"Мистецький Арсенал" відкрився панахидою

У переддень свята Незалежності України Віктор Ющенко відкрив своє дітище, довгоочікуваний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", що дебютував виставкою під назвою "De Profundis (з глибин...). Віхи української пластики".

Кураторами проекту стали директор "Українського дому" Наталя Заболотна та відомий арт-ділер, галерист Євген Карась. Гаслом першої виставки "Мистецького Арсеналу" став біблійний вислів "З глибин взиваю до тебе, Господи" ("De Profundis clamavi ad te Domine").

У своїй промові на відкритті президент висловив переконання, що цей музей стане "вітриною найкращого духовного світу, який створила Україна, українська нація". Чи відображає концепція виставки, запропонована кураторами проекту, надії і сподівання, що їх президент покладає на "Мистецький арсенал"? Відповідь "ні", і це "ні" походить дійсно "з глибин" концепції, приховане у найглибших шарах змісту.

Як відомо, кожне слово, кожен вираз має декілька рівнів семантичних значень, що зумовлюють його смислове наповнення, його конотацію та ті смислові установки, які передаються реципієнтові. Це було відоме людям з давніх-давен і називалось "силою" слова, на цьому базується уся вербальна магія і сучасна сугестивна лінгвістика, що її досліджує.

Науковцями написано вже безліч праць про те, як навіть поєднання звуків здатне впливати на подальший розвиток подій і дії людини. Мова навіть не про загальновідоме популярне нейролінгвістичне програмування (НЛП), а про фундаментальніші дослідження лінгвістів, фольклористів, фізиків і медиків, що працюють над вивченням сугестії слова, і часто задіяні у процесах формування загальнонаціональних програм та у президентських компаніях.

На жаль, в Україні сугестивна лінгвістика та суміжні сфери наукових інтересів лишаються на рівні досліджень фольклору у невеликій кількості "вишів" і, що особливо прикро, не виходять на рівень планування президентських компаній. Саме тому ми і отримали назву першої, дебютної виставки, щирої надії українського президента - культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал" - "De Profundis (з глибин...)"!

"De Profundis" є початком католицького псалму Старого Заповіту, що співається в якості покаяльного над сповідуваним перед смертю. "З глибини я взиваю до Тебе, о Господи..." є однією з останніх фраз людини, що відходить у світ інший, і благає перед цим Господа Бога з глибин своєї розкаяної душі визволити його та "Ізраїль (інтерпретуватимемо це як метафору "рідної землі" - Авт.) від усіх його прогріхів!"

Якби автори концепції обмежились самим сталим латинським виразом "de profundis", можна було б подумати, що мова йде про невинне "з глибин" і не йдеться про смислове навантаження зв'язку зі смертю.

Проте на банерах при вході до "Мистецького арсеналу", на запрошеннях та буклетах наведено цитати з псалму 129 Старого Заповіту, що свідчить про обізнаність кураторів із походженням і семантикою виразу. Для того, щоб з'ясувати імпліцитне та явне значення "de profundis" не обов'язково звертатись до словників церковної термінології, достатньо ввести у пошук "Google", проте ми все ж наведемо тлумачення наукових джерел.

"De Profundis - лат. Власне: з глибин. Початок псалму, що співається у Католицькій Церкві при похованні померлих" (Словарь иностранных слов. И.М.Матяшев).

"De Profundis - з глибин. Початок покаяльного псалму, який читається як відхідна молитва на помираючим: De profundis clamavi ad te, Domine; Domine, exaudi vocem meam.

(Латинсько-російський та російсько-латинський словник крилатих слів та виразів).

"De Profundis - католицький заупокійний спів, текстом якої став початок псалму"(Енциклопедичний словник Ф.А. Блокгауза та І.А.Ефрона).

"Gai comme un de profundis" - ірон. франц. веселий як панахида.

(Великий французько-російський та російсько-французький словник).

Відтак стає цілком очевидним, що першу виставку "Мистецького арсеналу", яка має представити світу й Україні, яким у майбутньому буде "Український Лувр", названо словами заупокійної молитви, покаяльної сповіді помираючого!

Вочевидь, на підкріплення семантики смерті на вже згаданих банерах та рекламі по Києву зображено ангелів із сурмами.

Дерев'яні народні скульптури ангеликів насправді дуже милі у своїй наївності (мабуть, як і всі ми, що дивимось на них, не розуміючи прихованого змісту!), проте янгол з сурмою символізує дещо геть не життєствердне. Ангел із сурмою як образ походить з "Об'явлення св. Іоана Богослова (Апокаліпсису)", де у розділах 8-11 сім ангелів проголошують про Божий гнів, сурмлячи у сім сурем.

При звукові кожної сурми в природі стається лихо: на землі, в морі, на річках і у небі (8:8-13). Коли ж звучать п'ята і шоста сурми, диявол нападає на людство (9:1-12) і розгоряється страшенна війна (9:13-21).

Ангел із сурмою є Вісником кінця світу, початку Судного дня! Саме тому їх ставлять на могилах - на позначення постання померлого з мертвих на суд Христовий. Тобто по всьому місту Києву розміщено лайт-бокси та банери із рекламою Янголів Апокаліпсису... За всіма очевидними законами (не лише вербальної магії і сугестивної лінгвістики!), ці складові концепції виставки створили програму подальшого розвитку подій, дали руйнівний імпульс і поставили під сумнів можливість реалізації світлих, оптимістичних сподівань президента! Деструктивна сила використаних у концепції слів та образів не є очевидною, вона не кидається у вічі, вона ховається на споді і звідти провадить свій непомітний руйнівний вплив.

Пояснюючи це прикладом з народної магії, безумовно більш відомої загалові, ніж сугестивна лінгвістика, скажу: за живу людину (у нашому випадку - проект) поставлено свічку "за упокій". Панахиду відправили в присутності президента України Віктора Ющенка, прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, голови Верховної ради Володимира Литвина, віце-прем'єр-міністра Івана Васюника, міністра культури і туризму Василя Вовкуна...

Хто винний у тому, що сталось, у тому, що раніше відверто назвали б ідеологічною диверсією?! Питання лишається відкритим. Чи можна на цьому етапі зупинити запущений руйнівний механізм?! Чи можна запобігти летальним наслідкам?! Стародавня народна магія та українські традиції свідчать, що можна. Треба лишень встановити факт умисного заподіяння шкоди ("вільно чи невільно, словом чи ділом, розумом чи думкою"), нейтралізувати причину та "перекрити" руйнівну силу чимось потужнішим, позитивним, життєствердним!

Звісно, це не відшкодує втраченого і не поверне все до світлого невинного початку і чистоти задумів, проте дасть можливість нейтралізувати те деструктивне, що було на споді, і вижити...

Усі фото Миколи Лазаренка та Михайла Марківа

Автор - Дмитро Зацерковний