Оксана Забужко. "Музей покинутих секретів"

41
18 жовтня 2010

Оксана Забужко. "Музей покинутих секретів". Київ, 2009 рік, видавництво Факт. 832 стор.

Експерт Бі-Бі-Сі, професор УКМА Віра Агеєва представляє роман "Музей покинутих секретів".  

"Новий роман Оксани Забужко вже встигли назвати й історичним епосом, і родинною сагою, й романтичною історією кохання... Усі згадані визначення так чи так підсвічують шерегу вигадливо вибудуваних залів "Музею покинутих секретів", але жодне не дає хоч скільки-небудь повного уявлення про твір.

Коли це й епос, то йому бракує обов'язкової для класичних епосів зрівноважено-спокійної авторської дистанційованості від того, що вже стало історією, назавжди усталилося, застигло перед зором спостерігача. Це таки справді роман про Час, але про Час, якому не вдається стати історією.

На власному прикладі, на прикладі друзів, котрі вже встигли прочитати роман, я знаю, що сюжет одразу ж, поза нашою волею "підключає" до себе родинні спогади. Наші батьки чи дідусі, котрі в сорокові могли воювати під різними прапорами, щось-таки нам розказували. В наших родинних альбомах заціліли фотографії, з яких можна про щось дізнатися чи здогадатися.

Оксана Забужко
І уривки особистих спогадів складаються в якусь цілість саме в силовому полі "Музею покинутих секретів", якась бабусина розповідь виявляється безпосередньо причетною до великої історії.

А істерична реакція частини українського суспільства на спроби реабілітації УПА - вона, як мені здається, від страху. Підсвідомого страху знайти в сімейній історії щось таке, чого будемо соромитися, чого не хочемо знати. Бажання заплющити очі, відвернутися, забути - позиція безглузда й безвихідна.

Зрозуміти, проаналізувати, чимось гордитися, а за щось уміти простити - тільки так можна здобутися на повноцінну національну історію".

Експерт Бі-Бі-Сі, блогер "Української правди" Ірина Славінська - про "Музей покинутих секретів".

"Новий роман Забужко став справжньою подією української літератури.

Якщо говорити про літературні якості роману, то я відзначу обсяг і велику кількість сюжетних ліній. Жоден український прозаїк на таке ще ніколи не замахувався. З недоліків мушу відзначити нерівність роману - найсильнішими таки виглядають частини, що присвячені минулому.

Я не знаю, чи багато українців прочитали "Музей покинутих секретів", зате я точно знаю, що багато чули про цей роман і навіть знають сюжетну канву. Загалом історією появи "Музею покинутих секретів" на вітчизняному книжковому ринку можна скористатися як трафаретом просування українських романів. А раптом?"

powered by lun.ua