Унікальне відео-інтерв'ю з Квіткою Цісик
Квітка Цісик, американська співачка українського походження, була в Україні тільки раз - 1983 року. Після набуття Україною незалежності вона мріяла приїхати на історичну Батьківщину з концертом. Але 1998 року Квітка зів'яла, не доживши до свого дня народження, 4 квітня, кілька днів. Рак грудей - хвороба, що забрала і її маму, і сестру.
За свої неповні 45 років Квітка Цісик встигла записати два україномовні альбоми - "Квітка" і "Два кольори". Планувала записати колискові, але ж не встигла.
Ніхто не візьметься стверджувати, яким вітром вперше принесло цю заокеанську квітку в Україну. Але Олександр Горностай у розмові з "Українською правдою. Життя" згадує, що колись (можливо, і вперше) платівку Квітки Цісик у Київ привіз бандурист Віктор Мішалов.
У 80-ті роки вони разом навчалися у Консерваторії. Віктор Мішалов був австралійцем українського походження, навчався у Києві, а пізніше переїхав у Канаду, в Торонто. Приїжджаючи в Україну він і привіз платівку Квітки Цісик.
"Тоді з'явилася перша платівка "Квітка" і вона була дуже популярна. Альбом ходив на касетах, на бобінах, люди переписували, слухали, всі захоплювалися і дуже хотіли побачити саму Квітку", - згадує Олександр Горностай.
Кілька разів він намагався запросити Квітку Цісик до України. У 1989 році Олександр Горностай разом з іншими музикантами придумали і організували фестиваль "Червона рута".
У програмі фестивалю був спеціальний концерт, на який запрошували українців з-поза меж України. Організаторам вдалося запросити кілька груп з Америки, Канади і Європи.
"Так само ми хотіли запросити Квітку Цісик", - розповідає Олександр Горностай, який в ті роки був директором фестивалю "Червона рута".
Уперше із запрошенням до Квітки Олександр Горностай звернувся через українську діаспору: "Бо на той момент ми ще не були ні в Канаді, ні в Америці, це був Радянський Союз. Нам переказали, що, на жаль, вона не зможе приїхати на фестиваль, хоча була б дуже рада".
На той час у Квітки Цісик були інші проекти, зокрема, з компанією "Ford Motors". З 1982 року і до самої смерті Квітка залишалася єдиним голосом компанії - вона була найпопулярнішою виконавицею рекламних джинглів у США.
Наступного разу Олександр Горностай намагався запросити Квітку Цісик в Україну в 1992 році - для участі в концерті з нагоди першої річниці незалежності України.
Того разу Горностай вже встиг побувати і в Америці, і в Канаді, мав контакти у діаспорі - і до Квітки звернувся особисто, написавши листа. Втім, і другого разу Квітка не змогла приїхати.
За словами Олександра Горностая, протягом 1992 року він паралельно брав участь в іншому проекті - спільно з Василем Ілащуком, який нині є директором Національної телерадіокомпанії, знімав фільм для телебачення Канади "Україна: земля і люди" - до сторіччя еміграції.
"Потім я їхав у Ванкувер на фестиваль, де презентували цей фільм, через Нью-Йорк. Перебуваючи там кілька днів, я спробував зустрітися з Квіткою. Завчасно з нею я не домовлявся", - розповів нам Олександр Горностай.
"Вона зустрілася зі мною. Ми домовилися, що підемо до студії, де працює її чоловік. Я запитав її про дозвіл зняти інтерв'ю - Іриней Юрчук узяв тоді з собою камеру", - додає він.
За словами Олександра Горностая, Квітка Цісик була невеликого зросту і дуже, як хтось уже казав, схожа на білочку.
"Вона була хороша, метка, проворна, цікава, доброзичлива, щира... Видно, що американське життя мало свій відбиток, а от родинний момент - ця українська ментальність - у неї зберігся", - згадує Горностай.
"Як професійний музикант, продюсер, керівник, усе життя від першої ноти, яку я почув у пісні "Іванку, Іванку", до "Журавлів" на другому диску, я не можу її спокійно слухати. Навіть згадуючи про цю музику, завжди щось зі мною діється. І думаю, те саме з іншими людьми, які її чули".