яка завжди поруч. Приміром, якщо твоя місія – викладати англійську, то твій партнер – це вчитель.

У випадку з Дейном – це Роман Мочарний, голова організації Фонд громади "Барі". Представники Корпусу миру провели з ним чимало інтерв’ю – знайомились, з’ясовували потреби міста, намагались збагнути, з яким волонтером йому б краще працювалось.

Сміттєві активісти міста Бар Дейн Стівс та Роман Мочарний

Втім, хто, куди і до кого поїде залишається в секреті до останнього як для волонтерів, так і для партнерів.

Тому коли Дейн приїхав до Бара, він не знав чим хворіє це місто. Хлопцеві треба було придумати власний проект і перше, що впало йому в око – безліч сміття під ногами.

"Я хотів допомогти місту, Роман хотів зробити його чистим — ми вирішили зробити це разом", – пояснює американець.

Спочатку були довгі розмови – з місцевими говорили про шкоду відходів, про те що смітити – це погано, давайте мінятися і т.д.

Відтак хлопці вирішили навчити барчан сортувати сміття. Для цього вони проаналізували наявні ресурси та подалися на грант. Двічі на рік кожен волонтер Корпусу Миру може подаватись на грант. У жовтні Дейн заповнив всі необхідні документи і став чекати.

У грудні Роман за власні кошти купив перший контейнер для пластику. Його встановили біля базару – одному з найбільш засмічених місць.

"Ой хлопці, та нічьо не буде! Ви навіть не надійтесь – ми до такого ще не готові!" – надокучала тоді Роману і Дейну якась бабуся, що стояла неподалік.

"Вона була ну дуже, дуже негативно настроєна. Роман її заспокоював. Казав, бабусю люди повірять. Треба тільки трошки почекати", – згадує Дейн про прикрий випадок.

 Отак виглядає дерев’яний контейнер

СМІТТЄВА РУТИНА

Грантові гроші Дейн отримав у січні. Хлопці замовили 2 контейнери для пластику, по понад дві тисячі гривень кожен. Ще один купили для паперу – такі значно дорожчі.

Контейнери встановили біля всіх 4-х місцевих шкіл.

"Діти – це майбутнє. Тому перш за все треба навчити гарних звичок школярів. Тепер барчани знають, що сміття завжди можна викинути біля школи", – пояснює Дейн.

Ми заходимо до місцевої школи – там тихо, йде урок. Окрім контейнерів на вулиці, діти мають невеличкі сортувальні коробки для пластику та паперу в приміщенні. Коробки вже доволі важкі.

Окрім контейнерів на вулиці, діти мають невеличкі сортувальні коробки для пластику та паперу в приміщенні. Коробки вже доволі важкі

"Ми постійно влаштовуємо семінари для учнів. Розповідаємо, як правильно сортувати сміття, чому це важливо. Нині ми налагодили комунікацію з усіма навчальними закладами Бару", – веде далі Дейн.

Трохи далі від школи – базар.

"О, бачиш, то наш перший контейнер!" – усміхається Дейн – "Ходімо туди".

Чоловік в чорних окулярах та рукавицях пересипає пляшки з контейнеру у великий білий мішок. Це – Роман.

"Хелоу мен!" – вітається Дейн і береться йому допомагати. Разом вони швиденько волочать мішок до будівлі за базаром. Будівля пустує і ось уже 4 місяці, як хлопці зберігають тут сміття.

Скоро тут зроблять магазин, тому Дейн з Романом шукають зараз інше приміщення. Рішення про магазин уже затверджено, але поки активних дій тут не проводиться, місцева рада дозволила хлопцям лишатись у будівлі.

"Контейнери дуже швидко наповнюються. Тут, біля шкіл скрізь. Щотижня ми мусимо їх опорожнювати", – розповідає Дейн.

Сміття в будівлі валяється не хаотично. Ось місце для зелених пляшок, ось для білих та коричневих. Посеред зали, серед сміття стоїть стіл і стільчик – такий собі міні-кабінет.

"Я приходжу сюди раз в тиждень сортувати включаю музику і розкладаю пляшки по кольорам. Це триває годинами!" – сміється Дейн.

Американець каже, що сортувати пластик по кольорам – дуже важливо. В такому разі після пресування виходять красиві, однотонні блоки. Їх можна продати дорожче, ніж плямисті.

Неподалік стоїть акуратно зведена піраміда з пляшок. Дейн пояснює: "Це все ідея Романа, він просто суперзірка. Він каже, що ці пляшки можна якимсь чином порізати і створити з них контейнер. Тому ми бережемо великі пляшки".

