Прем’єри Нового року: Дух Різдва проти "автомобіля Путіна"

Гімн милосердю

"Різдвяна історія" - це вже третій фільм Роберта Земекіса, знятий за допомогою технології motion capture (захоплення руху), яка полягає у комп'ютерній обробці сигналів з електронних датчиків, розташованих на тілі актора. Завдяки сучасним технологіям глядач має змогу відчути усю велич задуму Діккенса.

Діккенсове оповідання давно вже стало символом Різдвяних свят у всіх англосаксонських країнах. Історія про старого скнару Скруджа, до якого на Святвечір приходять Духи Різдва, не раз потрапляла на екрани, та лише розвиток комп'ютерних технологій дав глядачеві можливість вповні насолодитися усіма страхітливими пригодами персонажів англійського класика.

"Різдвяна історія" - казка насамперед для дорослих, і Роберт Земекіс доклав усіх сил, аби його авдиторії стало по-дорослому моторошно. Діккенс прагнув створити неабиякий художній ефект на читача і наповнив своє оповідання масою потойбічних примар, а Земекіс примусив вікторіанську мораль просто вистрибнути з екрана трійкою чорних пекельних коней.

Скрудж зустрічається спочатку із своїм сумним минулим, потім із зіпсованим скнарістю теперішнім життям та, насамкінець, стає свідком свого жахливого майбутнього. Він літає над засніженою Англією із поводирями-духами, стрічає тіні давно померлих людей, набуває здатності заглядати у кожен будинок Лондона і, звісно, починає розуміти, що саме добро та милосердя роблять людське життя цінним.

Стрічка Земекіса має на меті вразити нас цілком звичайними для сучасного кіна прийомами: динамічним ритмом, величними панорамами, проїздами камери через вулиці вікторіанського Лондона, швидкою зміною планів, шокуючими сценами потойбічних марень.

Інколи, ця колотнеча набридає, камера видається надмірно рухливою, а довга напружена сцена втечі Скруджа від колісниці Смерті, якої не було у Діккенса, виглядає штучно привнесеним до фільму елементом. Крім того, ця новочасна видовищність позбавляє класичний твір своєї вікторіанської виваженості та поважності. Проте якщо ви не знавець англійської літератури, то зможете легко пробачити Земекісу його потрактування класики. Адже "Різдвяна історія" справді викликає захоплення та повагу від кропіткої праці режисера та його знімальної групи, які до останньої пічної труби відтворили Лондон позаминулого сторіччя.

Земекіс та його команда створили по-справжньому непересічне втілення старої історії, що може бути цікавим і десятирічним дітям, і їхнім батькам. Ця стрічка не лише розважає , але й примушує задуматися над старими істинами добра, справедливості та милосердя до ближнього. Справжній, старий, щирий Дух Різдва ширяє у кожному кадрі картини Земекіса. "Різдвяна історія" - це саме той фільм, який здатен дорослих задуматися, чому вони так любили Різдво у дитинстві, і також нагадати, що це свято цінне не подарунками, а відчуттям "того, що усі ближні - це люди, що прямують разом із тобою до могили, а не істоти іншого ґатунку...".

Проте, усі страхіття, що наповнюють фільм Земекіса, роблять його практично непридатним для перегляду разом із дошкільниками та дуже вразливими дітками. Прочитайте перед відвідуванням кінотеатру коротке оповідання Діккенса, ще раз переконайтеся у силі його художнього слова та вирішіть, чи здатні ви та ваша дитина нормально сприйняти деякі сцени, ще більше посилені екранним зображенням. Якщо беззубі мерці не здатні вас налякати - розпочніть новий рік із чудовою "Різдвяною історією" Роберта Земекіса.

Оцінка фільму 4,5 з 5

Літаюче чудо з Москви

Ще на початку ХХ сторіччя засновник психоаналізу Зіґмунд Фрейд скаржився, що його російські послідовники радо сприймають та використовують психоаналітичні ідеї, але відмовляються розуміти їхню специфіку. Стрічка "Чорна блискавка" мала стати першим російським "супергеройським фільмом", проте її творці, як і московські психоаналітики 1920-х років, не врахували особливостей предмету, який вони наслідують.

Американські фільми про супергероїв, як і винахід віденського аналітика, розрахований насамперед на індивідуальну терапію. Тому вилікувати цілий світ, як цього прагнули російські фрейдисти, чи навчити усіх молодих росіян сприймати "правильні" цінності, як декларували режисери "Чорної блискавки", за допомогою цих західних практик неможливо.

Претензії начебто революційного російського кінематографа погано поєднується із невмілою режисурою, поганим сценарієм та надмірним продакт-плейсментом. Продюсер "Чорної блискавки" Тімур Бекмамбєтов, який починав із рекламних роликів, стилізуючи їх "під кіно", вже давно і успішно перетворює свої фільми на великий рекламний ролик.

За сюжетом "Чорної блискавки", бідний студент Московського університету Діма мріє про красуню-однокурсницю, яка зустрічається із нахабним мажором. Хлопцеві здається, що для досягнення своєї мети йому потрібен крутий автомобіль. Його батько - водій трамваю - дарує синові "Волгу" ГАЗ-21. Хлопець не в захваті від подарунку, але одного прекрасного дня машина демонструє своєму власникові свої приховані можливості.

