У класі тільки дівчата, або Жіноча освіта по-українськи

"Як виховувати дітей в атмосфері постійної зміни цінностей та їхнього розпаду?" - це питання хвилює не тільки авторів бестселеру Петру Герстер та Крістіана Нюрнбергера "Криза виховання. Як врятувати майбутнє наших дітей". Така дилема постає чи не перед усіма батьками.

В Україні існує низка експериментальних шкіл, до яких входять і школи із роздільним навчанням хлопців та дівчат. Точна кількість закладів для дівчат невідома, тому що у Міністерстві освіти і науки є виключно загальні дані, що стосуються усіх експериментальних закладів. Відмічають, що ось таких "роздільностатевих" шкіл є одиниці.

Чужий досвід

Найбільше закладів із роздільним навчанням у Великій Британії, де вони функціонують поруч із школами із спільним навчанням (co-educational). В Північній Ірландії їх 17%, з яких 10% для дівчаток (girls schools). Популярними вони є в США (більше 100 закладів є членами The National Coalition of Girls' Schools), Австралії, відроджуються у Росії та Білорусії.

Прихильники роздільного навчання вказують, що професійно успішні жінки (Маргарет Тетчер, Хілларі Клінтон, Джейн Фонда) здебільшого були випускницями жіночих навчальних закладів.

Адепти таких шкіл наводять дані досліджень про те, що заклади з роздільним навчанням займають перші позиції в рейтингу рівня освіти у Великій Британії. Серед найперших - girls schools, потім - boys schools, а далі всі інші. Таким чином, формується десятка найкращих, яка протягом останніх років не змінюється.

Українські реалії

В Україні вже є кілька таких шкіл, які розглядають "жіночу освіту" як альтернативу в освітній системі, проте створюють школи для дівчат із різною метою.

"Пріоритет громадянського над особистим у вихованні ще з радянських часів став нормою, стандартом. Надто довго панує середній рівень в освіті", - розповідає "Українській правді. Життя" доктор педагогічний наук Галина Лактіонова, яка є автором та науковим керівником Київського жіночого ліцею, створеного на базі школи-інтернату №13 (тепер гімназія-інтернат №13).

Модель жіночої освіти запропонована Галиною Лактіоновою "зорієнтована на самоосвіту, професійну діяльність, а не бажання вдало вийти заміж". Така модель покликана усунути стереотипи стосовно чоловічих та жіночих соціальних ролей.

Учениць столичної гімназії-інтернату №13 налаштовують на "на самоосвіту, професійну діяльність, а не бажання вдало вийти заміж"

На перший погляд, гімназія-інтернат №13 не надто відрізняється від звичайної школи (школи-інтернату). Адже присутні тут як хлопці так і дівчата. Поряд з класами дітей із серцево-судинними захворюваннями існують гімназійні, в яких навчаються тільки дівчата.

Таке поєднання не випадкове. "Дівчат змалку вчать турбуватись про ближніх, хворих", - зазначає директор закладу Світлана Алексієнко.

Відкриті до спілкування гімназистки (щоправда без присутності шкільного керівництва) розповідають, що не одразу зрозуміли "інакшість" їхньої школи. Тільки з розмов "дворових" подруг, які переповідали казуси, пов'язані із хлопцями в їх класах, приходило розуміння.

Дівчата діляться, що деколи виникало бажання спробувати, як же це "у звичайній школі".

В одному класі гімназії-інтернату №13 проводять учнівські будні 19-23 учениці.

"Десь до дев'ятого класу не розумієш, що від тебе хочуть, чого вимагають із таким напором. Думалось, що ця школа дуже погана. Проте пізніше зрозуміла, що вчителі все роблять на благо ученицям", - ділиться спостереженнями одинадцятикласниця Ірина.

Витримують таке заохочення до навчання далеко не всі дівчата. Переважна більшість учениць 11 класу прийшла вчитись в гімназію вже в старших класах. Тільки чотири дівчини із класу всі шкільні роки провели в стінах гімназії-інтернату.

Більшість пішла за власним бажанням навчатись у "звичайні школи", у яких не так наполегливо вкладають в голову, що якщо "не будеш вчитись - не будеш успішною, незалежною жінкою, яка може скласти чоловіку конкуренцію в будь-якій сфері".

"Про конкурс бажаючих, як такий, говорити не доводиться", - каже заступник директора з навчально-виховної роботи Олександра Ковальова. Навчання ж у гімназії, як і харчування, безкоштовне (не враховуючи благодійних внесків).

