Українська правда
Життя

Масштаби домашнього насильства в Україні

Версія для друку Коментарі 10
29.09.2009
Марічка Набока, Надія Шерстюк, "Радіо Свобода"

Офіційні дані щодо проявів насильства в українських сім'ях - лише верхівка айсберга, констатує голова департаменту Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту Елла Ламах.

Насправді тих, хто полюбляє "повиховувати" свою дружину, дітей або навіть чоловіка за допомогою стусанів - мінімум удвічі більше, повідомляє "Радіо Свобода".

Головною причиною такого явища Ламах називає звичаї, від яких не можуть і не хочуть відмовлятися деякі прихильники "твердої руки".

"Скільки є таких, які просто живуть у насильстві, не помічаючи його або соромлячись цього, і не кажуть про це вголос. Усе пов'язано зі стереотипами, жахливими традиціями. 21-е століття - а ви собі не уявляєте, скільки сімей дозволяють собі бити дітей, жінок. До чоловіків теж застосовують насильство, це більше психологічне, економічне насильство", - додає Ламах.

За 8 місяців цього року лише в Києві співробітники правоохоронних органів виявили 2 225 осіб, які вчинили насильство у родинах, - розповідає Ігор Корецький, головний спеціаліст зв'язків з громадськістю головного управління МВС у місті Києві.

"Минулого року ця цифра становила 2001. Зараз всього на обліку перебуває 4205 таких осіб, складено 2973 адміністративних протоколи", - зазначив Корецький.

Чемпіонка світу та Європи з боксу Аліна Шатернікова закликала українок не терпіти домашнє насильство. Така соціальна реклама ООН з’явилась на біллбордах країни ще влітку. Фото ООН
35-річна киянка Олена 10 років прожила у шлюбі зі своїм чоловіком - громадянином Болгарії. Спершу, каже жінка, - жили "душа в душу", проте після народження дитини поведінка чоловіка різко змінилася. Він почав пити і бив свою дружину.

"На перший день народження мого сина я потрапила в лікарню з переломом ребер, розривом легенів, струсом мозку і численними синцями. Я не змогла цього забути чи вибачити, хоча з чоловіком продовжувала жити заради дитини. Зараз ми вже не живемо разом. Він мені погрожує, що забере сина", - розповідає Олена.

До органів Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту на місцях зареєстровано 50 912 звернень (за 7 місяців 2009 року) з яких:

40447 звернень щодо насильства стосовно жінок та 10465 звернень - насильство над чоловіками. З загальної кількості звернень щодо насильства в сім'ї:

- 17203 (52,7% від загальної кількості) -  звернення з приводу фізичного  насильства;

- 12840 (39,3% від загальної кількості) - звернення з приводу психологічного насильства;

- 2551 (7,8% від загальної кількості) -  звернення з приводу економічного  насильства;

- 37 (0,1% від загальної кількості) -  звернення з приводу сексуального  насильства.

Такі дані були озвучені заступником міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Тетяною Кондратюк

Половина з офіційно зареєстрованих скарг від жертв домашньої тиранії стосуються фізичного побиття, 40% - це скарги на психологічне насильство і 8 - на економічне.

Особливо актуальною ця проблема є для маленьких містечок і сіл, зазначає керівник рівненського проекту "Влада і громада проти гендерного насильства і дискримінації" Лариса Гунько.

"Ми намагаємося в першу чергу привернути увагу громадськості до того, що насильство не повинне панувати в суспільстві. І якщо ми раніше працювали більше в Рівному і в районних центрах, то зараз намагаємося дійти до "глибинок" у сільській місцевості.

дже, на превеликий жаль, на селі настільки зараз терпиме ставлення до того, що це ніби нормально, що в сім'ях проблеми вирішуються насильницьким шляхом", - каже Гунько.

"Зараз почали звертатися жінки з дальніх сіл з такими безпрецедентними випадками, коли палять хату, коли чоловік може вдарити сокирою сина, який кинувся захищати матір...

Коли жінки з трьох сусідніх хат кладуть дітей спати одягнутими і дивляться, чий чоловік прийде перший, підніме скандал і бійку, тоді вони піднімають дітей - і до сусідки, яка також готова в будь-який час здійняти дітей і піти вночі до сусідки", - розповідає про реалії життя Лариса Гунько.

Чоловіча проблема

За неофіційною статистикою, дві з трьох українських жінок ставали жертвами домашнього насильства. Хоч і меншою мірою, але чоловіки також потерпають від насильства у сім'ї.

За даними Міністерства у справах сім'ї та молоді, за цей рік від жінок надійшло 40 тисяч скарг, а від чоловіків вчетверо менше. Подібна картина спостерігається і у Сполучених Штатах.

Гарвардська медична школа провела дослідження. Вони опитали 11 000 осіб, і 28% жінок сказали, що в ті чи інші часи вони потерпали від насильства. Певна кількість чоловіків, значно менша, звичайно, 11%, також запевнили, що вони потерпали від насильства з боку їхніх дружин. Загалом приблизно 850 тисяч чоловіків у США зазнали насильства з боку жінок.

Де шукати допомоги

Якщо людину б'ють у сім'ї, вона має право викликати дільничного інспектора міліції, який зобов'язаний скласти протокол. Також дільничний дає направлення на експертизу.

