Танком по… Дніпру?
За більш ніж два роки участі в рейдах я бачив різні порушення природоохоронного законодавства. Від встановлених на нерестовищах невеликих земснарядів - до здоровенних днопоглиблювальних машин біля стратегічних об'єктів (у самісінькому центрі столиці!).
Від намитих острівців для однієї дачі - до цілих пустель, пристосованих для будівництва котеджного містечка. Замивалися заплави річок, знищувалася прибережна смуга зі всіма зеленими насадженнями, де раніше відпочивали тисячі людей: з вудкою біля річки, з піснями біля багаття, під зоряним літнім небом. Де це все? У минулому, до якого вороття вже не буде...
![]() |
На березі Дніпра ось такі причали для яхт з бетонними вимостками не є чимось новим |
"Генерали піщаних кар'єрів" київських земель трішки отямились (або вже наситились? марні сподівання....) лише після того, як всі ці афери стали відомі журналістам, а відтак і пересічним українцям. Завдяки громадському тиску та неодноразовими зверненнями в прокуратуру цей бізнес захитався (доречно буде пригадати, що і завдячуючи резонансу після вбивства громадського еколога Гончарова, влітку цього року на Жуковому острові в Києві).
Саме бізнес, адже суми, що прокручуються навколо "піщаних замків", позахмарні, - сотні мільйонів гривень. Бізнес захитався, але не впав. Усе вирішують гроші.
![]() |
А намиті острівці на Дніпрі усупереч законам теж нікого не здивують |
На околиці села Старе, неподалік від риболовно-спортивної бази "Рудяки", на березі Дніпра ревів... артилерійський тягач, оснащений вже цивільною грейдерною лопатою заввишки близько півтора метра(!). Цей монстр зрізав, як ножем масло, величезні пласти прибережного піску і звалював його прямо у воду. Піщані пагорби, заввишки в 2-3 метри, протягом лічених годин набували форми плато, а хащі очерету, природного нерестовища риби, опинялись під тоннами ґрунту - навалений пісок вже дійшов до відкритої води.
![]() |
Чудо-техніка за роботою: цей "танк" зрізав величезні пласти прибережного піску і звалював його прямо у воду |
![]() |
Результати плідної праці: прибережна смуга завалена піском |
До моменту нашого приїзду прибережна смуга протяжністю близько ста п'ятдесяти метрів в довжину і завглибшки до 20 метрів, вже покоїлася під піщаним саркофагом. І це був, судячи з об'ємів, лише початок цієї варварської роботи.
Поряд були ще не знесені пагорби заввишки більше 3-4 метрів: вони теж повинні були стати рівним майданчиком, за рахунок поглиблення і просування у водне дзеркало Канівського водосховища. Варварство. Я не знайшов інших слів.Як водиться в таких випадках, водій "цивільного танка" нічого не знав і не відав. Сам він мешканець Івано-Франківської області, "заробітчанин", якому просто наказали зробити певну роботу. Але навіть назви фірми і прізвища керівника, який оплачував роботи, він сказати не міг.
Документів не було ніяких: ні на виконання робіт (їх в принципі бути не могло, адже ніхто б не видав у рибоохороні подібні дозволи), ні на сам транспортний засіб. Нам було лише передано номер телефону якогось Олега Петровича, якому належить ділянка землі, де проводилися ці варварські роботи.
![]() |
Додзвонилися ми і до Олега Петровича, запросивши його на наступний день, з документами і докладними роз'ясненнями, в Державне Управління рибоохорони у Києві та Київській області. Однак, він наше запрошення проігнорував, прокоментувавши у телефонній розмові, що він "... помічник двох народних депутатів, та у нього обмаль часу". Собі ж дорожче, адже документація по завданих збитках готується і піде в прокуратуру. Продовження історії буде, і я впевнений - дуже цікаве.
Але в душі залишається гіркий осад. Що ж ми за недолюдки, що ж ми робимо з природою, і самі з собою? Як же ми так швидко втрачаємо усе те, чого нас в дитинстві вчили батьки? Чи "Олега Петровича" - не вчили?
Фото "Української правди. Життя" та автора
![]() |
Автор - Ігор Тихолаз