Заслужили: майже $2 мільйони вибороли паралімпійці в України

3973
18 березня 2018

22 медалі і шосте командне місце – підсумок участі збірної України на зимових Паралімпійських іграх у південнокорейському Пхьончхані.

Всі нагороди – 7 золотих, 7 срібних і 8 бронзових – наші спортсмени здобули у двох видах спорту: 14 – у біатлоні, 8 – у лижних перегонах.  

Цього року паралімпійські медалі вперше прирівняні до олімпійських. За кожне золото держава має виплатити по 125 тисяч доларів за курсом НБУ, за срібло – 80 тисяч доларів, за бронзу – 55 тисяч.

Всього Україна тепер "винна" паралімпіцям $1,875 млн.

У заключний день змагань золотий знак оклику у виступі української команди поставила наша четвірка лижників у змішаній естафеті 4 по 2,5 кілометри – Юрій Уткін, Людмила Ляшенко, Юлія Батенкова-Бауман і Оксана Шишкова.

Свого найближчого переслідувача на дистанції – збірну Канади – вони випередили одразу на 50 секунд.

Паралімпійці Юрій Уткін, Юлия Батенкова-Бауман, Оксана Шишкова, Людмила Ляшенко та президент Національного паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич. Фото зі сторінки НПКУ в Facebook

Для Оксани Шишкової ця медаль стала шостою на цих Іграх – і це найкращий результат в усій збірній.

Для Ксюші це вже друга Паралімпіада, але в Сочі-2014 вона не піднімалася вище третього місця. Нині ж має в активі одразу два золота.

Спорт – її найбільше захоплення у житті. До лиж вона спробувала себе навіть у кунг-фу! Крім того, поки не проявилися серйозні проблеми з зором, займалася у цирковій школі – мама привела її туди у трирічному віці.

А ще Оксана дуже любить музику. Коли була маленькою, співала в хорі, їздила на гастролі до Німеччини. Нині, зізнається, саме завдяки класичній музиці найкраще заряджається на боротьбу на лижні.

Подруги по команді та життю Оксана Шишкова та Людмила Ляшенко. Фото зі сторінки НПКУ в Facebook

У її подруги, в команді та у житті, Людмили Ляшенко – 4 медалі Пхьончхану. Вона не приховувала, що мріє про олімпійське золото, і після трьох бронзових нагород досягла-таки тріумфу у складі естафетної команди.

Дівчина – сирота. А завдяки спорту, розповідає, знайшла своє місце у житті, досягла чогось важливого.

Окрім лиж, Люда любить грати в настільний теніс, слухати музику. Її хобі – фотографія та вишивання.

Юлія Батенкова-Бауман – найбільш досвідчена у складі чемпіонської естафетної команди. Її паралімпійський дебют відбувся ще у 2006-му в Турині.

В її активі було вже 10 медалей Паралімпіад, але на найвищу сходинку п’єдесталу раніше Юлія не піднімалася, хоча й багато разів перемагала на чемпіонатах світу.

Юлія Батенкова-Бауман, Людмила Ляшенко та Ірина Буй з нагородами Кубку світу з лижних перегонів та біатлону

Життя дівчини перевернулося, коли Юлі було вісім. В автомобільній катастрофі вона зазнала серйозної травми, довелося ампутувати праву руку.

У тій аварії загинули найрідніші люди – мама та брат. Дівчинка надзвичайно важко переживала цю життєву трагедію. Зізнається, потому ще довго не вірила, що руки немає, все здавалося, що травма – лише страшний сон.

Перші кроки у спорті людей з інвалідністю розпочала із легкої атлетики. Стала багаторазовою чемпіонкою України на бігових дистанціях 400 і 1500 метрів. З 2004 року почала займатися зимовими видами спорту, в яких відзначає різноманітність тренувань та високі вимоги до спортсмена.

"Не жалійте себе, не розчаровуйтеся, не проявляйте слабкості і не лінуйтеся, – каже вона. – І тоді все у вас обов’язково вийде".

Нещодавно Юлія народила донечку, яку назвала Златою. Символічно, та лише після цього їй і самій вдалося стати "золотою" на Паралімпійських іграх.

Українські лижники на Паралімпіаді-2018

Юрій Уткін, ще один паралімпійський чемпіон у складі естафетної команди, має вроджені вади зору. Лікарі поставили невтішний діагноз, коли Юркові було два рочки.

