Кіно-концерт "Земля"

Драма Олександра Довженка "Земля"за участю акторів: Степан Шкурат, Семен Свашенко, Юлія Солнцева, Олена Максимова, Петро Масоха. СРСР, 1930, приблизно 75 хв.

Музична концепція - створення та виконання: група Sphota.

Створення та реалізація проекту:

Самюель Сігічеллі разом з Бенжаменом де ла Фюант (акустична скрипка, електроскрипка, електроефекти), Бенжамен Дюпе (електрогітара та електроефекти) Самюель Сігічеллі (орган Хеммонда, семплер).

На замовлення Музею "Лувр" та Фестивалю "Весна мистецтв" у Монте-Карло.

Створений у 1930 році дуже скромними засобами, шедевр Довженка, сина українських селян, але, насамперед, художника, поета і потім кінематографіста, цей фільм є хвилюючими спогадами про початки колективізації та механізації з одного боку, і пантеїстичним гімном землі, де жили його предки.

Повертаючись до теми колективізації, яку вже раніше висвітлював Сергій Ейзенштейн між 1926 та 1929 роками у фільмі "Генеральна Лінія", Олександр Довженко використовує важливі радянські заповіді "інтелектуального" монтажу, в яких відстоюється поєднання образів, створених за допомогою ідеограматичних способів зображення, щоб привести бачення глядача до розуміння ідей режисера, на службі революційних ідеалів.

У 1958 у Брюсселі фільм був занесений у список 12 найкращих найкращих фільмів всіх часів та народів.

Музичний супровід Sphota.

"Перше, що приходить на думку, беручи до уваги драматургічну спрямованість та основні візуальні засоби цього фільму, це "пісня землі", потужний гімн, що виходить за межі будь-яких ідеологій, позбавляється від них поступово, але невідворотно. Природа вписується у ритм фільму. Він не перестає нас дивувати картинами широкого простору, хмарним небом, дикими або ораними полями, зокрема порожніми дорогами з шаленим вітром. До речі, фільм починається з довгої дивної сцени, де старий дідусь вмирає у присутності своїх родичів, довго, просто, покірно.

Ця сцена показує вічне оновлення (у кінці фільму народжується дитини та наближається збір урожаю).

Широкі простори та циклічність часу навіюють на "індійські" мотиви музики, тобто відмову від драматичного дискурсу на користь варіації дискурсу, насичення та ритмічності. Цей музичний контекст - не єдиний, але він з'являється декілька разів, як необхідність.

Моменти невідомого, очікування займають велику частину фільму: очікування на прибуття трактора, очікування кращих часів, врожаю, смерті, народження. Миті очікування досягають своєї вершини - перетворюючись на тривожне очікування - у момент, коли трактор ламається посеред поля, і тривога охоплює серце безпомічних селян. Нагода нагадати, що машина - символ відродження та комунізму - не повинна і не могла зламатися. Для нас як музикантів це нагода створити музичне запаморочення, досягти меж звуку, там, де людське вухо починає сумніватися.

Є також рух, багато рухів - натовпів людей, машин, радостей, незадоволень, рухи, які огортають візуальний ритм, розбивають час, збільшують кількість кадрів та переплітають одночасні події.

Рухи, які часто відносять музику з собою, настільки їх необхідність, здається, прийшла здалеку: музичний ритм та його акценти підсилюють биття сердець жінок та чоловіків у фільмі... або звук затихаючий звук вітру".

Sphota

Музична група Sphota була створена у 2000 році за ініціативи кількох полівалентних музикантів і прагненням "інакше створювати" музику. Вони з самого початку відрізнялись серед інших сучасних музичних груп. Sphota розробляє новий метод роботи, заснований на імпровізації та на створенні концепції і написання, які дозволяють сприймати музику як єдине ціле: звук, форму та рух.

Створена спільно всіма учасниками, музика групи Sphota поєднує роботу над тембром та музичною драматургією (успадкованими з сучасної та електроакустичної напрямків музики) з пошуком первинних енергій, натхнення для якої вони знаходять у рок-музиці та традиційній музиці.

У своїх спектаклях Sphota намагається максимально виразити всю силу театралізованої музичної експресії, використовуючи можливості музикантів, однаково талановитих як у грі на інструментах, так і у сценічній грі.

З моменту свого існування Sphota вже створила п'ять спектаклів: Kalédoptère, Episode Résonant (музична, звукова та візуальна поема), Lendemains qui chantent, Silences et Péripéties, Antigone Orchestra (по п'єсі Софокла ), а також багато концертів та вистав.

Участь у фестивалях, присвячених сучасній музиці - Musica у Стасбурзі, Жовтень у Нормандії, Новарт у Бордо, Уай Нот у Діжоні, Бієнале сценічної музики у Ліоні, Весна мистецтв у Монте Карло. Виступи у театрах та національних сценах та закордоном - Італія, Іспанія, Бельгія, Швейцарія, Німеччина.