Навіщо?

"Так люди подеколи створюють собі кумира. Подеколи кумир втрачає відчуття реальності, або ж дурить людей - і люди з таким самим захопленням піддають кумира анафемі," - розмірковує у новій книзі "Вирвані сторінки з автобіографії" відома письменниця, лауреат Шевченківської премії Марія Матіос.

Не знаю, якою мірою авторка екстраполювала це застереження на свою творчість, але, цілком імовірно, воно може стати актуальним і для неї.

Одразу перепрошую за те, що доведеться говорити не стільки про зміст (а його вартісність, як літературна, так і загальносуспільна, - безсумнівна), скільки про форму. Бо саме форма у презентованій на нещодавньому 17-му Форумі видавців спробі автобіографії від Марії Матіос є ложкою дьогтю, яка псує діжку літературного меду.

Найістотніше, що "Вирвані сторінки з автобіографії" зразка вересня 2010 року - це, як заявлено авторкою, дайджест, окремі частини якого письменницею ще не дописані. Сподіваюся, не мене одного дратує, що поряд зі щирими, емоційними, проникливими розповідями, наприклад, про історію рідного села Марії Матіос та її родини або про стосунки авторки із сім'єю Володимира Івасюка чи українськими президентами зустрічаєш уривки, після назви яких є зноска, яка повідомляє, що текст повністю буде опублікований у новій книзі. А завершуються подібні розділи ремарками на зразок "ДОПИСАТИ!!!!!" чи "Скинути з Назарового комп'ютера".

[VR]"...хотілося б пригадати ще одну фразу Марії Матіос з цієї книги: "Я сапер, а не мінер історії". Сапер, як відомо, помиляється лише одного разу."[/VR]

Закономірно виникає запитання: "Навіщо?". Якщо певна частина книги не завершена, а так кортить її видати, то чи не чесніше було б виключити недописані розділи і зазначити, що далі буде? Щоправда, не можна відмовити й у правомірності думки Василя Гутковського, директора "Літературної агенції "Піраміда", яка є видавцем "Вирваних сторінок...". Пан Василь вважає, що придбавши, так би мовити, перший варіант книги, можна визначитися, чи купувати повний текст, коли він вийде друком, а, може, задовольнитися вже наявним. Проте мені, як споживачу, вельми образливо, що мене фактично змушують платити двічі за один і той же товар. Мені навіть було б комфортніше, якби повний варіант книги так і не вийшов, щоб оці незавершені розділи виявилися такою собі постмодерністською грою. Принаймні в такому випадку не почував би себе настільки обдуреним.

Як справжній чоловік, Василь Гутковський бере всю відповідальність на себе, наполягаючи, що ідея випуску "Вирваних сторінок із автобіографії" саме в такому, неповному вигляді належить саме видавництву. Та насамкінець все ж таки хотілося б пригадати ще одну фразу Марії Матіос з цієї книги: "Я сапер, а не мінер історії". Сапер, як відомо, помиляється лише одного разу. І дуже не хотілося б, аби "Вирвані сторінки з автобіографії" стали зовсім не обов'язковою помилкою Марії Матіос.

Дмитро Шульга, читач сайту Бі-Бі-Сі Мій Світ, Кіровоград