Українців продовжують годувати неперевіреним м'ясом та молоком

Не можна, звичайно, сказати, що держава не намагається нас захистити від неякісної та небезпечної продукції. Є закони, є небайдужі можновладці. Тільки нема контролю за багатьма законами, ось у чому вся біда.

Закон про ветеринарну медицину, зокрема стаття 15 не виконується у повній мірі ветеринарними установами, які покликані начебто бути на варті здоров'я тварин, у тому числі сільськогосподарських, а значить, і на варті здоров'я "маленьких українців".

Як відомо, у 2007 році в Україні було заборонено переміщення неідентифікованої худоби, її забій, продаж м'ясо-молочної продукції, отриманої від неідентифікованої худоби.

Простіше кажучи, на стіл до споживачів має потрапляти лише м'ясо та молоко тварин, які фігурують в державному Реєстрі ідентифікованих тварин, тобто тварини, чий стан здоров'я гарантовано перевірений, що і підтверджено відповідними документами: паспортом великої рогатої худоби та ветеринарною карткою, реєстраційним свідоцтвом вівці або кози.

Візуально цих тварин помітно за наявними вушними бирками або татуювальним номером у свиней. В країні створено та запроваджено систему ідентифікації та реєстрації тварин, яка відповідає всім міжнародним стандартам. Аналогічні системи ідентифікації худоби діють в усіх розвинутих країнах світу.

Завдяки такій системі кожна держава може гарантувати своїм споживачам, що вони споживають лише м'ясо-молочну продукцію відомого походження - від відомих їй, державі, тварин. А головне, що продукція, отримана від таких тварин, цілком безпечна.

В Україні функція контролю за дотриманням власниками тварин, керівниками забійних пунктів та ринків вимог системи ідентифікації покладено на державні установи ветеринарної медицини.

Але не усюди в Україні здійснюється контроль за тваринами з боку ветеринарної служби та, на жаль, місцеві органи влади (голови сільських рад, управління агропромислового розвитку обласних і районних державних адміністрацій) часто відстороняються від процесу контролю.

Ось тільки декілька цифр: як повідомили авторові у державному Агентстві з ідентифікації і реєстрації тварин у 2008 році було проведено забій всього 211 тисяч голів великої рогатої худоби, а за статистикою у 2008 році було забито 726,9 тисяч голів!

Державі, як бачимо, невідомо походження значної кількості м'ясної сировини, тому про її безпеку і говорити годі...

Звідки ж тоді береться ця величезна кількість м'яса та молока, що нам пропонують сьогодні на ринках та в магазинах?!

Багато сумних варіантів відразу приходить у голову: може це закордонна небезпечна контрабанда? Або заморожене м'ясо, що зберігали 20 років у холодильниках "третіх країн"?

Або добреньке молочко від хворих вітчизняних корівок, яких, зрозуміло чому, не хочуть чуйні власники реєструвати в державній базі даних. І дійсно, навіщо нам, громадянам, така обтяжлива інформація про продукти?

Краще не відати про це та спокійно продовжувати купувати підозрілу, але таку смачну ковбаску та молоко від лейкозних чи туберкульозних корів....

Чітко відомо тільки одне - худоба, з якої отримана більшість м'яса та молока, не врахована в нашій державній базі даних і не перевірена ветеринарами. Тому їсти м'ясо чи пити молоко у наші дні відтепер така собі своєрідна українська рулетка - пощастить-не пощастить?