Вирватися з міста. На бузок, до Шевченка і Нечуя-Левицького

76
22 квітня 2016

Побувати на батьківщині двох геніальних українських письменників, побачити наймальовничішу в Україні ГЕС, прогулятись скелястим берегом річки Рось, постріляти з гармати, чи автомата, відвідати панський палац, кілька музеїв та чудових парків пропонує вам "Українська правда. Життя" у ці вихідні.

Маршрут знову проляже Черкащиною. Цього разу через Корсунь-Шевченківський, Стеблів та Моринці.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Розпочнемо з міста, яке ще у 1032 році заснував на березі річки Рось князь Ярослав Мудрий.

До 1944 року воно носило назву Корсунь, нині його називають з приставкою "Шевченківський".

Хоч місто і старе, та давні пам’ятки, чи будівлі у ньому не збереглися. Родзинкою сучасного Корсуня є палацово-парковий ансамбль Станіслава Понятовського, закладений в кінці 18 ст.

Палацово-парковий ансамбль Станіслава Понятовського (Лопухiних-Демидових). Фото Дмитра Замкового

Палац всюди звуть Лопухiних-Демидових, хоча першим його власником був саме племiнник та повний тезка останнього короля Речі Посполитої. А вже у 1799 році корсунський маєток купив у Понятовського за 100 тисяч карбованців сріблом російський цар Павло І і подарував його міністру юстиції генерал-прокурору Росії князю Лопухіну.

Побудував палац та парк відомий швейцарський архітектор Жан Анрі Мюнц. Правда, він під кінець будівництва чи то захворів, чи то скалічився, і закінчував проект польський архітектор англійського походження Джон Ліндсей.

Схема парку. Фото Дмитра Замкового

Палацовий ансамбль розташований на кількох гранітних островах. На території парку – 6 мостів через Рось та її протоки, один з яких, Чортів, є підвісним (під час останніх відвідин він був в аварійному стані). З мостів відкриваються чудові приводні скелясті ландшафти.

Панорама з одного з мостів парку. Фото Дмитра Замкового

Місцеві жителі, в сезон, прямо на камінні влаштовують собі пляжі і тут-таки купаються.

Також біля парку є невеличка ГЕС – туди теж можна піти, а вже звідти подивитись на острів Зелений із пам’ятником Росичу.

Пам’ятник Росичу на острові Зелений. На дальньому плані – гребля ГЕС. Фото Сергія Криниці

Трохи нижче навпроти палацу, як на мене зовсім недоречно, розташований майданчик з радянською військовою технікою, а чимала частина експозиції музею на першому поверсі палацу присвячена Корсунь-Шевченківській битві - одній з найбільших битв Другої світової.

Виставка радянської військової техніки. Фото к2к.org.ua

Споруди маєтку оточує прекрасний парк, який займає територію понад 100 гектарів і має численні доріжки та алеї. Наприклад, на Князівській алеї ростуть 200-річні ялини.

У парку також росте 200-річний каштан Тараса Шевченка, реліктове дерево гінкго білоба, сосни, клени, граби, дуби, чимало акацій, що п’янять запахом коли цвітуть.

Та найбільше в парку бузку. Тому найліпше приїздити на початку травня, коли він цвіте.

Гора Янталка, що навпроти палацу і взагалі вся всуціль покрита кущами бузку і під час цвітіння її ніби покриває пахучий кольоровий килим.

Дехто небезпідставно вважає, що аби доккласти грошей та зусиль, то місцевий парк був кращим за Софіївський в Умані.

Вид з гори Янталка на палац. У назви, та і в гори, є своя легенда. Її дізнаєтесь на місці. Фото Анатолія Штоки

Із Корсуня варто заїхати в селище Стеблів (16 км.). Тут народився Іван Семенович Нечуй-Левицький, тож основною принадою є літературно-меморіальний музей, присвячений життю і творчості письменника, який міститься у будинку, де мешкала його родина.

Музей налічує близько трьох тисяч експонатів, що розміщені у п’яти тематичних кімнатах будинку.