 
Із цим направленням і паспортом можна йти до медичної установи і засвідчити побої. Експертиза безкоштовна. Якщо її висновки засвідчать тілесні ушкодження (середнього ступеня або тяжкі), міліція мусить порушити кримінальну справу. І потім суд.

Згідно з його рішенням, правопорушник може навіть сісти за ґрати. А його жертва на час розслідування має право на притулок, розповідає голова департаменту Міністерства у справах сім'ї та молоді Елла Ламах.

"Є притулки для жертв насильства при Центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. За Законом "Про попередження насильства в сім'ї", всі ці структури повинні надавати допомогу безкоштовно. Найголовніше не побоятися і звернутися туди", - пояснює Ламах.

Україна, одна з перших держав колишнього Радянського Союзу, ухвалила закон "Про попередження насильства в сім‘ї". Це сталося ще 8 років тому.

Однак, як зазначають правозахисники, головна хиба цього закону в тому, що жертва насильства має не тільки заявити, а й довести, що проти неї скоїли злочин. А за кордоном, навпаки, звинувачений мусить доводити, що він не розпускав руки.

Lera _ 13.10.2009 09:26
І я була щаслива коли це сталося,бо тоді він мене залишив в спокої.Ще потім писав смс-ки,вибачався,а я довго не могла його пробачити.Я схудла і змінилася за час з ним.Мама бачила,що зі мною щось не те,але я нічого не показувала,стидилася.І це вина нашого недолугого суспільства,де ніколи толком не вміли захищати жінок-ні закони,ні традиції!!Пройшло з того часу 3 роки,я вже відійшла,пережила все.Але можу сказати одне-жінки,ніколи не терпіть насильство і приниження над собою,у вас лише одне життя,не можна його так втрачати!Будьте сильні і не стидіться звернутися за допомогою!
Lera _ 13.10.2009 09:17
Ольга,одразу видно,що ви ще не все бачили на цьому світі)Я теж колись думала,що цього не може зі мною статися-я молода,незалежна і впевнена в собі дівчина.Але полюбила людину трохи не свого кола і нікого не слухала.Так,спочатку все було добре,але якогось дня, в пориві п"яних ревнощів,причому безпідставних(до колеги по роботі,одруженого і якого я бачила 3 рази на день-сфоткалися поряд на корпоративному пікніку) він мене вдарив.І це був не просто ляпас,а сильний удар в голову.Сказати,що я була в шоці-це нічого не сказати.Причому ми лише зустрічалися і до того випадку лише недавно почали говорити про можливе створення сім"ї. Після цього для мене ні про яку сім"ю не могло бути й мови!Він міг мене потрусити,вхопити за волосся,кричати,обзивати,погрожувати.І не тільки,коли ми були вдвох,а й на людях.Я ще й старалася,щоб це було менш помітно,втихомирювала його,бо це ж ганьба перед людьми.Розійтися було важко,майже півроку життя я на це потратила.
Enki _ 11.10.2009 19:56
Амрикосы недавно приняли какую-то там поправку к закону (конкретно не помню), которая отныне позволяет предоставлять убежище иностранкам - жертвам домашнего насилия. Так что, барышни, есть реальный шанс получить вид на жительство в США. Подумайте, пока вас тут не поубивали ваши благоверные, крышуемые ридной нэнькой.
Света _ 30.09.2009 16:48
Я во многом согласна с Оксаной.
Во первых: кто ни разу не был в этой ситуации - никогда не поймет.
Во-вторых: надо доказывать. Когда я пришла в больницу и мне сказали, что для того, что б это все зафиксировать мне надо обойти всех врачей (а это занимает несколько дней) я, конечно же, отказалась.
В-третьих: Пока придет участковый, мой муж уже будет спокойно сидеть перед телевизором, а его родители скажут, что ничего небыло.
Так можно перечислять до бесконечности...
Пока нам надо будет доказывать, что над нами издеваются, ничего не изменится.
Оксана _ 30.09.2009 15:46
Ще раз кажу - високі і пусті слова. До тих пір, поки жінка буде вимушена ДОКАЗУВАТИ те , що над нею знущаються, і не буде РЕАЛЬНО захищена, нічого не зміниться !!!
Я викликала міліцію, поки вони приїжджають його вже і слід простиг - докажи, що він взагалі був...
Коли в лікарні мене перший раз зашивали, ніхто не розслідував, чому, лікарям байдуже, мліції немає, коли другий раз - лікар сказав чоловіку - знаю я ці падіння, і знову нічого. На Київські телефони я вже дзвонила, мені сказали приїхати, поговорити. Так, я покину все і поїду хто-зна куди на консультацію... І що я буду вдома розказувати? Їздила про тебе розказувати? Мені там що, роботу, житло і охорону дадуть?
Має бути якийсь зовсім інший підхід, в якому жінка буде впевнена - вона при любих обставинах захищена. А прикладів у світі безліч. Але навіть якби закон був досконалий - в нас нічого діяти не буде.
І не будьте такі розумні, говорити може тільки той, хто це пережив, але насправді...

Загрузка...
РЕКЛАМНІ ПОСИЛАННЯ
bigmir)net TOP 100
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook