Світла енергія

Хто ж може цього боятися? Рецензія на книгу Івана Андрусяка"Хто боїться зайчиків".

З самого раннього дитинства, як тільки у мої руки потрапляв олівець, я одразу ж починала малювати своїх улюбленців - зайців. Кажучи по правді, спершу мої творіння було важко навіть близько порівняти з оригіналом, але я гордо тикала пальцем у нісенітне скупчення овалів з вухами: "Мамо, дивись! Заєць!"

Не знаю, чому мені тоді хотілося малювати саме цих милих творінь (напевно, дитячому розуму видніше), але тепер я виросла, художницею так і не стала, однак тепле відчуття до зайців у мене залишилося. Саме тому, побачивши книгу з назвою"Хто боїться зайчиків", я щиро здивувалася :"Хто ж може їх боятися?"

Треба одразу відзначити, що книжка гарна не тільки по змісту, але й зовнішньо. Припали до душі ілюстрації - такі зворушливі та легкі на згадку. Та і саму книжку приємно тримати у руках.[L]

При більш детальному ознайомленні мені дуже сподобалося те, що це не тільки казка - це і гра, і жарти, і пісеньки, і віршики. Справжня інтерактивна книга зі своїми інструкціями! Написана просто, цікаво та трошки чудернацьки (у доброму сенсі). Більше за це - книжка розчулює. Адже, з одного боку, вона є відмінною розвагою для всієї родини, а з іншого - там є те, над чим варто поміркувати.

За допомогою казок та зрозумілих для дитини слів підіймаються важливі теми - про красу нашого світу, про величезну силу сміху, про радість та щастя і, нарешті, про любов одне до одного та до усього, що є навколо нас! Я вважаю, що це дуже важливо - розбирати такі теми з дітьми, поки вони ще маленькі. На жаль, не усі батьки приділяють багато уваги духовному розвитку своїх дітей, а потім ми усі дивуємося - чому так багато байдужості та зла у нашому суспільстві.

Я завжди помічала, що дитячі книги несуть у собі особливу світлу енергію. Книга "Хто боїться зайчиків" не стала виключенням.

Ще мені сподобалось, що ця книжка розрахована на залучення до гри усієї сім'ї, а це дуже добре, адже усі знають, що спільні справи (а зокрема веселі ігри) ще більше об'єднують членів родини та покращують їхні взаємовідносини. До того ж, дорослі, сидячи поряд з малюками, зможуть обговорити з ними казки та пояснити усі ці важливі думки, що прагне донести автор. До речі, треба відзначити, що за цю книжку І. Андрусяк здобув першу премію конкурсу"Золотий лелека" в номінації "Твори для дошкільнят і молодших школярів".

"Хто боїться зайчиків" я читала зі своєю маленькою сестрою. Особливо їй прийшлася до вподоби інструкція"Музичні інструменти", де вона виконувала роль різноманітних інструментів, а батьки "грали" на ній. Скільки сміху було!

Отже, я хочу сказати ТАК! Так - цій чудовій книжці з її особливою теплою атмосферою, Так - її головним читачам - малюкам, Так - люблячим сім'ям і, звісно, ТАК - моїм любим зайчикам!

А коли Ви востаннє проводили час, граючись зі своїми дітьми та усією родиною? Життєві клопоти змушують забувати нас не тільки про веселе дозвілля, а й про те, що усередині кожного з нас знаходиться Дитина, яку треба бавити, і якнайчастіше. Тому, якщо ви хочете це зробити, а також дізнатися про сім'ю Дибайлів, почути поради пана Івана, познайомитися з іншими кумедними героями та нарешті відповісти на питання про те хто і чому боїться зайчиків - відкрийте цю книжку, і Ви не пошкодуєте!

"І я Зайчик, і ти Зайчик,

Зайці обидва ми.

Як зустрінемось у лісі -

стукнемось лобами.

Будем дмухать, лоби чухать,

голосно сміяться.

Нехай знає Вовк зубатий -

Зайці веселяться!..."

Тетяна Хмелєвська, Одеса, читачка сайту Бі-Бі-Сі Мій Світ