Місячна фантазія у стилі модерн
Рецензія на книгу Анни Багряної "Дивна така любов": Роман-соната.
Анна Багряна - поет, прозаїк, драматург. У творчому доробку - 5 поетичних книг, роман "Етимологія крові", книга оповідань для дітей, лібретто до мюзиклу "Глорія", а також - оповідання, новели, драми. Твори перекладено багатьма мовами.
Роман "Етимологія крові" я вже рецензувала, тому повторю найсуттєвіше: розповідається історія життя-буття сучасної жінки на зламі двох систем. Безжальне дорослішання героїні, в принципі, не містить нічого оригінального, тут є і перший сексуальний досвід, і часта зміна коханців, що, в свою чергу, породжують втому, нудьгу й депресію, тобто повсякденна "суєта суєт" молодої жінки, котра переймається багатьма життєвими питаннями і вельми колоритно намагається їх вирішити.
Героїня Ярка - інтелектуалка, сповнена передчуттів розкриття родинної таємниці, мандрує в Карпати, де й починається найцікавіше. Таємниця сусідить із таємницею, на таємниці сидить і таємницею поганяє. За авторкою, людські пристрасті не мають ні початку, ні завершення. І тут вона права: люди мало змінюються, вони просто одягають нові костюми і придумують собі нові помилки й нові мрії. Насправді ж, це - старі помилки і старі мрії. Цей роман (нагадаю - перший) відзначений премією "Коронація слова - 2008) і премією імені Олеся Гончара.
[L]Будь-яка перемога додає впевненості у своїх силах, а це стимулює до нових звершень. Анна Багряна написала роман "Дивна така любов" під звуки "Місячної сонати" Л. В. Бетґовена. Авторка визначила жанр, як роман-соната. Мені - музикантові з класичною освітою, зізнаюся, було складно визначити пріорітети і творчі засади гармонійного поєднання у тексті царин Ерато і Евтерпи. Багато чого залишилося за лаштунками режисерського (читай - авторського) бачення ситуації. Але не буду сперечатися із письменницею, тим більше, що вона декларує свій духовний зв'язок із музичною сферою, як із найпершою ланкою людської відозви на Божественне слово.
Головна героїня - художниця Надія. Сюжет продовжує лінію першого роману - становлення героїні, як людини, як фахівця, як жінки, котра подорослішала у пострадянському суспільстві. Пошуки себе, пошуки любові, і нарешті, втрата і себе, і любові, що веде до згуби, бо героїня втрачає зв'язок з Батьківщиною, втрачає талант і кохання. Єдине, що рятує - музика - Образами, образАми, навіть, обрАзами, котрі тією ж музикою й виліковуються!
Анна Багряна - філософ. Зі сторінок направду цікавого роману вона намагається пояснити читачам (напевно, й собі також) щось вельми важливе. "Забагато зла у серці моєму щодня накопичувалося, і зло оте - у щось інше - негайно перевтілювати мусила, аби не самознищитися силою власного страшного. Так і картини нові народжувалися (...)Ніколи ніхто нікого не обдурить, бо нічого нікуди ні для кого не зникає ( ...) метафізична істина буття - проста і страшна водночас: минуле, теперішнє і майбутнє нероздільно, нерозривно співіснують у вимірі одному часовому, в одній малесенькій точці космічній. А відтак - ні минулого, ні теперішнього, ні майбутнього - насправді - немає. І ніколи ніхто нікого не обдурить...".
Отже, читачеві запропонована ще одна історія безталанної молодості. "Усе, що з нами трапляється, інакшим бути не може" - читаємо в тексті роману. Тобто фатальність непереможна? А може, це вельми зручна позиція для героїні, котра виправдовує своє зневір'я, втрату моральних засад, безвільну покірливість і розгубленість віч-на-віч із реальною дійсністю?
"Чим тепер - зайнятися мушу - коли не-художниця?.. Ні, письменницею - не стану. Бракує слів і сюжетів, і думок оригінальних, дотепних. (...) Може, час настав - сина або доньку народити - нарешті?.. Тільки от, чи готова я сама - життя чуже - у власному - виношувати?.. Страшно. Ліньки. Забагато відповідальності. І - клопоти зайві Ні, не час іще.". Погодьтеся - у фінальному монолозі героїні є щось неприємне, навіть моторошне. Авторське визначення істини? Але є пом'якшуюча обставина - гадаю, що героїні Надії бракує надії і любові. Насамперед, любові до себе..
Тетяна Дігай, користувачка сайту Бі-Бі-Сі Мій Світ, Тернопіль