Рятуйте рятувальну станцію!

18
28 липня 2009

Мабуть, на честь всесвітньої фінансової кризи 2009 Ямпільська райдержадміністрація, користуючись депутатським одобрямсом, виділила на утримання районної комунальної рятувальної станції рекордну суму грошей.

Спершу депутатів умовили проголосувати за 130 тисяч гривень на утримання її у цьому році. Минуло перше півріччя - попросили додати ще двадцять. Згодом колишній депутат райради бізнесмен Віктор Загробський (до якого був застосований БЮТом закон про імперативний мандат) взяв на ремонт один із трьох її катерів. Мабуть, не за дарма ремонтуватиме... А тут і голова райдержадміністрації, без погодження районної ради, надумав зробити на рятувальній станції кадрову революцію. Звільнив з посади начальника пенсіонера-водолаза, а на його місце призначив іншого пенсіонера - екс-міліціонера...

Звільненого не відправив на вільні хліба (бо ж той все-таки професіонал!), а залишив, для повного щастя, на посаді заступника начальника рятувальної. Таким чином, з'явилася нова штатна одиниця, роботу якої оплачує місцевий бюджет. В цілому, в рік світової фінансової кризи рятувальна станція стала бити рекорди не лише по витратах бюджетних коштів, а й по кількості працюючого персоналу. Механіки, водолази, медпрацівник, бухгалтер, два начальники...

Як бачимо, братія чималенька. Але вони себе, як мовиться, не перетруждають.

Справа в тому, що прикордонники заборонили вихід на воду всім рятувальним суднам, навіть весельним човнам. І суворо слідкують, щоб рятувальники не порушували цю заборону. При цьому прикордонники, за їх словами, керуються постановою Кабінету міністрів №1147 в якій, до речі, й слова немає про рятувальні станції такі, як Ямпільська. Але це їх не обходить, вони прирівняли рятувальні судна до бізнесових - пасажирських, вантажних і ставлять до них однакові вимоги.

Так перевозить через дуже небезпечну ріку Дністер пасажирів молдовський катер, який обслуговує місцевий пункт пропуску на кордоні
Приміром, кожне судно, в тому числі і весельний човен, на їх вимогу, має пройти техогляд. Ну що здавалося б техогляд для весельного човна? - не протікає, рятувальні круги є, весла цілі, якір на місці - ось і вся музика. Але це, виявляється, зовсім не так. За техоглядом треба їхати аж у Вінницю, за 130 кілометрів. Головне не з порожніми руками... Прикинули водолази і механіки на чолі з двома начальниками і вийшло, що якщо зараз пройти техогляд у Вінниці по повній програмі, то і двісті тисяч гривень на цей рік на утримання станції виявиться краплиною в Дністрі.

Зажурилися, а потім обдумалися - не дозволяють прикордонники виконувати свої обов'язки, щодо рятування людей на воді, ну то й добре. Бо все робиться, як відомо, на краще. Така філософія життя їх цілком влаштовує. Головне, що зарплата всім йде вчасно. А робота, як відомо, не вовк, в ліс не втече.

Одним словом, задоволені прикордонники, бо показали рятувальникам на ділі хто на кордоні хазяїн і рятувальники, які своїх прямих обов'язків не виконують ні на копійку, але зарплати справно отримують. Кажуть, техогляд своїх плавзасобів вони запланували аж на грудень. Між тим, з бюджету вже надійшло майже 200 тисяч гривень...

На стінах у рятувальній станції висять плакати про те, що рятувальники постійно повинні бути в зоні своєї відповідальності, чергувати на човнах на воді і бути готовими щомиті кинутися на допомогу потопаючим. Але то плакати, вони все стерплять...

На ділі, гуманні прикордонники випустять плавзасіб на воду, якщо рятувальники письмово або усно звернуться на прикордонну заставу за дозволом. І якщо прикордонне начальство зрозуміє напругу моменту, пожаліє кандидата в утопленики і дасть дозвіл, то щонайменше за годину рятувальник таки зможе вийти човном на воду, дістатися за сотню-дві метрів до того хто благополучно спустився на дно.

Проіржавілий наскрізь рятувальний катер під час повені 2008 року не міг допомогти навіть собі...
Рятувальна діє як похоронна команда. Вона в основному збирає трупи на дні. Кого така районна рятувальна станція може врятувати? Між тим, на її утримання платять всі сільські громади, навіть чисто сухопутні, як, приміром, село Безводне. Назвати її рятувальною в такому стані можна лише умовно. На ділі це щось середнє між санаторієм і будинком відпочинку.

Коли стає нестерпно від вимушеного безробіття - рятувальники кричать через потужні свої гучномовці, щоб молдовський приватний катер, який, як і інші молдовські судна, ні копійки не платить за використання нашої землі під свій причал, не перевантажувався людьми бо перекинеться. З перевантаженого катера молдовани показують рятувальникам інтернаціональний жест, аж до ліктя. Вони ж добре знають, що рятувальники ні оштрафувати, ні затримати їх судно не мають права. А наші прикордонники страшні лиш нашим людям, а не їм.

До молдовських суден, які входять у наші священні і недоторканні води, вони ніякого діла не мають. І плавають собі молдавські плавзасоби бурхливою гірською рікою, як кажуть, на грані фантастики. Практично без будь-яких засобів порятунку. Скажімо, єдиний у Європі вантажний паром... на тросі, який з'єднує дві держави на міжнародному пропускному пункті Ямпіль-Косеуць зі всіх засобів порятунку має лиш один чи два рятувальних круги, які тим хто впав у воду на стрімкому фарватері гірської ріки допоможуть, як мертвому кадило.

Між тим, ніхто на цій ділянці кордону не знає, де фарватер. Він буями не позначений. А тому хто і коли порушує кордон - невідомо. На цій, зокрема, ділянці кордону не існує і досі правил руху на Дністрі. На міжнародній автотрасі є, а коли вона доходить до ріки де на тому боці красується - MOLDOVA - ніяких правил не існує.

Міжнародний пропускний пункт Ямпіль-Косеуць щодня закривається опівдні, бо молдовські поромники обідають... Уявляєте - їдете до Києва і десь за Білою Церквою вам шлагбаум дорогу перегороджує - дорожники обідають... Саме так відбувається на трасі міжнародного значення, яка має нещастя перетинати ріку в цьому районі.

Вже не один раз чудо відвертало людей від величезної біди на Дністрі в цьому місці, де два пропускних пункти, де дозволено заробляти на пасажирах і вантажах лише молдовському допотопному річковому флоту, який нехтує елементарними правилами безпеки.

Кажуть, що ця дуже дорога наша рятувальна станція у цьому важливому місці запрацює на повну потужність лише тоді, коли всі центральні телеканали повідомлять про велику кількість жертв на Дністрі. А поки масового утоплення немає - прокурор мовчить, станція стоїть, прикордонники служать - рік за півтора, наводять порядок...

Усі фото автора

 
Василь Кізка, Ямпіль, молдово-український кордон

powered by lun.ua