Дейн говорить, що працювати зі сміттям стає дедалі легше – люди все більше стараються сортувати на совість:

"Буває, що хтось щось наплутає. Але ж завжди є я. Коли не зрозуміло що, куди і де кидати завжди можна спитати мене. Всі барчани мене знають".

Раз в тиждень Дейн сортує сміття, включає музику і розкладає пляшки по кольорам. Це триває годинами!

ПРІВЄТ, ДЕЙН!

Ми йдемо перевірити чи всі барчани знають Дейна.

Найближчий до контейнера магазин називається "Master". З напівтемного приміщення, заставленого новомодними швабрами, відерцями та йоршиками з’являються дві голови. Старенька Євдокія цікаво роззирається по сторонам, Олег, чоловік середніх років, настроєний рішуче.

Ну, сортуємо ми, сортуємо. І Дейна знаємо…Ну але дальше шо буде з цими бутилками? В річку?

Дейн, трохи знітившись, терпляче відповідає їм українською:

– У нас є прес. Будемо пресувати і продавати у Вінницю. Там пластик будуть переробляти і повторно його використовувати.

– А замащена тара?

– Перед тим як ми можемо пресувати, ми чистимо тару.

– Ну, а якшо не піддається чистці?

– То ми не використовуємо його. Поки ми не знаємо шо з ним робити. Але це все ж краще, ніж на землі.

– Ну ясне діло… Будемо надіятись на краще!

Бабусі дуже часто продають молоко чи олію на базарі, а потім кидають пляшки із залишками в контейнер. Для того, щоб їх згодом використовувати, хлопцям треба спочатку помити пляшки.

"Хоча Роман згадував, що брудні пляшки теж перемелюють на пластівці й воно саме по собі миється. Ми ще нічого такого не робили я не знаю як це організувати. Це все таке нове для нас.

Ми не очікували, що наша ідея матиме аж таку популярність в Барі. Ми тільки починаємо нашу справу, і питання виникають скоріше, ніж ми встигаємо знаходити відповіді.

Я ж нічим таким раніше не займався. Я всього вчуся разом з Романом. Він в цьому ділі експерт", – пояснює Дейн.

Найближчий до контейнера магазин називається "Master". Управлінці напівтемного приміщення схоже не дуже вірять в ініціативу

На перехресті вуличок з’являється Володя, чоловік років за 50. Опікується питаннями охорони парці у відділі освіти, в минулому – спортивний журналіст.

""Прівєт, Дейн!

Ми в теніс граємо по вихідних. Мене з ним мій кум познайомив – голова районної ради Михайло Піддубний. Каже, хороший хлопець. Таких нам треба!

Сортування сміття – то вони гарно придумали. Скрізь висять афіші, що де кидати. Тут все правильно. Ну й що з того, що не всі люди це розуміють, як кажуть по-нашому, вторувати це їм треба, вторувати! От раніше ми сортування не знали, то як-небудь все кидали. А тепер глянь – місто стало чистішим".

Володя з Дейном продовжують розмовляти дорогою. Хлопець безтурботно вилазить на бордюр та намагається іти рівненько, щоб не впасти.

Володя доводить нас до школи, де хлопця тут же перехоплює Людмила з відділу освіти: "Дейне, тут зараз будуть гості з усієї України! Постій тут з нами трошки".

ЕКО-КОМАНДА

Біля школи жовтіє новенький контейнер. Дейн розповідав, що тутешні школярі – дуже еко-активні.

Інна Степанківська, вчителька математики та інформатики, пригадує що все почалося з всеукраїнського проекту "Відкривай Україну!".

На шкільному етапі потрібно було дослідити проблеми школи, а затим – обрати якусь актуальну тему. Школярі обрали сортування сміття. Саме тоді в Барі почали встановлювати контейнери. Проте хоч контейнери встановили, що куди кидати до пуття ніхто зі школи не знав. Так заклад почав співпрацювати з Дейном.

"Коли ви чуєте, сортувати сміття це туди, це туди, а це туди, то вам здається що це просто. Але коли зіштовхуєтесь з цією проблемою вже безпосередньо самі, то виявляється, що все не так просто.

Є наприклад пакетик чаю — куди його кидати? Спочатку це було важко", – розповідає вчителька.

Команду еко-активістів зібрали з усієї школи – по три людини з класу. Учні почали самостійно виготовляти бокси для сміття. Купили кольоровий скотч, обмотали ним безбарвні коробки, наклеїли яскраві наліпки.

