З людини в Людину: як українські педагоги змінюють життя дітей

3437
31 серпня 2017

Колись найшановнішою людиною на селі був вчитель.

Зараз же 82% українських педагогів незадоволені своїм соціальним статусом, а 60% визнають важливою проблемою факт його зниження.

Такі дані зафіксувало дослідження GfK, яке було проведене на замовлення громадської спілки "Освіторія".

Щоб повернути престиж професії вчителя та популяризувати новаторські підходи у освіті у 2017 році в Україні стартувала національна премія Global Teacher Prize Ukraine, відома у світі як "Нобель" для вчителів.

Переможець отримає 100 тисяч гривень, рік безкоштовного підвищення кваліфікації, реєстрацію на світову премію та поїздку на Global Education and Skills Forum 2018 в Дубай, де оголосять ім’я найкращого вчителя у світі.

Організатори отримали 632 заявки та 2500 номінацій. Топ-20 кращих вчителів-новаторів проведуть разом в Одесі три дні (16-18 вересня), де журі перевірятиме претендентів "в дії" і обере п’ятірку кращих. Переможця оголосять 7 жовтня.

"Українська правда. Життя" обрала трьох українських педагогів, які змагаються за здобуття "Нобеля", і розпитала у них, як це змінювати освітню систему зсередини.

Ольга Рудакова – викладає англійську мову в Яковлівській сільській школі, що на Харківщині

"МОНОПОЛІСТ" З ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ

Так називає себе жартома Ольга Рудакова, яка вже 12 із 33-ьох років свого життя викладає англійську мову в Яковлівській сільській школі, що на Харківщині.

"Після закінчення університету я повернулася в свою рідну школу, щоб викладати англійську.

Батьки учнів не розуміли, навіщо вивчати іноземну мову дітям із сіл. Яка перспектива? Адже житимуть і працюватимуть вони в Яковлівці", – згадує Ольга.

Вона довела односельцям, які виступали проти предмету, що іноземна мова дуже важлива.

"Мама однієї учениці розповіла мені, що під час відпустки її донька  допомогла іншій дівчинці спілкуватися з іноземцями, підказувала, як краще ту чи іншу фразу сказати англійською.

Це був момент гордості і для мами, і для мене як вчительки", – розповідає Рудакова.

Ольга розуміє, як важливо дітям спілкуватися з носіями мови і постійно шукає можливості запросити до школи англомовних гостей, а у селі це зробити не так просто.

"Одного разу я запросила Кларису Хьюдж, волонтера Корпусу Миру США, з якою випадково познайомилась, коли працювала над проектом "Народні майстри" у нашому Харківському районі.

Проект виграв американський тендер, тому ми часто спілкувалися, я розповіла Кларисі про учнів і так вона стала гостем нашої школи.

Бачили б ви очі дітей, які розуміли про що говорить Клариса, ставили питання, уточнювали!" – розповідає Ольга.

Оскільки школа невелика, Рудакова – єдиний вчитель іноземної мови і повинна пам’ятати та дбати про усе: мовні тижні, конкурси, заходи, ДПА, ЗНО, календарні свята, лінійки, роботу гуртка та мовний табір.

"Кожного року у травні місяці я звільняюся, – жартує Ольга, – А потім довга відпустка і я сумую за школою. Вже думаю, от буде тиждень англійської мови і зробимо спектакль.

Саме нові ідеї надихають мене повертатися і щоразу втілювати їх в життя з учнями".

Рудакову постійно запрошують працювати у Харків, у більші школи їхнього району, але вона залишається у Яковлівці і продовжує надихати дітей вивчати англійську, і тим самим й розширювати свої горизонти.

А ще у Ольги є давня мрія побачити Лондон: "Діти завжди питають, чи була я у Великій Британії. У 2008 році я навіть подавала документи на візу, але мені відмовили.

Мрію, що одного разу я відповім їм "так" і розкажу безліч подробиць".

Ганна Попович – вчителька біології Ужгородської школи №2

"РЯТУВАЛЬНИЦЯ" ІЗ УЖГОРОДА

"Коли вивчаємо ботаніку – досліджуємо рослини прямо у ботанічному саду, якщо зоологію – йдемо до зоологічного музею.

Якось на урок запросила стоматолога і ми разом на моделях ротової порожнини пояснили дітям будову зуба і правила гігієни", – скромно розповідає Ганна Попович, вчителька біології Ужгородської школи №2 з поглибленим вивченням окремих предметів.

