Шукаю винних у смерті

Лікарі діагностували вірусну інфекцію, прописали анальгін, і всі спустили ситуацію на гальмах. Але вже позавчора, 7 квітня, організм дитини не витримав - почалася швидка і сильна інтоксикація. О 20.00 викликали швидку допомогу, реанімобіль приїхав приблизно через 30 хвилин.

В машині в дитини вже почалася агонія, але медсестри відмовилися реанімовувати дитину, підключати до апарату штучного дихання, робити масаж серця. На крики матері відповідали буквально: "Мамочка, не кричите, а то из машины выкинем. Вот приедем в больницу - там ему окажут помощь".

Проїхавши повз "Охматдет" з його сильним реанімологічним відділенням, повезли на Дегтярівську в міську інфекційну лікарню - це ще 15 хвилин. Там лікар боровся до останнього, але нічого вже не зміг подіяти.

В Києві, в 21 столітті, маленький хлопчик захворів невідомо чим і помер за 4 дні.

Але вчора почалося найстрашніше - перекидання відповідальності.

Врешті-решт призначили судмедекспертизу, і неофіційно ми дізналися наступну інформацію. Швидка подала міліції інформацію, що дитина померла ще до приїзду бригади. З інфекційної лікарні тіло відвезли в "Охматдет", і вже звідти подали заяву в міліцію, ніби дитина померла саме там.

У середу заява фігурувала у Солом'янському районі, а вже наступного дня - в Шевченківському. Дзвонимо офіційно в швидку, яка приїжджала, за номером 2458815. Чергова санітарка, почувши прохання надати інформацію про реанімобіль, кинула "Ми такої інформації не даємо" і поклала слухавку.

У четвер мала відбутися судмедекспертиза, яка може показати час смерті та реальні причини. Однак документи, які напередодні наказали надати в міліцію на 9 годину ранку, все ще залишаються в інфекційній лікарні, і ніхто не спішить їх привозити. Міліція розводить руками, невтішні батьки вимагають мене підключати телебачення.

[L]Стає очевидно, що так просто нам не дадуть поховати тіло - службове розслідування вже почалося, і робиться все, щоб загнати ситуацію в глухий кут. Документи підроблюються, люди ховаються.

Неофіційно я отримав прізвище однієї з санітарок, яка їхала в швидкій - Дахал, але в мене немає інформації, чи допитувала її міліція. Головне управління охорони здоров'я міста Києва поки що теж не надає інформації.

Я знаю, що в Україні надзвичайно важко довести подібну вину, і навряд чи ми доб'ємося справедливості найближчим часом. Але я хочу сказати, що винні все одно будуть покарані - це неминуче, навіть якщо це станеться через багато років.

Можна говорити про проблемність всієї системи, про відсутність грошей, але б я хотів наголосити на безвідповідальності конкретних людей, які занадто легко ставляться до чужого життя.

Я відкрито прошу міністра Юрія Луценка взяти під контроль цю ситуацію і завершити службове розслідування. А також сприяти швидкому проведенню медекспертизи. Ми хочемо поховати нашого хлопчика, а не битися з бюрократами за папери із підписами.

Я прошу надавати в редакцію "Української правди" всю доступну інформацію.

Автор - Артем Біденко