У музеї Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Фото Анатолія Штоки

Фундатором меморіального комплексу і палким прихильником Івана Нечуя-Левицького був незмінний завідувач закладу, краєзнавець і науковець Сергій Хаврусь.

Після його смерті справу продовжує син Андрій. Він же може провести вам цікаву екскурсію.

Хата Левицьких та пам’ятник письменникові. Фото Анатолія Штоки

Біля музею встановлений пам’ятник самому письменникові, а також Нимидорі – героїні його твору "Микола Джеря".

Далі, над скелястим берегом Росі височіє церква (відновлена у 2009-тому церква Левицьких), а під нею цікавий понтонний міст на інший берег.

Понтонний міст біля церкви. Фото Дмитра Замкового

На звання "основної принади" у Стеблеві може також претендувати і Стеблівська ГЕС, яку блогери та фотографи називають наймальовничішою в Україні.

Створили її у 1931 році і тоді водосховище затопило пороги на Росі. Лиш частина з них залишилась милувати око після греблі, потік води з якої утворює один з найбільших рівнинних водоспадів України.

На самій греблі обладнані невеличкі оглядові майданчики з прекрасним видом.

Стеблівська ГЕС. Фото Анатолія Штоки

ДЕНЬ ДРУГИЙ

Наступного дня їдемо на малу батьківщину Тараса в найточнішому географічному розумінні цих слів.

Побуваємо у однойменному Національному заповіднику, а саме в Моринцях - селі, де він народився, у Кирилівці (тепер Шевченкове), де носив воду дякові, та в маєтку пана Енгельгарда в Будищі.

Якщо пощастить, то вдасться знайти і те місце, де малий Батько Тарас пас ягнята за селом.

Якщо пощастить, то вдасться знайти і те місце, де малий Батько Тарас пас ягнята за селом. Фото Сашка Дніпровича

Отож, Моринці – невеличке типове миле село. У селі колись була непогана туристична інфраструктура. Побудували величезний клуб, їдальню, кафе. У 90-ті туризм цими місцями трохи занепав, проте з 2010-х відроджується непоганим темпом.

До вашої уваги тут цілий етнографічний комплекс з копією хати тарасового діда Якима, в якій народився Кобзар.

Також неподалік клубу є хата-музей чумака Мифодія Тютюнника, якій, якщо не помиляюсь, понад 150 років. Все гарно доглянуте, всюди чисто і примно.

Також можете знайти незвичайну церкву: до будівлі старої школи просто прибудували дзвінницю.

Хата чумака. Фото Дмитра Замкового

З 2014-го, щороку у серпні в Моринцях проводять музичний фестиваль з безліччю інших мистецьких та просвітницьких дійств "Ше.Fest". Цьогоріч фестиваль пройде 13-14 серпня.

На Ше.Festі у 2015 році, який цього року пройде 13-14 серпня. Фото Сашка Дніпровича

Дорогою з моринців до села Шевченкове, у селі з цікавою назвою Шампань, вашу увагу приверне приватний військовий музей при дорозі. Тут без сумніву варто зупинитись.

Приватний військово-патріотичний музей у 2011 році створили брати Олег та Руслан Бойки. Взагалі вони займаються міжнародними перевезеннями, але зараз багато часу проводять в зоні АТО та волонтерять. Олег, до всього, ветеран Афганістану.

В музеї зібрана цікава експозиція, є майданчик з військовою технікою, тож наполегливо раджу не просто оглянути його, а й замовити екскурсію.

Військово-патріотисчний музей "Шампань". Фото Сашка Дніпровича

Тут також можна постріляти з багатьох видів стрілецької зброї: з "мосінки", "шмайсера", "калаша", ППШ. А ще можна ввалити з гармати, чи ж покататись на військовій техніці, або ж перевдягнутись у військову форму та сфотографуватись.

Військово-патріотисчний музей "Шампань". Фото Сашка Дніпровича

Далі, у селі Шевченкове, куди поет і художник переїхав з батьками у віці майже два роки, на вас чекає музей Тараса Шевченка, хата дяка під скляним куполом, музей, хата та могили батьків видатного українського генія.

