Екстремальне мандрування по стежках героїв за новими враженнями
І справді, який сенс у цій авантюрі з походом по Карпатах на травневі свята, коли нормальні туристи відкривають сезон мандрівок в теплих Кримських горах. Та ще й не просто похід, а змагання і треба думати не лише про те як дійти до фінішу, а й про те, як обігнати інші команди.
От і мусиш пояснити собі, для чого такі екстремальні розваги. Напрошується тоді щось на зразок наступного:
Від довгого життя у великому місті з'являється відчуття своєрідного "зависання". Починаються депресії, втрачається працездатність, життя стає нецікавим. Буденність стає нестерпною і хочеться якихось змін.
І от вже шукаєш яскравих вражень чи якогось нового досвіду. Якраз вони наповнюють життя тим змістом, котрий дозволяє далі жити й працювати. Простіше кажучи, час від часу хочеться відкрити власну Америку, чи намалювати свою Джоконду.
І йдеться навіть не про якісь героїчні звершення чи геніальні відкриття. А просто про перемогу над власними лінню чи страхом, коли потяг до комфорту відступає перед потребою досягти мети.
Коли отак себе почуваєш, то не звертаєш уваги на криваві мозолі на ногах; не боїшся нічних переходів в незнайомих горах; не зважаєш, що під ногами сніг по-коліно чи болото по щиколотки; спокійно спиш під відкритим небом в самому лише спальнику, а коли дощ, накриваєшся шматком клейонки.
Зрештою, то все не варте й згадки порівняно з тою величчю світу, яку бачиш з підкореної щойно вершини, чи з власноруч зробленого фото гірського краєвиду. Красою захоплюєшся набагато сильніше і осягаєш набагато краще, коли потрібно докласти зусиль, щоб побачити її.
А відчуття що триває найдовше - задоволення собою. Тим, який відірвався від розміреного міського життя і пройшов за неповних 5 днів більше 150-ти км по горах і лісі. Тим, що довів собі, що може бути сильним. Що сприйматиме рутину набагато спокійніше, а людей веселіше.
Заблукали... |
В змаганнях взяло участь сорок команд в яких було більше 250 учасників. Стартували з міста Хуст на Закарпатті, а фінішували в гірському селі Осмолода на Івано-Франківщині.
Погода цього року посприяла мандрівникам. Мабуть вперше за десять років "Стежки" пройшли "насухо". Ночі, щоправда, були доволі холодні і вітряні, втім це зовсім не дивно для Карпат в цій порі року.
Готуємо їсти і сушимо черевики |
Темп мандрівки витримали на жаль не всі команди. З сорока, які стартували, фінішували лише 19. З них багато дійшли до фінішу в неповному складі. Все таки важке це заняття - швидкісні походи. Але навіть ті, хто пройшов лише половину шляху, набралися купи позитивних емоцій і наснаги до праці ще надовго. А далі будуть нові екстремальні пригоди.
Усі фото Мирослава Пархоменка
Олег Бардяк, для УП