Виявляється, що "Волга" була модернізована в радянському НДІ, але вчені покинули проект через власні невирішені любовні справи. Зрештою, вони встигнули вставити у мотор "Волги" нанокаталізатор, який неймовірно покращує автомобіль. За нанокоаталізатором полює злісний олігарх Купцов, який прагне дістатися покладів діамантів, що залягають прямо під Москвою.

Спочатку Діма використовує суперздібності "Волги" для власного збагачення і захоплюється настільки, що перестає звертати увагу на своїх рідних. Його егоїзм призводить до загибелі батька. Внаслідок трагедії Діма стає борцем зі злочинністю та вступає у двобій із Купцовим.

Фільм викликає масу запитань. І найперше з них - чому летючі машини, вступивши у смертельний двобій у верхніх шарах атмосфери не згоряють, немов бідолашний "Челенджер" 1989 року, чи, може, нанокаталізатор посилює властивості звичайної фарби? І те, що мобільний телефон Діми працює під водою, мабуть, також пояснюється надприродними здатностями радянського винаходу.

Решта запитань стосується самого "супергеройського" видовища. По-перше, американські фільми про людей із надзвичайними здібностями - це екранізації коміксів, і тому адекватне відображення графіки першоджерела стоїть на чільному місці. Росіяни, навпаки, спочатку знімають фільм, а вже потім малюють комікс, і це нагадує банальний приклад про будування будинку із даху, замість закладання фундаменту.

Крім того, "суперздібності" скромного героя коміксів є відбитком його душевних якостей і вони глибоко особисті. Якщо герой використовує якийсь ґаджет, як Бетмен, техніка також відображає його внутрішню суть. Вона має свою назву і, так би мовити, "душу".

Супротивник, із яким бореться супергерой, втілює темний бік його сили, інколи сам супергерой породжує власного ворога. Ми знаємо історію становлення антигероя, розуміємо та інколи навіть співчуваємо його мотивації.

Що ж Діма? Слинявий тюхтій, який не в змозі оцінити шикарну "Волгу", і у всьому покладається на думку тупуватих дружків, намагаючись завоювати дівчину якимось Айфоном. Це наш герой? Три рази тьху на нього! І машина в Діми позбавлена індивідуальності, як і він сам.

Нічого ми не знаємо і про антигероя Купцова. Більше того, проти усіх правил, олігарх протистоїть не Дімі, а його батькові, який і є носієм усього "доброго, світлого і вічного" у "Чорній блискавці". Проте увесь татків позитив зводиться до того, що він поважає владу, і купує Дімі машину "як у Путіна" та б'є по пиці знахабнілого гопа. Себто ідеали СРСР і сучасної російської влади, втілені у радянській "машині Путіна", протистоять новим капіталістичним цінностям. Виконавцем "правильної" волі, котра примушує машини літати, а п'яниць ставати спортсменами, проголошується не надто розумний, схильний до навіювання юнак.

Оцінка фільму 2 з 5

Принцеса і жаба

Студія Диснея повернулася до старих-добрих мальованих мультфільмів, які не знімала вже п'ять років. Втілити проект взялися режисери Рон Клементс та Джон Маскер, які створили "Русалонку", "Алладіна", "Геркулеса" та "Планету скарбів". Мультфільм знятий за мотивами книги Еда Бейкера "Принцеса-жаба", героїня якої, принцеса Емма, втрачає людську подобу після поцілунку зачаклованого принца. Клементс і Маскер, які також виступили авторами сценарію "Принцеси та жаби", змінили сюжет оригінальної історії, і перетворили принцесу на просту дівчину, а саму стрічку зробили мюзиклом.

Головна героїні стрічки Тіана, живе в Новому Орлеані і працює офіціанткою. Одного разу їй доводиться одягнути на себе плаття принцеси, аби задовольнити примху багатих господарів. Тут їй і трапляється жаба, котра стверджує, що колись була принцом Навіном. Самовпевнене земноводне просить дівчину, котру вважає принцесою поцілувати його і зняти чари. Проте наші герої не знають, що поцілунок Тіані так просто не минеться...

Повна історія моїх сексуальних невдач

Ця стрічка, знята британським режисером Крісом Вейтом тримається на доволі хиткому кордоні між документальним кіно та мокументарі. "Повна історія моїх сексуальних невдач" базується на особистому досвіді режисера, якого весь час покидали подружки. І ось одного разу не надто симпатичний, нудний нечупара Вейт вирішив дізнатися, що ж у ньому не так. Він взяв до рук камеру і пішов до кожної зі своїх колишніх дівчат. Дехто погоджувався пояснити юнакові, у чому його проблема, а хтось просто закривав двері перед його носом. Крім того виявилось, що деякі його пасії зовсім не страждали від розлуки зі своїм колишнім коханцем.

Ця стрічка могла б вважатися дуже цікавим свідчення життя британської молоді та правдивим портретом цілого покоління, якби не романтично-сентиментальний геппі-енд, який виглядає у фільмі занадто штучно та надумано.