В одному класі проводять учнівські будні 19-23 учениці. Дівчата кажуть, що вони всі одна одну знають (всього їх у гімназії трохи менше 200), та почуваються як у літньому таборі, ось тільки в гімназії є уроки.

"Я не пам'ятаю, щоб хтось плакав в перших класах. Нам навіть іграшки давали, дозволяли дивитись телевізор, стежили, щоб діти були ситі, помиті, уроки вивчили", - згадує стріляний горобець Олена, одна з тих чотирьох найстійкіших, яка до сьомого класу залишалась ночувати в інтернаті.

До обіду у дівчат уроки, а потім додаткові заняття, факультативи.

"Учбовий матеріал вибудовується із врахуванням психологічних особливостей сприйняття дівчиною, в ілюстративному матеріалі, в його поданні", - коментує Галина Лактіонова

Проте підручники для цих шкіл не переписували. Тому в них можна знайти задачки, де жінка зображена у "стереотипних" ролях: мама закручує банки з огірками, дівчата саджають менше дерев, ніж хлопці, тощо. У гімназії навчаються за загальноосвітньою програмою. Проте предмети подаються із акцентом на роль жінки у суспільстві. Як приклад, "жінка в ХVIII, ХІХ століттях через призму літератури." Цього року розглядають роль жінки в економіці, політиці.

"Девіз можна сформулювати як "Жінка, яка сама себе створила," - відмічає директор Світлана Алексієнко. На стендах школи красується "Пізнай. Спрямуй. Створи себе".

Факультативи ж покликані виховувати самостійну, впевнену в собі жінку.

Існує Жіночий клуб, який збирається з нагоди річниць видатних жінок, таких як Катерина Білокур, Леся Українка, Марко Вовчок, Ольга Кобилянська, Ліна Костенко та ін.

Є курси на вибір :"Жінка в суспільстві", "Дівчинка, дівчина, жінка", "Культура спілкування", "Риторика", "Творчість", "Історія мистецтв", "Історія музики". Проходять Години спілкування: "Українська жінка - знана і незнана", "Майбутня берегиня", "Княгиня Ольга", "Жінки в науці та освіті України", тощо

Феміністичний підхід до роздільного навчання повинен виключити наперед визначені соціальні ролі для жінки.

У Львівській українській приватній гімназії, в якій практикується роздільне навчання, навпаки вважають, що їхня модель сприяє засвоєнню ролей обома статями.

"Ну, не годні ми піти проти волі Всевишнього, який сотворив чоловіка та жінку різними. І вважаю, що це не є добре - підміна ролей", - зауважує директор Галина Софінська.

Серед цілей виховної роботи гімназії є "повернення до сім'ї, до родини як основи українського суспільного життя, формування віри дитини у свої сили, духовну незламність, виховання глибокого патріотизму".

Учениці приватної школи для дівчат "Леді". Тут викладають, окрім предметів загальноосвітньої програми, візаж і правила укладання волосся

В приватній школі "Леді" , що в Боярці, виховують "дружин лордів". З-поміж інших предметів, передбачених програмою для загальноосвітніх шкіл, викладають чоловічу психологію з п'ятого класу, а найкращою оцінкою з логіки буде вдале заміжжя, вважає директор Ірина Демидова .

Вона відмічає, що завжди каже ученицям: "Щоб гарного чоловіка вибрати, треба логічно математику вчити".

На пошуки ж можна відправлятись із десятого класу, тому що в "Леді" навчають тільки до дев'ятого.

Авторський курс "Етикет та етичні норми поведінки майбутньої леді" включає "те, що може бути необхідним жінці - матері: сервірування стола, оформлення будівлі, дизайн одягу, театр, уроки манер".

Дівчат навчають візажу та тому, як зробити зачіску (у "леді" довге волосся, на відміну від дівчат із школи - інтернату № 13, де обмежень у довжині волосся не помітно).

Посвята в учениці школи "Леді"

Викладають основи готельно-ресторанного бізнесу. Якщо ж жінка не піде по цій стезі, "то навики знадобляться для життя", переконана Демидова. Основними предметами є етика та етикет, які викладають із першого класу

Замість уроків фізкультури дівчатам пропонують танці, які так необхідні для формування тіла дівчини. Хореографію поруч із музичною освітою викладають вісім років: вибрати можна фортепіано, відділення естрадного сольного співу чи хоровий спів. Проте обізнаність в музиці також обмежена необхідними навиками майбутньої жінки-матері, зазначила Ірина Демидова.

"Для чого вивчати, якщо не використовуватимеш?" - пояснює вона.

Для прикладу вона називає 20 колискових на чотирьох мовах (у школі викладають окрім української ще російську, англійську та французьку). Вивчають пісні, які майбутня мама зіграє на фортепіано своїй маленькій дочці чи сину, "чоловічі романси".

