Кінопрем'єри тижня: "Гаррі Поттер і Напівкровний принц"

Стрічка "Гаррі Поттер та Напівкровний принц" має рекордні світові касові збори за перші дні прокату - понад 100 мільйонів доларів. Вочевидь, економічна криза не змогла подолати бажання мільйонів глядачів зі всього світу подивитися як уб'ють Дамблдора і як Гаррі нарешті почне зустрічатися із Джинні.

І ось фільм переглянуто, Дамблдора вбито, романтичні стосунки зав'язано, а ворогів, з якими воюватиме Гаррі в останній екранізації циклу романів Ролінґ, визначено, - саме час говорити про перші враження.

Проте якихось яскравих вражень "Гаррі Поттер та Напівкровний принц" по собі не залишає, навпаки, після перегляду фільму відчуваєш себе собакою Павлова, яку примушували дві з половиною години смикатися від умовних та безумовних рефлексів.

З цього хлопчика, Тома Редла, у майбутньому виріс найжахливіший чаклун, Волдеморт

Нічого дивного тут немає, адже нас цілих дев'ять років, які минули з часу виходу першого фільму про юного чарівника, привчали правильно реагувати на те, що відбувається на екрані.

Творцям екранізацій "Гаррі Поттера" (за час існування франшизи у творчій групі змінилося чотири режисери) потрібно було не лише адаптувати достатньо об'ємні романи до кіноформату, але й знайти для казкової історії кінематографічне вираження, що б відповідало запитам та зацікавленням цільової аудиторії.

Якщо перший роман про Гаррі Поттера та його екранізація створювалися як чарівна казка для дітей молодшого шкільного віку, то "Напівкровний принц" повинен був зацікавити підлітків-старшокласників. Творці фільму не стали експериментувати зі звичним форматом Гаррі Поттера і максимально адаптували його для підліткової аудиторії.

Підліткове кохання накриває Гогвортс з головою

Ця адаптація полягала у по-справжньому "чарівній" суміші кіножанрів, які вважаються "підлітковими". У стрічці поєднуються елементи горору, фільму катастрофи, комедії про сексуальні пригоди старшокласників та просто-таки гамлетівської історії про вбивство "батька" (хоч і названого), за якого має помститися син.

Успіх книжкової та кінофраншизи про Гаррі Поттера у США аналітики пояснювали зокрема реакцією на теракт 11 вересня, яка полягала у своєрідній втечі від реальності до казкового світу. "Напівкровний принц" також не оминає цієї тематики та іронізує над посиленням заходів безпеки у школах та громадських місцях. Не обійшлося і без "теракту" на мості, який влаштовують смертежери у маґлівському світі.

Дамблдора вбито... Тепер Гаррі Поттер та його друзі лишилися сам на сам з силами зла

Зрештою, нагромадження комп'ютерних спецефектів та давно набридлих прийомів з різних "підліткових" кінофільмів відсувають на другий план саму історію Гаррі Поттера, заради якої ми власне і прийшли до кінозалу.

Репліки героїв часто обмежуються заїждженими фразами на кшталт "Ми ж з тобою друзі, Гаррі", "Довірся мені, Гаррі", "Я знаю, що обраний", "Візьми мене за руку" і т.п. Крім того, фільм вийшов задовгим - без кількох сцен можна було б обійтися, як і без деяких непристойних жартів.

Звісно, що більшість кіноглядачів ходить у кіно, аби посміятися та розважитися, але чому щоразу після перегляду літніх блокбастерів відчуваєш себе лабораторною тваринкою, над якою вже вкотре ставлять один і той самий дослід?

Оцінка фільму 4 з 5

Секс, кіно і танці

"Кумбія нас зв'язала" є дебютною ігровою повнометражною картиною мексиканського режисера Рене Віллареаля. Він вже мав режисерський досвід у короткому метрі та у документальному кіно, проте "Кумбія нас зв'язала" залишає по собі враження, не надто серйозної, не до кінця продуманої, пробної студентської роботи.

Стрічка розповідає про любовний трикутник, у який потрапили молодий оператор Нето, будівельник Ґуїпірі та легковажна перукарка Корі, яка прагне зустрічатися з обома юнаками. Нето знімає на свою камеру весілля та урочисті заходи, Ґуїпірі у вільний час малює графіті, а Корі чудово танцює. Об'єднує цих молодих людей любов до кумбії - колумбійського народного танцю, який прижився на батьківщині героїв - Мексиці.

Фільм практично позбавлений діалогів, а їхню функцію виконують місцеві пісні та мелодії. Невигадлива любовна тяганина між трьома героями набридає вже на 30-й хвилині, і пісні, що звучать майже безперервно, створюють особливий ліричний настрій, який, проте, сприймається окремо від того, що відбувається на екрані.

Завдяки цьому "Кумбія нас зв'язала" нагадує найкращі зразки домашнього порно, де знятий на відео секс монтується із нещодавніми поп-шляґерами. Проте найбільш позитивною рисою фільму є цілковите та остаточне розкриття теми цицьок, які постійно маячать на екрані, радуючи око зацікавленого глядача.

Іще одним важливим компонентом стрічки "Кумбія нас зв'язала" є власне сам кінематограф, а точніше відомі кіногерої, у яких впродовж фільму "перевтілюється" оператор Нето.

Він знімає сценки з життя на вулицях міста як Томас зі "Фотозбільшення", переслідує дівчину, немов Марк Льюїс із фільму "Крізь замкову шпарину" та фарбує Корі нігті на ногах, як колись малював Лолітині пальчики Гумберт Гумберт у картині Стенлі Кубрика.

Ці "внутрішні" цитати можуть дещо розважити знавців кінокласики, та вони не здатні пожвавити сюжет стрічки, позбавлений щонайменшої напруги.

Аби додивитися фільм "Кумбія нас зв'язала" до кінця, потрібна неабияка сила волі, адже не кожен здатний витримати 94 хвилини "підліткового" кохання, де герої сваряться-миряться, сходяться-розходяться, немов у "Елен та друзях" чи "Беверлі Гіллз". Але якщо весь час дивитися на сексуальну акторку Фернанду Ґарсію Кастанеду (Корі), час минає значно швидше.

Оцінка фільму 3 з 5

За допомогу у написанні статті автор дякує кінотеатру "Київ"