Команду еко-активістів зібрали з усієї школи – по три людини з класу

Разом з Інною, куратором цих проектів, діти підготували багато тематичних презентацій. Згодом такі ж презентації школярам показували у міській адміністрації – там вони вже нудьгували.

"Ми їм пояснювали, що коли викинути пляшку на смітник вона загине, натомість якщо потрапить в сортувальний контейнер то згодом перетвориться у щось інше. Наприклад, у відро", – з посмішкою пригадує Інна.

Та коли діти почали сортувати, всі учасники проекту зрозуміли – це просто біда. У ящиках лежали посортовані папір, пластик, а коли діти починали його збирати – знову висипали все на купу. До того ж, в деяких ящиках збиралось казна що. Так крок за кроком діти вчилися на своїх помилках.

"Тепер поприбирати десь сміття це для нас ніби щось рідне", – сміється Інна.

Тиждень тому в школі провели благодійний аукціон – всім товариством збирали гроші хлопчику на лікування. Заручившись підтримкою Дейна, діти принесли з дому тканину і пошили еко-торбинки. В процесі з’явилась ідея прикрасити використані паперові стаканчики. Частину своїх товарів діти продали, дещо забрали додому на пам’ять.

"Наші діти справді перейнялись цією проблемою. Зі старшими було трохи складніше налагодити зв’язок до них заходиш, а там просто хаос.

А якщо зайти в клас до молодших школярів порядок. Якщо це місце для пластику то ось тобі рівненька купа пластику, для паперу акуратний стосик паперу.

Я думаю, що як починати від молодшого до старшого, то це краще буде сприйматись", – говорить Інна.

"Навіть наші вчителі собі в учительську поставили маленькі контейнери", – каже дев’ятикласниця Настя, капітан шкільної еко-команди.

Вчителька переконана – всюди є люди свідомі та несвідомі.

Частина барчан і досі кидають сміття куди не слід, але щоразу таких випадків стає все менше й менше.

Коли того року в місті проводили акцію "Зробимо Україну чистою!" сміття було багато і повсюди. Під місцевою багатовіковою фортецею школярі знаходили використані памперси. Вчителька пригадує, що з отакееенними торбами повертались звідти.

Цьогоріч акцію проводили ще раз. Знайшли лише одне місце, де валялось чимало пляшок.

Коли того року в місті проводили акцію "Зробимо Україну чистою!" сміття було багато і повсюди. Цьогоріч акцію проводили ще раз. Знайшли лише одне місце, де валялось чимало пляшок

Дейн виходить змучений зі школи. Популярність – це нелегко. Зі своїм еко-проектом Дейн вже не раз ставав героєм телесюжетів. На одному з каналів хлопця прозвали Вчителем чистоти.

"Ох Боже… Я ж нічого такого не роблю – просто ставлю собі контейнери і веду балачки про сміття", – реагує на своє "прізвисько" хлопець.

Дейн каже, що крім сортування у нього є й інші проекти. Хоча б клуб англійської мови. Але ж ні, повсюди його знають лише як отого хлопця з сміттям.

"Роман теж каже, що я тут суперзірка. А я вважаю, що це він суперзірка. Без нього нічого б не було", – додає Дейн.

ЛАСКАВО ПРОСИМО В ОФІС

Заходимо до районної ради. На дверях, під стандартною золотистою табличкою "Депутатська приймальня" висить нова і яскрава "Дейн Стівс. Менеджер проектів".

Приміщення зовсім крихітне. На стінах розклад, планування, календар, чимало відзнак.

За столом, накритим квітчастою скатертиною, сидить усміхнена Дейнова суперзірка – голова організації "Фонд громади "Барі" Роман Мочарний.

"Оце і є наш офіс!", – говорить Дейн, діловито сідаючи за другу половину стола.

Якби не Дейн, офісу могло б і не бути. Раніше Роман якось і без нього обходився. Але волонтер Корпусу Миру повинен мати робоче місце – такі правила.

Раніше голова організації "Фонд громади "Барі" Роман Мочарний і без офісу обходився, а тепер є кімната

"Я тепер розумію, що офіс мені реально потрібен. Насправді, Дейн мене багато чому вчить. Людина інакше мислить, у неї інакші погляди, інший розподіл часу.

Я думаю, що Дейн раціональніше працює ніж я. Завдяки йому тепер у нас є календар, розклад все розписано. Дейн постійно вчить мене правильно використовувати час. Та і англійської він мене вчить до зустрічі з ним я знав лише декілька слів", – розповідає Роман.

"Бачиш, йому вже не треба я. Він тепер у всьому експерт", – посміхається Дейн.

