Забобони у спадок нащадкам

Як виникли забобони? Що вони означали для наших пращурів і яке значення мають зараз?

В своїй хаті

Усе в світі прадавніх слов'ян мало сакральне значення. Ліси, поля, болота і навіть власна хата й комора були заселені містичними створіннями - мавками, марами, духами предків... Усіх треба було задобрити, щоб почуватися в безпеці у світі, який було так важко пояснити. Тому на могилах родичів справляли тризну, домовикам наливали у мисочку молока, а богам приносили жертви.

Згодом боги замінилися християнськими святими: божество літнього сонця Купало стало Іваном Хрестителем, бог війни Перун - святим Іллєю, богиня материнства Мокоша - Параскевою П'ятницею; традиції ж лишились майже незмінними.

Наші предки вірили у магічні властивості води і вогню, солі, пахучих трав, воску й крейди. Так, знайшовши на Купала цвіт папороті, треба крейдою накреслити навколо себе коло і освятити його святою водою, щоб нечисть не змогла тобі нічого лихого заподіяти.

Дуже багато повір'їв і забобонів пов'язаною з домом. Навіть будівництво хати варто розпочинати на тому місці, яке обере собі для відпочинку худоба або там, де розташований мурашник.

Одним із найбільш священних місць у домі є поріг - символ межі і оберіг від злих духів. Тому не можна стояти на порозі - щоб не впустити духів у хату. Через поріг не вітаються, не передають речей, бо вважається, вони ніколи більше не повернуться на додому. Уберегти себе від духів можна намалювавши на дверях хрест, сваргу або "повну ружу" - солярні знаки, або повісити підкову, вишитий рушник, перехрещений пучок трав.

Археологи знаходять під порогом первісні поховання. Предків ховали під порогом, бо вірили, що вони будуть оберігати оселю від усього лихого. Звідси звичай кланятися порогу, ударяти труною о поріг, таким чином віддаючи честь пращурам.

Іншою межею між хатою і світом було вікно. Коли хтось помирав, то і вікна, і двері прочиняли навстіж, щоб душа могла вилетіти з дому. Потягом сорока днів для душі ставили воду й запалювали свічки.

А після 40 днів душі померлих можуть прийти до хати і стати за вікном. Саме тому з вікна не можна плювати, виливати помиї чи випускати кота.

Величезна кількість забобонів пов'язано з працею, святами, грішми, побутовими відносинами, але, напевно, найбільше - з народженням дитини. Вагітним жінкам не можна робити практично нічого. Не можна говорити нікому про вагітність, фотографуватись, підстригати волосся, дивитися на хворих людей, шити, різати, лихословити, купувати дитячі речі до народження дитини, їсти потайки...

Не можна проходити між двох людей, щоб дитина не стала косоокою; не можна лякатися - на тому місці, де жінка схопиться рукою у дитини може бути родимка; не можна колисати порожню колиску чи коляску, бо дитина вночі погано спатиме...

Про забобони, народні прикмети та повір'я українців можна писати багатотомні книги. Але не лише ми забобонні - в інших країнах теж тричі плюють через ліве плече і вважають розсипану сіль поганою прикметою.

У сусідів

Якщо в українців одягнена навиворіт сорочка означає, що битимуть, то у французів це вірний знак того, що невдовзі прийде приємна звістка. Проте, бажано не перевдягати цю сорочку доки, власне, не дізнаєшся про щось приємне.

Французькі селяни вірили, що чорні коти знають, де закопаний скарб. Для цього треба вийти на перехрестя п'яти доріг і випустити кота, уважно слідкуючи куди він піде і де ляже. А якщо в шерсті цього чорного кота знайти білу волосину... то француза просто переслідуватиме успіх!

В Італії вірять, що удача усміхнеться , як тільки почуєш, як кішка чхає. Проте успіх може й полишити італійця, який всього-на-всього побачить на вулиці монашку. В цьому разі треба негайно доторкнутися до чогось металевого.

А щоб виявити чи тебе не зурочили, італійці радять крапнути у святу воду оливковою олією. Якщо краплинка збереже свою форму - це хороший знак, але якщо розтечеться по поверхні води, то доведеться знімати наврок.

В країнах Африки досі дуже бояться відьом. В африканських селах досі побутує полювання на відьом та їх спалення. В Камеруні, Гані та Уганді вважають, що відьмами можуть бути жінки та немовлята, у Нігерії чаклунки можуть також ховатися під личиною комахи або маленької пташки, а в Гамбії та Сенегалі відьом асоціюють з совами.

У азійських країнах окрім відьом дуже бояться привидів і демонів. Й не дивно, що найстрашніші фільми жахів знімають у Азії!

В Японії говорять, якщо приймаючи душ ти заплющуєш очі на довше, ніж на 12 секунд, то, розплющивши їх, побачиш у дзеркалі привида.

А якщо до молодого хлопця підійде дівчина і спитає: "Чи я гарна?", то це може бути Кучісаке Онна. Коли вона зніме маску, то під маскою буде розрізане від вуха до вуха обличчя. Тоді вона спитає удруге: "Чи я гарна?". Алі ні в якому разі не можна відповідати "так" чи "ні", треба сказати "так собі", і тоді вона тебе відпустить й піде геть.

Найпоширеніший забобон у Японії - це заборона спати головою на північ, адже так за японськими звичаями кладуть мерців. А число чотири вважається нещасливим, бо воно співзвучне зі словом "смерть".