Справжньою леді "зроблять" маленьких українок за 5000 гривень на місяць. За ці кошти погодують шість разів, видадуть форму та викладатимуть загальноосвітню програму плюс танці й музику. Якщо ж дівчинку залишатимуть на ніч (повний пансіон - з понеділка по п'ятницю), то потрібно платити 5500 гривень щомісячно. За ці гроші в одному класі 18-20 леді вчаться здобувати вартісну пару.

Чи потрібне таке різностатеве навчання?

Психологи ж не вбачають потребу в роздільному навчанні.

Справжньою леді "зроблять" маленьких українок за 5000 гривень на місяць

Кандидат психологічних наук Ольга Лисенко вважає, що потреби у "різностатевому" навчанні немає, тому що сучасне життя не розділяє чоловічі та жіночі ролі. Важливо підкреслювати гендерні особливості у межах школи.

Психолог Вадим Колесников впевнений, що сучасне суспільство прямує до унісексу. "В одному соціумі, де всі норовлять змішатись, де чоловіки використовують жіночі маніпуляційні штучки, а дівчата прагнуть оволодіти чоловічими професіями, я не бачу сенсу в роздільному навчанні", - відзначає Колесников.

Психолог пропонує створити програми з роздільним навчанням у віці між 9 та 12 роками (як на уроках праці) проте, щоб після спецкурсів учні могли похвалитись один перед одним здобутими знаннями.

"У цьому віці дівчата, з точки зору хлопців, є тормознутими та наклепницями. А хлопчики для дівчат - скаженими", - пояснює психолог.

Рання сексуалізація

Найвагомішим аргументом за роздільне навчання є рання сексуалізація.

Бажання дівчини подобатись представникам протилежної статі вже з перших класів стає пріоритетом шкільного життя, вважають прихильники роздільного навчання.

"Ми даємо можливість дітям створювати мікроклімат відповідно до статі. Бо дівчаткам не конче бути рано обізнаними в сексуальному, статевому плані. Ми є прихильниками релігійного виховання", - відмічає Галина Софінська з Львівської української приватної гімназії.

Окрім того, нещасливе кохання зовсім може вибити учениць із колії навчального процесу.

"Якщо дівчина гарна, впевнена в собі - то це одне. Проте ж буває і невдале кохання, чи стосунки із післямовою. Або ж якщо дівчина некрасива, то може перетворитися на те, що було у фільмі "Чучело". Її починають цькувати, вона некомфортно почувається у цьому класі", - коментує Галина Лактіонова.

Дівчата школи-інтернату №13 впевненні, що вони більше підковані для подальшого дорослого життя.

"У нас більше часу йде на сам урок, а не на демонстрування "понтів", для того, щоб подобатись хлопцям", - запевняє одинадцятикласниця Оксана.

Її однокашниця Ірина переконує, що на заняттях вони менше відволікаються через "неспокійних" у підлітковому віці хлопців.

Проте психологи кажуть, що функція школи полягає не тільки у навчанні, але й формуванні певних норм поведінки, які б допомогли у подальшому житті.

"Окрім навчання, школа повинна виховувати дітей. Тобто навіювати дитині певні норми та стереотипи поведінки для адаптації до вимог суспільства, які включають в себе бажання подобатись людям іншої статті. Як показувати свою приязнь, як залицятись, як приймати таке залицяння", - впевнений Колесников.

Він переконаний, що транслювати твердження про те, що хлопці можуть заважати вчитись, не доцільно, тому що відволікати може навіть мобільний телефон.

"Була у мене знайома директорка педучилища, яка сказала своїм ученицям, що до них на вечірку курсанти не прийдуть, бо під формою вони однаково всі голі," - розповідає Вадим Колесников та додає: "У кого що болить, той про те і говорить. Божевільні вчителі, які не вміють нормально виховувати, концентруються на навчанні".

Останній дзвоник у приватній школі "Леді"

Психолог вважає, що жінка на особистісному рівні глибша, адаптивніша, ніж чоловік, і це проявляється у феномені "секретного малювання".

Він полягає у тому, що дівчата малюють принцес та ведуть щоденники-анкети. Саме період "секретного малювання" є відповіддю на культуру із "хлопчачим" обличчям. Звичайна дівчинка цей тиск витримує. Під нього підлаштовується і може успішно існувати без створення особливого обмеженого середовища.

Висновки роблять самі дівчата: тільки одна із класу опитаних учениць школи-інтернату №13 віддала б свою майбутню дитину у дівчачу школу.