В десять, навчаючись у спеціалізованій школі-інтернаті для дітей з порушеннями зору, почав займатися плаванням. А вже з 17-ти – перейшов у групу лижних гонок і біатлону.

Разом зі спортом більшість свого часу в шкільні роки Юрій присвячував музиці. Попри великі проблеми із зором закінчив музичну школу і донині відмінно грає на домрі.

Окрім золота в лижній естафеті, має ще й бронзу Пхьончхана у біатлоні на дистанції 12,5 км.

Претендувала Україна на медаль і в іще одній естафеті, але через недбалість одного з маршалів 20 секунд не дотягнула до бронзи.

"Справа в тому, що людина, яка мала сповістити про старт нашій незрячій Олі Прилуцькій, зробила фальстарт, а потім ще й належним чином на це не відреагувала, – розповіла прес-секретар Національного Паралімпійського комітету України Наталія Гарач. – Ми втратили час на старті, а потім до того ж отримали 30 секунд штрафу. Ось де була наша бронза".

Україна – шоста в загальнокомандному заліку Паралімпіади-2018

Серед приємного відзначимо друге золото нашого прапороносця, найбільш досвідченого члена збірної України Віталія Лук’яненка.

Спортсмен, який дебютував на Паралімпійських іграх 20 років тому, обійшов усіх суперників у біатлонній гонці на 15 кілометрів. І це його 10 медаль на Паралімпіадах!

Другим на цій дистанції фінішував 21-річний дебютант збірної Олександр Казік. Він – повністю незрячий спортсмен. На дистанції його супроводжує спортсмен-лідер (або спортсмен-гайд) Сергій Кучерявий, який також тренує Олександра разом зі своїм батьком Марціном.

"Готуючись, хлопці працювали чесно і порядно, пройшли усі випробування, які Бог дав, – розповів той в інтерв’ю "Укрінформу". – Тож медалі свої заслужили".

За словами тренера, Сашка він ставить у приклад усім своїм вихованцям.

"Такі діти, – говорить він, – як тільки опустять руки – нічого не отримають від життя. А якщо піднімуться, скажуть собі та усім навколо "я – людина, і хочу бути, як всі", то й житимуть повноцінно, досягатимуть великих результатів".

Медалі свої вони заслужили. Фото facebook/Валерий Сушкевич

"Ти – єдиний, від якої залежить твоя перемога чи поразка". Це життєва і спортивна філософія ще одного нашого медаліста Пхьончхану Григорія Вовчинського. Чемпіон Сочі цього разу став срібним призером у лижних перегонах на 10 кілометрів.

Григорій отримав травму опорно-рухового апарату під час народження – одна рука виявилася коротшою за іншу, до трьох років рухалися лише два пальці – великий і вказівний. Завдяки масажу і профілактичним процедурам рука з часом рухалася все краще, можна було нею працювати, допомагати батькам.

Гриша ніколи не відчував себе людиною з обмеженими можливостями. Його батько не хотів оформляти інвалідність, казав: син – здоровий.

Його любов до спорту – з дитинства. Щовечора, як і більшість хлопчаків, ганяв у футбол. Нині захоплюється тенісом, а своїм спортивним героєм називає найкращого тенісиста планети Роджера Федерера.

Завдяки досягненням у паралімпійському спорті Григорій почуває себе переможцем у житті. Але найбільше пишається іншою звитягою – своєю донечкою Адріаною.

ХІІ Паралімпійські зимові ігри завершилися. Попри фізичну і психологічну втому, наші збірники з першого і до останнього дня змагань тішили уболівальників яскравими виступами і перемогами. Попереду – новий чотирирічний цикл.

Вже у травні відбудеться селективний огляд кандидатів до національної паралімпійської збірної України. Запрошують усіх, хто має бодай мінімальні стандарти натренованості й, головне, бажання – представляти країну в біатлоні, лижах, сноуборді чи навіть гірськолижному спуску у 2022-му році на Іграх в Пекіні.

Поки ж, найближчого вівторка, 20 березня, до України повертаються герої Пхьончхана – зустрічайте збірну в терміналі F аеропорту "Бориспіль" о 12:30.

Роксана Касумова, журналістка, спеціально для УП.Життя

Головне на сайті