Роман сміється і розповідає далі: "Дейн запропонував еко-тему. Це було ризиковано. Я думав, що як воно раніше не працювало, то може і не запрацює. Та я ризикнув і купив перший контейнер за власний кошт".

"Ти пам’ятаєш ту сердиту бабусю?" – вигукує американець.

"Та Дейн, ми просто, так би мовити, забрали її місце на базарі, тому вона і злилася!", – пояснює місцевий.

СМІТТЯ ПАХНЕ ГРОШИМА

В найближчому майбутньому активісти планують купити більше контейнерів.

Залишків від гранту вистачить на ще два нових, наступні 5 хочуть купити за кошти Фонду. Не так давно приклад хлопців почали наслідувати – у місті з’явились приватні підприємці, які теж прагнуть ставити контейнери.

Бізнесмени хочуть купляти посортоване сміття Романа і Дейна, тож хлопці сподіваються, що в майбутньому їхня діяльність почне приносити гроші. А за гроші, відповідно, можна купити нові контейнери.

"Новенькі займаються переважно папером недавно встановили пункт прийому. Мені здається, такі ініціативи це теж ефект нашої роботи", – говорить Роман.

Одна з головних проблем на даний момент: що робити зі сміттям далі?

Адже усі посортовані купки з лютого так ніхто і не виносив із закинутої будівлі біля базару. Нині у місті є шість пресів, плюс один в селі Гайовому. Втім, через тяганину з ліквідацією організації "Баркомунтепло" зараз хлопці не можуть використовувати ці преси, тому наразі вони шукають інші можливості.

Усі посортовані купки з лютого так ніхто і не виносив із закинутої будівлі біля базару

Коли все налагодиться, хлопці планують створити соціально спрямований бізнес. Роман пояснює деталі:

"Ми все продумали. Прибуток можна організувати таким чином: 30% піде на акумулювання коштів на конкурс місцевих проектів, наступні 30% на допомогу органам саморганізації, наприклад, вуличним будинковим комітетам або ОСББ.

Наприклад, оформити якісь реєстраційні документи, тощо. Думаю, така допомога їм буде не зайва.

Інші 30% закупівля контейнерів, модернізація. 7% це чистий прибуток і 3% гроші на чорний день".

Хлопці планують продавати пластик, спресований по кольорам. Окрім того, у Вінниці працює підприємство "Руслана", яке виготовляє продукцію з пластику.

Зокрема, там використовують кришечки від пляшок для виготовлення лежачих поліцейських.

Роман та Дейн планують сконтактувати з бізнесменами. В такий спосіб вони вирішать декілька проблем – і сміття позбудуться, і місцевий рух вдосконалять.

Роман переконаний, що можливостей для збуту сміття дуже багато: "В Польщі пластикові пакети використовують як джерело альтернативної енергії. Я впевнений, що десь і в Україні таке роблять, а я просто цього не знаю".

Думки про бізнес барчанину навіяв досвід італійської фірми "Контаріна".

Кожна сім’я, яка живе в багатоквартирному будинку, отримує від них прозорий пакет зі спеціальним штрихкодом. По супутникому зв’язку працівники "Контаріни" дізнаються, коли баки заповнені. Тоді приїжджають їхні маленькі машинки з пресами. Якщо сміття не сортоване, то водій одразу ж повідомляє про це. По штрихкоду вони дізнаються сім’ю-порушника і накладають на них штраф.

За їхніми словами, чистий прибуток від такого бізнесу – 1%.

Барчанин розповідає, що спочатку Фонд громад "Барі" не хотів позиціонувати місцевий еко-проект як бізнес. Адже тоді б люди їм не повірили.

"Зазвичай як буває бізнес хоче захопити все, а місто стає заручником", – додає Роман.

Спочатку Фонд громад "Барі" не хотів позиціонувати місцевий еко-проект як бізнес. Адже тоді б люди їм не повірили

Часто буває що під час організації благодійних ярмарків хлопці навіть не завжди забирають звідти частку прибутку, яка їм належить. А якщо беруть, то лише 10%, а не свої законні 20%.

"Зараз ми працюємо над кредитом довіри це важливіше. Остання акція була гарна, всім сподобалось. Ми не шкодуємо про це", – пояснює Роман.

Нині умови для сміттєвого бізнесу більше ніж сприятливі, а барчани начебто прониклись ідеєю сортування.

Більше того, відповідно до закону "Про відходи", з 1 січня 2018 року вивіз несортованого сміття на полігони буде заборонено – тож треба поспішати.

