Глумління під дахом місцевої влади. ФОТО

20
2 червня 2009

Після того, як я направив президенту велике фото танців навколо пам'ятника "Жертвам голодоморів і репресій", які благословила місцева влада, мені прийшов лист за підписом Любові Спірідонової, заступника голови Вінницької ОДА такого змісту:

"За дорученням Секретаріату Президента України обласна державна адміністрація розглянула Ваше звернення та щиро дякує Вам за небайдужість до фактів ґлумління над нашою історією.

Нам, так само як і Вам прикро, що відповідальні працівники не розуміють та не переймаються національними питаннями. Однак, враховуючи те, що організаторами цього ганебного вчинку була Ямпільська міська рада - орган місцевого самоврядування, обласна державна адміністрація, відповідно до чинного законодавства, не має права притягувати  винних до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, факт, який мав місце два роки тому, обласною державною адміністрацією відданий загальному осуду".

І ніякого осуду на місцевому рівні!

Ніякого рішення міськради, райради, яке б унеможливлювало подібне варварство в подальшому не було прийнято! Ото ж варвари зрозуміли, що вони безкарні.

І ось на День Перемоги в міському парку над Дністром несподівано встановили пивбар "Чернігівське пиво". І якраз в тій частині парку, де розміщена скульптурна експозиція під відкритим небом. Одним словом, серед скульптурної експозиції - пивбар!..

Вона була створена тут в 1988 році. Її створювали відомі скульптори. Багато з них зараз живуть і працюють за кордоном - хто в, Чехії, хто в Ізраїлі, Америці, Росії інших країнах. А тоді, коли лиш прокльовувалася наша свобода і незалежність, на тому симпозіумі скульпторів, їх об'єднувало одне - велика любов до України.

В тому році, коли ще діяв КДБ СРСР і за тризуб давали по кілька років тюрми, в Ямпільському парку, була встановлена скульптура головна тема якої - тризуб! Це, можна сказати, був виклик державній системі. Безперечно, це не лише мистецький, а й громадянський вчинок скульптора пана Кулини, який зараз проживає в Чехії.

Пивбар у парку. Усі фото автора
Своєрідну екскурсію коло пивбару "Чернігівське пиво", в Ямпільському міському парку над Дністром, веде для мене відомий скульптор, учасник того симпозіуму 1988 року, Олексій Альошкін:

"Ось цей пам'ятник (показує на руїни скульптури по яких вже важко щось впізнати, за кільканадцять метрів від пивбару - В.К.) Людмили Альошкіної "Жертвам Голодомору". Він був таким: два жорна розмелювали людину на хресті. Цю скульптуру кинули, розтягнули по частинах. І зараз на тих каміннях сидять, випивають.

А на хресті, між іншим, був українець... Людмила Альошкіна створила багато скульптур, але це була перша її скульптура з такою ідеєю - жорна, що розмелюють людину на хресті. Тобто розмелюють і людину, і хрест. Так як було в житті.

Ми з Людмилою (дружина Альошкіна - В.К.) створили всього 14 скульптур присвячених голодомору. Але ця була композиційно чи не найвдаліша. А найголовніше, що вона була першою.

Біля Голодомору пивбар - в голові не вкладається... І хто ж це зробив? Не вороги ж люті прийшли здалеку. Не при ворожій нам владі те робилося, а при своїй начеб-то...

А он валяється в траві робота Льови Сінкевича, сина одного із керівників Спілки художників України,  відомого скульптора. Його батько отримав шевченківську премію за пам'ятник Шеченку в Москві. А там із скульптури випивохи теж зробили столики.

Альошкін біля однієї із скинутих з постаменту скульптур
Мікрополо Василь - "Божа матір", теж лежить кинута обличчям до землі.

Далі робота Білика Миколи, він радник міністерства культури. Вона також в жахливому стані. Була ще тут скульптура Юри Багаліки, відомого скульптора. Розповідають, що її спершу кинули, вона довго лежала на землі. А потім  цю роботу просто вкрали. Між тим, це була найкраща робота 1988 року. Її автор на симпозіумі отримав золоту бучарду в нагороду.

Далі дивимося - скульптура Яші Куленка з Вінниці - "Україна і Молдова" . Он вона, теж валяється. А збоку робота Василя Федорука "Земля", автор вже довгий час в Америці живе. Земля в образі жінки. Он вона, бачиш, сплюндрована, в бур'яні?

А далі валяється, остання робота, яку порівняно недавно кинули - "Поцілунок". Її автор з Мукачево - Петер Матов. Збоку перевернута скульптура доцента кафедри скульптури  Юрія Миська, сина академіка  Емануїла Миська, покійного ректора Львівської академії мистецтв. Це досвідчений скульптор. Багато його скульптур виставлено по Україні.

А на моїй скульптурі "Таємниця століть" ніс відбитий. Вона завалена сміттям. Інші теж побиті, поцарапані. Не можу дивитися на таке...".

Всього навколо пивбару лежать смертельно поранені близько десяти скульптур. Це совість місцевої влади лежить. Під них ходять справляти нужду пияки, тут пасуться у високих бур'янах корови".

Коли скульптор проводив цю сумну екскурсію цим цвинтарем скульптур нам кричали від пивбару всякі образи, вимагали забиратися і не заважати пити пиво.

Новація - "Чернігівське пиво" встановило нещодавно серед цієї скульптурної експозиції дощаний туалет на одне очко... Але, кажуть, не всі випивохи до нього встигають добігти, йдуть під уламки скульптур...

Майже на брацькій могилі - розважальні атракціони
...Спершу я соромився ходити на гульбища на День міста. Тепер  не лише соромлюся, а й боюся. Бо не знаю свідком якої чергової дикості доведеться бути.

Якщо два роки тому на День міста танцювали навколо пам'ятника жертвам голодоморів і репресій, то минулої неділі!.. Встановили атракціони розваг за кілька кроків від братських могил. Одна з яких воїнам, які загинули при обороні і звільнені Ямполя в 1941-1944 роках.

Біля могил реве музика, блатні, запойні пісні і море дітей, батьків. З автоматів, гвинтівок в тирі стріляють в бік тієї братської могили. На протилежному боці Меморіалу слави висипали купу штучного "снігу". І розгарячілий натовп пре через Меморіал, повз Вічний вогонь, через плити з іменами, які не повернулися з війни... Весь меморіал пам'яті запружений гульбищем!... Як в кошмарному сні!

Запитую власника атракціонів - підприємця із Житомира:

- Як ви могли таке зробити? Адже тут братські могили, меморіал...

- Я маю дозвіл від міськради, - відрізав і зник.

Аж ось йдуть вони - мер із свитою, голова райдержадміністрації. Теж радісні, задоволені. І тут одна із начальниць на зауваження як вивезе: "Ну то й що?! А я б хотіла, щоб і на моїй могилі колись отак повеселилися!".

Боже, прости їм, якщо можеш, бо дійсно не знають що творять.

Отакі вони...

Василь Кізка, Ямпіль, для УП

powered by lun.ua