"Глобальне потепління", або Парниковий афект

81
1 лютого 2010

Дехто з філософів, напевно, небезпідставно, вважає, що людство розвивається через періодичні циклічні кризи і масову істерію. Дійсно, протягом всієї своєї історії людство періодично опановували всілякі фобії і психози "тіпа" культурної, сексуальної, політкоректної та інших революцій.

У цьому ж ряду можна помітити і нинішню екологічну революцію, яка знаходить свій яскравий прояв у явищі, яке можна назвати парниковий афект.

Взагалі-то в науці парниковий ефект (не плутати з афектом) має зовсім не те значення, яке завдяки журналістам запанувало серед широкого загалу. Метеорологи знають, що це підвищення температури поверхні Землі внаслідок самого існування атмосфери, а не через її забруднення чи зміни газового складу під впливом господарської діяльності людини.

Афект же є збудженням людини, який супроводжується сильними і глибокими переживаннями, потьмаренням свідомості, послабленням контролю за своїми діями. Для виникнення афекту потрібний доволі сильний подразник.

Смішно дивитися на адептів сучасного глобального потепління і парникового ефекту, які ледь не по пояс пробираються через замети незвично холодної зими в США і Європі на свої проплачені лукавими спонсорами конгреси, де вони, знявши з себе кожуха і розтерши від жахливого морозу руки, вилазять на трибуну і продовжують довбати про своє.

Ці, з дозволу сказати вчені, отримавши гранти, виділені для дослідження причин і наслідків так званого "глобального потепління" після цього вже нічого не бачать і не чують, відпрацьовуючи знамениті власні "тридцять срібняків".

Я впевнений, що якби навіть у Західній Європі стукнули морози в 70 градусів, чи зледеніння почало знову насуватися на материк з Ісландії і Гренландії апологети глобального потепління тринділи б теж саме.

Голоси окремих вчених, які закликають до спокою або навіть стверджують про те, що ніякого глобального потепління немає, що вплив людства на природні процеси в глобальному масштабі все ще мінімальний, що нині починається циклічне глобальне похолодання, просто не чути у злагодженому хорі провідників парникового афекту.

При цьому виділяються мільярди доларів на дослідження того, чого нема. Уже дійшло до того, що окремі країни почали торгувати своїми квотами на викиди "парникових газів". Нерозвинуті через власну недолугість країни звинувачують розвинуті в тому, що вони викидають в атмосферу надто багато і через це повинні утримувати тих, які не вміють чи не хочуть працювати власним коштом.

Чудаки, якщо не сказати сильніше, громлять у світових засобах масової інформації "Великий капітал", який сповнений ідей вигоди і прибутку, виробляє все більше товарів, забруднюючи атмосферу. При цьому я щось не зустрічав жодного з цих людей, який сам би не думав про вигоду і прибуток.

Ці хлопці і дівчата самі їздять в чудових машинах, вироблених тим же "проклятим" Великим капіталом, вдягнені в шикарний одяг, зроблений ним же, він них пахне привабливим милом, шампунем, дезодорантами. Вони не забувають декілька разів на день різноманітно і смачно харчуватися, пити чудові вина і соки. І все це також виготовив він.

Ці люди вже додумалися впроваджувати в життя протягом року все більше так званих "Днів Землі". При цьому вони наводять приклади того, як гармонійно донині живуть з природою деякі дикі африканські племена, або скажімо папуаси в Новій Гвінеї.

Однак ці хлопці і дівчата чомусь не помічають очевидного. Мільйони африканців шукають будь-яку можливість і нагоду, щоб покинути свій земний рай і оселитися в Європі і США, які так страшенно забруднені і екологічно небезпечні.

Та все це відбувається на наших очах саме нині і не помічати цих очевидних фактів може хіба що останній їжак. Хіба не так? У цих бідних африканців кожний божий день є днем землі, а отже і днем бруду, злиднів, хвороб, смердючого довкілля і вонючого тіла.

Для мене очевидно, що все це робиться не просто так. Не на вітер викидаються і величезні кошти. Ставиться цілком конкретне завдання глобального масштабу - постійно підтримувати у людства афективні синдроми, різні фобії і манії.

Таким постійно стривоженим людством, яке з дня на день чекає глобальної катастрофи, доволі легко керувати. Його можна без будь-якої небезпеки для себе грабувати і визискувати. Виділені на "парниковий афект" гроші, як показує сьогодення, окупаються сторицею.

Однак, намагання в ручному режимі керувати такою складною системою як людство є черговою утопією. Тут варто ще раз навести слова Луї Повеля і Жака Берж'є про те, що сучасна цивілізація є несформульованою угодою владоможців, спрямованою на задоволення їхніх претензій. Проте ця угода дійсна лише доти, доки не буде укладена нова, щоб здерти з них шкіру...

Петро Масляк, для УП

powered by lun.ua