Презентація нової книжки Ірени Карпи: голих тіл не було

33
7 листопада 2008

Четверо охочих радісно вирізали для ляльки одежу з намальованого асортименту, і руки їх, треба сказати, тримтіли від щастя - дитинство, воно зажди дитинство. Так пройшла акція "Вдягни голу Карпу".

За це ведуча вечора Юка Гаврілова роздала дівчатам-вирізальницям шоколадки. Ніяких зборів на допомогу дитячим будинкам до зимового сезону - як це можна було собі навигадувати виходячи з назви акції - не було.

Вітати Ірену прийшли Сашко Положинський, співачка Lama, Олесь Доній та ще багато-багато знаних персонажів.

"Життю" Ірена розповіла, що книжка "Dобло і зло" подобається їй найбільше з усіх до цього писаних:

- Не тільки тому, що вона пов'язана зі спогадами про дитинство. Просто вона насправді дуже весела і дуже добра.

- Слово "добро" в назві з літерою "л" через близькість до дитячості?

- Це японською. В мене сестра - японіст, от вона колись сказала, то мені так сподобалось, що я поставила в назву.

- Це такі просто філософські вічні поняття - добро і зло.

- Я зараз відчуваю, що з віком стала гостріше сприймати такі штуки. Все це, звичайно, перемішано, і чітко не можна визначити, що саме є злом, а що добром. Але в мене зараз на очах дуже багато такого проходить, що видається за добро, а насправді ним не є. Подається ніби так класно все, а всередині. Тому я дуже різко щось починаю ставитись до всякого такого бруду.

 
Те, що книжка вийшла у "Клубі сімейного дозвілля", Ірена пояснила так: "В мене тепер є сім'я, тож я тепер маю законне право називатися сімейним дозвіллям".

Редакторка видавництва запевнила, що ті самі люди, які замовляють у клубі книжки на кшталт "як приготувати вечерю у горшику", замовляють і Карпу. Тобто, все за старим та відомим: "хліба і зрєліщ".  

Була на презентація і та сама Надя Кропива, "єдина бойфрендка", як про неї казала Ірена, та ще багато як казала, бо про неї є в кожній книжці.

Звичайно, "Життя" поцікавлось, чи бува не проти Надя оприлюднення всіляких інтимних подробиць з її життя.

- Я дуже рада, що Ірена все це описує, тому що це наші реалії. А особливо в цій книжці - все наше дитинство. Я вже сім років живу у Франції, тільки приїхала з Парижу - сюди на презентацію. Справді, просто щаслива, що вона це все описала! - Сказала нам Надя.

З читання уривків про те, як "сльози текли аж по самій сраці" і "знущалися з бідної товстої Карпи", а Кропива клала ногу на парту і "починала шкрябати по ній обома руками" вийшла мало не вистава.

Хоча був всього-навсього мікрофон, книжка та Карпа - всього по одному екземпляру.

Все це супроводжувалося ілюстративними рухами (руки в боки та всі баби Мані світу дивилися б та заздрили) та театральними інтонаціями, від яких падали на діванчик від сміху журналістки 5-го каналу, а на думку спадала ідея термінової необхідності видавити Карпини книжки на касетах.

І таки справді - скоро з'являться аудіокниги, де все буде саме так: з інтонацією, вигуками та реготанням, бо Ірена вже читала-начитувала.

Якщо оцінювати книжку з позицій моралі, постмодерну, фабульності та іншого препаратного арсеналу, може вийти дуже багато чого полярного. Єдине, що можна сказати з упевненістю - Карпу неможна перекладати російською, неможна редагувати та корегувати і неможна забувати, як вона це все сама розповідає.

Теоретично, звичайно, можна - але не треба, з почуття гуманності до творчості і варіантів її сприйняття.

powered by lun.ua