Дорогою з Шевченкового можна зупинитись біля вітряка.

Під Шевченковим можна зупинитись біля вітряка. Фото Дмитра Замкового

В кінці маршруту, в селі Будище, знаходиться маєток пана Енгельгарда з чудовим парком та трьома тисячолітніми дубами.

У маєтку Енгельгарда є чудовий парк та три тисячолітні дуби. Фото Дмитра Замкового

НА ЩО ПОТРІБНІ ГРОШІ

Вхід до музеїв переважно платний, але не більше 20 грн. Дорожче, коли замовити екскурсію.

Переночувати можна у Моринцях в гостьовому домі "Тарасові Шляхи", чи агросадибі "Кобзарева колиска" за 100 грн з людини (вечеря, чи сніданок +30 грн, обід +50).

Господарі садиб запропонують вам чимало додаткових розваг, як то катання на конях, екскурсії, майстер класи, заняття спортивною ходьбою.

Музей Тараса Шевченка в Кирилівці (тепер Шевченковому). Фото Сашка Дніпровича

У Корсуні можна переночувати у готелі-ресторані "Вітряк" (250 грн), "Кооператор" (250 грн), "Корсунь" (від 200 грн).

Вхід до військово-патріотичного музею у Шампані коштує 20 грн (дітям – 10). Екскурсія – 100 грн з групи. Один холостий набій – 25 грн. Пальнути з гармати коштуватиме 250 і 500 грн залежно від калібру. Покататись на БРДМ (місткість – 5 осіб) можна за 1250 грн за 30 хв., а на БТРі (10 осіб) за 2500.

У палацово-парковому ансамблі Лопухiних-Демидових "ліс" із кущів бузку. Фото Дмитра Замкового

На маршруті немало провінційних кафе та ресторанів, проте, даруйте, нічого не можу порадити, так як в жодному не був особисто. Ліпше ви потім напишете в коментарях.

ЯК ДОЇХАТИ

Звичайно, найліпше буде пересуватись на власному авто.

З Києва до Корсуня 140 км., якщо їхати через Обухів, Кагарлик, Миронівку. До того ж авто зробить вас незалежним від громадського транспорту на подальшій дистанції маршруту і зекономить вам чимало часу.

Автобуси на Корсунь-Шевченківський відправляються з ст. м. Видубичі. Проїзд коштує 90 грн. Попутку на Bla-bla-car можна підібрати, починаючи з 60 грн.

Через Корсунь проїздить чимало потягів, проте, з дуже незручним, як на мене, часом прибуття/відправлення. І ціна плацкарту, наприклад із Києва, майже рівна вартості проїзду в автобусі.

На потязі варто їхати хіба з/до Львова, Херсону, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Миколаєва, Луцька, Запоріжжя, проте й тут час не завжди зручний.

Об 11:20 є маршрутка зі столиці, яка їде аж до Стеблева. З Корсуня туди кілька разів у день їздять маршрутки: 9:15, 9:50, 12:55, 13:45, 14:55, 15:25 (13 грн).

"Туди-назад" на таксі коштуватиме приблизно 150 грн, з урахуванням того, що вас почекають, поки ви гулятимете.

До Моринців, чи до Шевченкового з Корсуня можна дістатись маршрутками "Корсунь – Умань" о 12:30 (40 грн), "Корсунь – Звенигородка" о 14.00 (27 грн), чи "Київ-Городище" о 15:25.

Можна пробувати їхати в бік Лисянки іншими маршрутками, чи попутками до Почапинців, а звідти трошки пройтись (5 км). Вже далі, на відрізку "Моринці – Шампань – Шевченкове – Будище" (22 км), доведеться-таки сподіватись більше на попутки, чи простувати на своїх двох.  

З Шевченкового, аби повернутись, наприклад, до Києва ліпше дістатись Звенигородки (22 км) і там сісти на маршрутку "Катеринопіль – Київ" о 18:30 (приблизно 120 грн).

Захар Колісніченко, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua