Злий фільм про добро, або Добрий фільм про зло

На перший погляд, "Мелодія для катеринки" не відкриває нічого нового у творчості Кіри Муратової. Ті ж самі істеричні монологи химерних персонажів, ті ж самі знамениті "муратівські" безкінечні повторювання одного і того самого речення, та ж велика кількість та парадоксальне переплетіння сюжетних ліній, які утілюють знайомі нам актори - Рената Літвінова, Наталя Бузько, Георгій Дєлієв, Ніна Русланова та інші.

Втім, стилістична впізнаваність стрічки не повинна вводити глядача в оману, бо цього разу ми маємо справу з куди радикальнішим художнім висловлюванням відомої режисерки.

Ще 1990 року відомий російський кінознавець М. Ямпольський зауважив, що Муратова полюбляє випробовувати свою аудиторію відвертими та шокуючими сценами. Серед найвідоміших - кадри зібраних на шкуродерні собак, оголене чоловіче тіло, нецензурна лайка, які мають за мету стерти межу між фільмом та глядачем, вирвати останнього з комфортної позиції відстороненого спостерігача та примусити його вжитися у події стрічки.

У "Мелодії для катеринки" Муратова пішла іще далі, адже уся її стрічка - це дві з половиною години воістину немилосердного до глядача видовища. Впродовж цього часу ми змушені дивитися на байдужість величезної кількості дорослих людей, які воліють не помічати страждань двох сиріт.

Фільм розповідає про поневіряння шестирічного Микити та його десятирічної зведеної сестри Альони, які після смерті матері вирушили на пошуки своїх татусів. Їхня дорога не буде ні легкою, ні приємною. Сподівання на казкове диво (а дія стрічки відбувається на Святвечір) також виявиться марним.

Уся їхня подорож - це низка трагічних збігів обставин, непорозумінь, принижень та знущань. Спочатку здається, що Муратова просто слідує за традицією трагічних Різдвяних оповідань про вбогих дітей, серед яких можна пригадати "Ялинку" Коцюбинського або ж "Дівчинку із сірниками" Андерсена. Проте у фільмі немає соціальної критики, яка присутня у подібних історіях. Вирок виноситься усім - і нахабним нуворишам, і знудьгованим багатіям, і жадібним біднякам, і звичайним людям, тобто "нам з вами".

Прикметно, що Муратова вибрала саме Святвечір для дії свого фільму. Традиція Різдва, як головного дитячого свята у Російській імперії (Новий рік вважався святом для дорослих), поступово зникла із приходом більшовиків, але режисерка ніби навмисне забула про цей факт. У її химерно покрученому світі Різдво залишилося часом, що належить пухнастій ялинці, маскарадним костюмам, запеченій індичці, цукеркам, горіхам та подарункам.

Єдине, про що забули у святковій метушні герої "Мелодії для катеринки" - це самого Ісуса та його заповіді. Стрічка ніби стає логічним продовженням знаменитої сцени вінчання з "Чехівських мотивів" - у ній сакральне та культове остаточно втрачає своє значення і стає незрозумілим та часто зайвим залишком буденного життя.

Єдині, хто відзначає "справжнє" Різдво - це Микита і Альона, які немов Іосиф та Марія шукають нічного прихистку та відпочинку від довгих блукань. На жаль, дітям так і не трапляться добрі пастухи, а серед героїв вертепу, яких вони зустрічають на своєму шляху, зустрінуться не лише Чорти та Цигани, але й Смерть.

Зрештою, "Мелодія для катеринки" лякає тим, що усіх цих байдужих людей все-таки можна зрозуміти і виправдати. Усвідомлення власного егоїзму схоже на усвідомлення власної смертності, бо воно також сховане десь глибоко в душі і нікому не заважає, якщо над ним не замислюватись...

Оцінка фільму 5+ з 5