Дискусія "Жіноче мистецтво, феміністичне мистецтвознавство"

Фундація "Центр Сучасного Мистецтва" запрошує на зустріч програми неформальних дискусій про актуальні події в українському сучасному мистецтві "На підлозі/On The Floor" на тему: "Жіноче мистецтво, феміністичне мистецтвознавство"

Модераторка: Тамара Злобіна, квір-соціалістка та феміністка, мистецтвознавиця, співредакторка журналу соціальної критики "Спільне".

На думку антропологині Мішель Розальдо, "місце жінки в соціальному житті не є безпосереднім результатом того, що вона робить, воно опосередковане тим, яке значення надається діяльності жінок в рамках конкретних соціальних взаємодій". Саме це "яке значення надається діяльності жінок в рамках конкретних соціальних взаємодій" є табу сьогоднішньої публічної дискусії, зокрема в художньому дискурсі. Патріархатна культура маргіналізує "жіноче мистецтво" як вузьке й однобоке, цікаве лише частині людства, на противагу "універсальним" (тобто чоловічим) проблемам і дискусіям. Натомість, розглядаючи світ навіть з позицій найприватнішого, найчастковішого та наймаргінальнішого досвіду, художниці показують замовчуване, візуалізують альтернативи і, таким чином, дієво (а отже, універсально) розхитують репресивну "норму".

Українська культура сьогодні є культурою жіночого маскараду, суть якого найкраще висловлює теза "я не феміністка, але". Економічна реальність виштовхує жінок на ринок праці, однак подвійні стандарти змушують цензурувати амбіції та вуалювати власні професійні досягнення конформістською фемінністю і покірним виконанням знеціненої репродуктивної та доглядової праці. Патріархальний статус кво здатні підтримувати самі художниці, кураторки та критикині – відносно привілейовані жінки середнього класу з вищою освітою, які можуть не відчувати (не помічати) гендерної дискримінації у власному житті та професійній діяльності й екстраполювати свій досвід на інших.

Феміністичне мистецтво є однією з форм політичного активізму, що протистоїть явищу, описаному Лаканом як "жінки не існує", тобто соціальній позиції жінки як проекції чоловічих страхів і бажань, яка не має власного голосу. В культурі, де "жінки не існує", є потреба в цілеспрямованому вибудовуванні жіночого простору – фізичного та символічного, який надаватиме значення жіночим реплікам і протистоятиме їх сексистському знеціненню. "Жіночий Цех" став таким простором референції, в якому роботи художниць, котрі досі не декларували феміністичних позицій, отримали чітке політичне звучання. Проект став місцем, де можна говорити про замовчуване, шукати себе і не боятись бути висміяною за інтерес до "вузьких" жіночих проблем.

Ми пропонуємо продовжити творення феміністичного простору референції для українського мистецтва через дискусію. До розмови запрошені Наталія Чермалих ("Жіночий Цех як простір соціальної утопії"), Ольга Балашова ("Фемінізм в українському варіанті: шоу чи штучний анахронізм"), організаторки й учасниці проекту "Жіночий Цех", художни(ці)ки, куратор(к)и, критики(ні).

Кількість місць обмежена. Будь ласка, зареєструйтеся за електронною поштою [email protected] або телефоном +380 (44) 501 94 61 у координатора проектів Людмили Скринникової.

Місце:
Фундація "Центр сучасного мистецтва"

Лектори:
Злобіна Тамара,Балашова Ольга,Чермалих Наталія

Вартість:
Безкоштовно