Інтерактивна виставка «Гра в минуле»
5 жовтня о 19:00 фонд Ізоляція презентує інтерактивну виставку «Гра в минуле», що складається з фотографій відомої радянської фоторепортерки Ірини Пап та анонімних світлин із родинних архівів часів СРСР. Кожен відвідувач зможе власноруч скласти свою експозицію, переставляючи фото на свій розсуд.
Розглядання фотокарток, так само як і читання паперових газет, вже майже відійшло в минуле. Замість цього – гігабайти фотографій і відео на мобільному та онлайн-видання, де стрічка оновлюється з блискавичною швидкістю. В епоху ж аналогових медіа, фотографія (а тим паче така, що з’являлася на шпальтах газети), безумовно, була одним із найважливіших способів розповісти історію, а отже й потужним інструментом пропаганди. Натомість аматорська зйомка та її результат сімейний фотоальбом, в свою чергу, зберігали спогади та фіксували події буденного життя пересічного громадянина.
Основою проекту «Гра в минуле» є архів фотокореспондентки Ірини Пап, врятований Валерієм Мілосердовим в 1991 році. В архіві фотографки, яка народилася у рік заснування одного з головних часописів Радянського Союзу – газети Известия (1917), де згодом і працювала Ірина Пап, світлини з 1957 по 1971 рік. На них найкращі працівники підприємств і колгоспів по всій країні, будівництво нових мікрорайонів Києва, партійні з’їзди та візити офіційних закордонних делегацій. Умовно кажучи, фотографічна спадщина Пап – це такий собі соцреалізм у фотографії, де реальне радянське життя замінено ідилічною картинкою завжди усміхнених робітників та високих врожаїв. Також це офіційна історія, написана мовою фотографії: одночасно і документація, і документ своєї епохи.
Друга, менша за розміром, частина експозиції – інсталяція «Дефіксація», що складається з двох чорно-білих фотоплівок, виявлених фотографами Валерієм Мілосердовим і Дмитром Сергєєвим в їхніх сімейних архівах. На одній з них, що датується 1965 роком, відображений комуністичний суботник, який зібрав, очевидно, трудовий колектив підприємства, установи або організації на весняне прибирання території. Друга, приблизно 1984 або 1985 року, фіксує проводи новобранців до армії та прийняття присяги. Обидві плівки об’єднує те, що зображення на них частково або й повністю деформовані, спотворені оптичними ефектами, які сучасному глядачеві можуть здатися спеціально підібраними фільтрами.Незважаючи на те, що за часовими рамками, а також і за сюжетами знімки Пап та плівки з сімейних архівів співпадають, вони демонструють два принципово різних способи документувати й запам’ятовувати події. Офіційний, що був замовленням влади й відповідно використовувався для побудови домінуючої ідентичності, історії та ідеології, і приватний, що вихоплював моменти життя з метою закарбувати їх у пам’яті причетних до них людей, безвідносно до ідеологічних конструктів влади.
Сучасному глядачеві пропонується порівняти ці два способи використання фотографії як інструменту пам’яті. За допомогою інтерактивного елементу проект заохочує глядачів до активної взаємодії зі світлинами, розміщеними на поличках. Замість усталеного лінійного наративу, що притаманний будь-якій виставці, та фотографій на стінах, Гра в минуле пропонує відкритий сценарій, де вигляд виставки змінюється щохвилини залежно від відвідувачів та того, як вони розміщують світлини у просторі. Таким чином, кожен отримує можливість скласти власну оповідь та замість карбування єдино вірного історичного наративу попрактикувати гнучке прочитання минулого.
Фейсбук-сторінка події.
Місце: Izone (вул. Набережно-Лугова, 8), Безкоштовно, Організатори: Фонд «Ізоляція. Платформа культурних ініціатив»