Але "рятує" вона не тільки уроки біології, а й людські життя.

Ганна розробила власну методику і навчає дітей віком від 3 місяців до 3 років затримувати дихання під водою: "У Закарпатській області дуже багато нещасних випадків на воді саме серед дітей. Часто через те, що вони не вміють надовго затримувати дихання.

Наші заняття вчать дітей цьому навику і допоможуть їм у разі небезпеки врятувати своє життя".

Завдяки Попович та її заняттям 5-річний хлопчик-аутист Дмитро перестав боятися води, навчився плавати, почав спілкуватися з дітьми і вже наступного року піде до школи разом з усіма.

Ганна розробила власну методику і навчає дітей віком від 3 місяців до 3 років затримувати дихання під водою

Ганна мріяла про професію педагога ще зі шкільних років, проте стала ним лише у 31 рік.

Після закінчення сільської школи вона вступила до медколеджу райцентру – навчання у місті сім’я дівчини не змогла собі дозволити.

У коледжі Ганна відкладала частину стипендії і готувалася до вступних іспитів, а через рік після його закінчення, коли вже працювала медсестрою і могла себе забезпечити, стала студенткою біологічного факультету Ужгородського університету.

"Іншої професії навіть не уявляла. Мені дуже подобається спілкуватися з дітьми і природою. Мені легко в цьому. Це надихає постійно розвиватися і бути відкритою до нового.

Своїм маленьким досягненням вважаю дачу, якою сама займаюся. Там я наживо спілкуюся з природою, доглядаю рослини, збираю урожай, вирощую дерева", – розповідає дівчина.

І хоча досвід робити роботи вчителем у Ганни Попович ще малий (лише 1 рік), але їй є чим поділитися зі світом: як проводити нестандартні уроки з біології, як затримка дихання може врятувати життя дитини та як іти до своєї мрії попри всі перешкоди.

"Для мене премія на Global Teacher Prize Ukraine – це можливість бути прикладом для своїх учнів, показати, що я прагну розвиватися і подивитися, як це роблять інші роблять", – говорить Ганна.

Сергій Зайцев – вчитель української мови та літератури у школі для дітей з особливостями розвитку міста Полтава

ОСОБЛИВИЙ ВЧИТЕЛЬ ДЛЯ ОСОБЛИВИХ ДІТЕЙ

Історія 33-річного вчителя української мови та літератури Сергія Зайцева була б звичайною, якби не той факт, що працює він у полтавській школі для дітей з особливостями розвитку.

Вже 11 років Сергій щодня навчає та виховує дітей із затримкою психічного та розумового розвитку.

Самостійно добирає підручники, методичне та дидактичного забезпечення – використовує власні методики і сучасні технології для того, щоб учні якомога швидше та комфортніше соціалізувалися і не опинилися після закінчення школи на периферії суспільного і професійного життя.

Кожен урок Сергія містить відеопрезентацію, роботу з мультимедійною дошкою, а також елементи піскотерапії: діти малюють різнокольоровим піском ілюстрацію до твору чи відгадку до загадки, зображують свій настрій чи схематичний зміст твору.

"Такі вкраплення несуть у собі психоемоційну розрядку, викликають зацікавленість, відновлюють сили для нових завдань, а найголовніше – розвивають дрібну моторику рук і активізують процеси у корі головного мозку", – розповідає вчитель.

Вже 11 років Сергій щодня навчає та виховує дітей із затримкою психічного та розумового розвитку

Один з учнів Сергія, Іван навіть почав писати вірші, разом з вчителем зняв відео і виборов перемогу в обласному конкурсі відеороликів, презентацій та буктрейлерів серед літературно обдарованих дітей.

"Мої учні дійсно особливі, вони – найкращі. Робота з ними вимагає дуже багато часу, подекуди більше, ніж в інших школах, але мені з ними дуже легко спілкуватися.

Вони чесні, відверті, правдолюбні та справжні", – з великою любов’ю і гордістю розказує про своїх вихованців Сергій Зайцев.

"Моє основне завдання як вчителя – це трансформація із звичайної людини в Людину з великої літери", – додає він.

Сергій вирішив подати заявку на Global Teacher Prize Ukraine, бо вірить, що за декілька років Україна разом з освітянами стане однією з найрозумніших держав в світі.

І як швидко це станеться, залежить від таких самовідданих вчителів-новаторів як Сергій.

Дар'я Дяденко, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті