Ця пилка ніколи не заржавіє

Режисером картини став художник-постановник другої, третьої та четвертої "Пил" Девід Гакл, з попередніх частин у стрічку перейшли Тобін Белл у ролі "Конструктора смерті", Костас Манділор у ролі детектива Гоффмана, Скотт Паттерсон у ролі аґента Страгма та Бетсі Рассел у ролі дружини "Конструктора" Джілл.

Серед нових імен - Джулі Бенц, незабутня виконавиця ролі Ріти з "Декстера".

"Пила 5" вже два тижні тримається в американському прокаті і заробила більше сорока мільйонів доларів.

Сюжет стрічки обертається навколо детектива Гоффмана, який був ключовим гравцем у четвертій частині. У п'ятій виявляється, що "Конструктор смерті" працював спільно з Гоффманом ще із самого початку історії, паралельно з Амандою. Серед тих, хто вижив у попередній грі, - агент Страгм, який намагається вивести Гофмана на чисту воду.

Звісно, що п'ята "Пила" не розставляє всі крапки над "і". Більше того, вона множить нові запитання. Скажімо, що було у коробці, яку заповів "Конструктор" Джіл?

У всьому іншому "Пила 5" розвивається у заведених нею традиціях - ми бачимо групу людей, яких піддають випробовуванню, стаємо свідками несподіваних поворотів сюжету, а, найголовніше, бачимо неймовірні людські страждання, які виступають платою за право жити.

Взагалі "Пила" - це один з феноменів нового тисячоліття, який вимагає хоча б якогось пояснення. Такі фільми не можуть виникнути на порожньому місці, вони обов'язково щось та відображають у сучасній колективній свідомості.

Щороку чергова "Пила" виходить на Хелловін, але навряд чи інтерес до неї можна пояснити осіннім загостренням нервових та психічних хвороб. Так само, як і традиціями святкування Хелловіну.

"Пила" з'явилася 2004 року в уяві австралійців Джеймса Вана та Лейта Ваннела , які вмістили у сценарій картини власні кошмари. Якщо придивитися до них, то виявиться, що це кошмари західної людини, яка у своєму житті втратила щось дуже важливе, проте втрачене повернулося до неї у жахливий спосіб.

Взагалі американський хорор останніх сорока років розвивається під таким кутом зору.

Початком стала картина Джорджа Ромеро "Ніч живих мерців", зафільмована 1968 року, у якій мертві без видимих причин перетворювалися на зомбі і поїдали живих.

За кілька років Ромеро пояснив сюжет картини реакцією американців на війну у В'єтнамі.

"Хелловін" Джона Карпентера, знятий у 1978-му, помістив зло у тіло п'ятилітньої дитини. І це також було пояснено подіями американської історії сімдесятих, особливо Вотергейтським скандалом, з якого випливало, що вірити нікому не можна.

Фредді Крюгер у вісімдесяті став наочним утіленням тотальної гріховності американців, яка так чи так, але що неодмінно нагадає про себе у дуже неприємний спосіб.

Проте все це були тільки метафоричні історії, натуралістичні, однак не дуже реалістичні.

"Сім" Девіда Фінчера 1994 року позначило нову епоху в жанрі фільмів жахів, насамперед через постать монстра. Чудовисько дев'яностих - це релігійний фанатик, який хоче судити світ.

Сім смертних гріхів і покарання за їх здіснення стали мотивом дій нового "пророка" Джона До. Світ гріховний і його слід покарати, навіть якщо доведеться судити самого себе.

"Конструктор смерті" пішов цією ж дорогою, проте його мотиви не носять релігійного характеру. Він - геній механіки у вік електроніки, інженер, якому не потрібні комп'ютерні технології та віртуальна реальність.

Навпаки, своєю механікою він нагадує людям про забуте ними життя тіла, він вчить правильним учинкам і правильним мотиваціям.

Вчить цінувати життя, насолоджуватися простими радостями, бо ігнорування цього веде до нечуваного болю, яким, звісно, також можна насолоджуватися, проте охочих ще не знайшлося.

Можна припустити, що "Пила" втілює страх сучасної західної людини перед повною утратою нею тілесних відчуттів. Тіло західної людини сьогодні огорнуте надзвичайно щільної завісою умовностей і "дістатися" до нього стає все важче і важче. Прості тілесні радощі сховані від простої людини.

Цьому присвячений ще один фільм-жахів нового тисячоліття - "Хостел" Ілаї Рота, де група американських студентів, шукаючи дармового сексу, опиняються у катівні новітніх любителів гострих відчуттів.

Можливо, саме у цьому й успіх "Пили"? У страху втратити власне тіло, і у страху знайти його знову, але вже у пекельних муках?

Автор - Ігор Грабович

Реклама:

Головне сьогодні