Успіх японцям приносить змія, тому це хороша прикмета носити в гаманці шматочок зміїної шкіри - посміхнеться удача або знайдеш гроші. До речі, аргентинці радять завжди підбирати знайдені монети, але ніколи їх не витрачати. Тоді ці гроші будуть притягувати достаток у дім.

А в Мексиці жінки, які хочуть одружитися, мають купити статуетку або зображення Святого Антонія. Вдома вони мають поставити його вверх ногами і запалити перед ним свічку.

Якщо класти сумку на землю у Бразилії, то не матимеш грошей, а якщо сипати цукор в чашку перед тим, як засипати каву - то навпаки, будеш купатися в достатку.

Бразильці вірять, що залишивши віник за вхідними дверима, вони оберігають дім від небажаних гостей.

Особливе ставлення до віника в Китаї. За китайським повір'ям, кожному вінику живе дух, тому ні в якому разі не можна бити когось віником - накладеш прокляття.

А у Туреччині придумали, як уберегтися від чорного кота, що переходить дорогу. Потрібно всього лиш доторкнутися до свого волосся. А якщо під час обіду на одежу падає їжа - це означає, що час чекати гостей.

В Сінгапурі коханим не рекомендують дарувати взуття або валізи - адже це означає "збирай валізи й забирайся геть". Не можна дарувати також парфуми, адже їх запах може привабити третього, таким чином сприяючи розриву стосунків.

Нащадки кельтів і Хелоуін

Стародавнє кельтське свято Самайн, що з приходом християнства отримало назву Хелоуін - День Всіх Святих, продовжує бути одним із самих містичних свят на землі.

Самайн - свято урожаю і день пам'яті померлих. У цей день не дозволяється виходити з дому, адже мертві виходять зі своїх могил, танцюють на пагорбах з феями, і їм дуже не до вподоби, коли їм заважають!

Щоб заховатися від злих духів, кельти перевдягалися в страшні костюми. Таким чином, духи їх просто не могли впізнати, приймаючи за "своїх".

В Шотландії та Ірландії цього дня дівчата могли дізнатися про свого судженого за допомогою ворожби. Дівчина у темній кімнаті мала стати перед дзеркалом, тримаючи перед собою свічку, і чекати, доки у люстерку відобразиться обличчя майбутнього чоловіка.

Інші панянки ішли на город і виривали з коренем голівку капусти. Яке кореневище - така статура буде у судженого (в українок побутувало схоже ворожіння на кілочках тину).

До речі, звичай виймати середину із гарбуза, вирізати з нього "голову" духа й вставляти усередину свічку, щоб налякати пізніх перехожих - звичай не лише кельтських дітей. До початку ХХ ст. так розважалися і українські діти.

Ірландці, як народ, що найбільше зберіг кельтський духовний спадок, є одним із найзабобонніших народів Європи. Якщо під час подорожі зустрінеш руду жінку, кадуть ірландці, то доведеться повертатися додому і починати подорож спочатку.

А ірландські жінки, народивши маля, заходили з ним у воду, щоб перевірити, чи це справді людське дитинча, чи фея, яка перекинулася людиною, щоб посміятися над людьми. За повір'ями, більше всього перевертні бояться води.

Сусіди ірландців, англійці, застерігають себе від відьом, саджаючи на подвір'ї горобину. А якщо відьма дає англійцю монету, то він повинен покласти її до рота, інакше гроші перетворяться на камінння.

А ви вірите?

Та де б ми не були, ми постійно стикаємося з забобонами, і це особиста справа кожного - вірити у них чи ні. А що думають про забобони люди, діяльність яких так чи інакше пов'язана з дослідженням народних традицій?

В майстерні автентичного одягу "Шляхетний одяг" до народних вірувань ставляться обережно. Особливо актуальною для майстринь є заборона шити у великі релігійні свята.

"Робота не клеїться, усе валиться з рук, а потім доводиться переробляти. На наступний же день працюється удвічі продуктивніше. Зараз узагалі розглядається варіант не виходити на роботу у святкові дні, особливо після того, як на Покрову зникло світло, і довелося працювати при свічках" - розповідає конструктор одягу Наталія Кузьменко.

Організатори "Трипільського Кола" також пригадали кілька власних забобон.

"Прикмета перша: якщо немає грошей - бути фестивалю "Трипільське Коло" - сміється піар-директор фестивалю Наталка Лещенко.

Прикмета друга: на Купала завжди дощить. А оскільки вже другий рік поспіль фестиваль приурочений до свята Купала... то кожного дня (в один і той же час!) фестивальну територію накриває зливою.

"Як ми не намагаємось не вірити в заборони, але підпадаємо під їх вплив мале не щодня" - говорить соліст гурту "PoliКарп" Валерій Гладунець.

Дотримуючись християнського звичаю, Валерій називає забобони гріхом.

"Разом з тим тут не може бути однозначностей" - продовжує він. - "Ми ж як на Різдво сідаємо за стіл, то кладемо часник і т.д. Бо є насправді забобони, що походять і від нечистого, і від Бога".

Учасники гурту "Тінь Сонця", що грають "козацький рок", а в текстах часто використовують язичницькі образи, у прикмети не вірять.

"Є такий фільм цікавий... "Ключ від всіх дверей". Триллер, жахи. Фільм про ритуали вуду і гувернантку. Так на неї не діяли ніякі каверзи, поки вона в них не повірила. Забобони - це засмічення, в будь-якому разі, мусить бути здоровий глузд у всьому" - наголошує бандурист гурту Іван Лузан.

Фото celticanamcara.blogspot.com, "Трипільського кола" та onmckim.com.ua

Реклама:

Головне сьогодні