ЛЮДИ МАЛЕНЬКІ ТА ВЕЛИКІ

Місцевим до вподоби еко-ідеї. Життя в області взагалі дуже еко-спрямоване – приміром, органіку в домогосподарствах переробляють самостійно.

Втім, є відходи, які не так легко переробити. Людям просто треба ще прищепити навички сортування.

Звичайно, процес вироблення такої звички не завжди проходить гладко. Якось в одному з тутешніх сіл голова сільської ради побачив чоловіка, який навмання викидає в селі сміття. Він до нього підходить, а це, виявляється, місцевий чи сусідський священик. Сільський голова зробив йому зауваження, а той його обматюкав.

Роман зітхає: "Ситуація і справді незвична, але ніколи не треба забувати про людський фактор. Ким б ти не був, який би статус не мав ти все одно людина. А наші люди надто люблять ідеалізувати все або в гіршу або в кращу сторону".

Роман живе у місті змалечку. Він впевнений – у їхньому місті все так гарно складається через очищення влади.

"Мер і більшість депутатів оновлені. Це ніби місту прочистили кров. Мер співпрацює з фахівцями, представниками громадських організацій, питає як ви бачите місто, тощо. Це дуже допомагає", – каже Роман.

Барчанинин переконаний, що сортування сміття – це ідея, яка об’єднує людей, виховує у них терплячість та менш упереджене ставлення один до одного.

Адже контейнери є не скрізь – подекуди хлопці зустрічали людей, які їдуть з іншої частини міста в пошуках.

"Люди ж комунікують між собою: "А давай зберемо, давай занесемо!", – із блискучими очима говорить Роман.

Роман переконаний, що у місті все добре, бо оновилася влада

ЗМІНЮЙ, ДУРКУЮЧИ

Ідей у хлопців ще дуже багато. Деякі з них народжуються вже навіть в процесі розмови. Дейн цікавиться спортом. Він загорівся провести в Барі такий собі еко-марафон.

Роман викладає образотворче мистецтво в місцевому педколеджі. Одного дня він планує винести трохи сміття в місцевий парк і запропонувати учням та студентам змайструвати з нього якийсь арт-об’єкт.

Не так давно хлопці власноруч змайстрували контейнер з дерева. Тепер Дейн задумався над тим, щоб провести такий майстер-клас і для місцевих.

"Як на мене, дерев’яні було б доцільно встановлювати у несприятливих місцях. Тобто там, де люди, на перший погляд, ще не дуже схильні до розподільного збору. Наприклад, не офіційні точки продажу алкоголю.

Нам би хотілось, щоб вміст контейнеру рідше доводилось висипати. Якби у нас був транспорт, ми б просто приїжджали і замінювали повні контейнери на пусті", – розповідає деталі Роман.

Хлопці показують мені фото та відео. На них Дейн дуркує і сидить в щойно виготовленому дерев’яному контейнері, наче в клітці.

Роман сміється: "То тільки здається, що він начебто нічого не робить. Він насправді дуже добре попрацював! Але сфотографував так, ніби це тільки я там все робив".

ВІРА В ІНОЗЕМЦІВ

Роман пригадує, як вперше виступав з еко-ідеями в школі.

Люди слухали його, монотонно кивали головами, начебто підтримували.

І тут на сцену виходить Дейн, і товариство вмить оживає! У людей посмішки від вуха до вуха. Якийсь хлопчик вигукує "май нейм іс…май нейм іс…!".

Сортування сміття – це ідея не нова. Втім, коли її озвучує іноземець, то вона ніби набуває нового змісту. Йому одразу довіряють – іноземець не збреше. А ще й коли спромігся вивчити українську!

Сортування сміття – це ідея не нова. Втім, коли її озвучує іноземець, то вона ніби набуває нового змісту

"Ми ж і до Дейна багато чим займались. Та як кажуть в нас у Сумах у Фонді громад, є людина є ідея, нема людини нема ідеї. Нічого не запрацює без людини", – пояснює Роман.

Хлопці здивовані, до яких масштабів розрісся їхній проект. Їм особливо подобається спостерігати за тим, з яким ентузіазмом з сміттям борються діти.

"Класна керівничка мого сина каже, що у неї була пляшка, щоб поливати вазони її вже немає. Школярі виривають чорновики, щоб викинути папір! А це ж майбутнє покоління. Аж мурашки по тілу йдуть, коли уявляєш, як це все може запрацювати!", — Роман просто сяє.

Невдовзі по всьому місту розвісять рекламу сортування. Це буде такий великий плакат. На ньому кудлата голова Дейна і його лозунг "Це так легко!".

Ілона Громлюк, журналіст, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті