Ні степу, ні лісу...

665
8 лютого 2010

Тисячі років 40% території України займає cтепова зона, яка охоплює Південну, Східну та частину Центральної України. Проте за останні 150-200 років південь України став найбільш розораною частиною Європи. В деяких адміністративних районах частка ріллі сягла 85-95%.

Водночас, на сході країни розміщені найбільші гірничо-добувальні та промислові комплекси. Тому степів насправді наразі лишилось всього близько 1% від площі України. Можна сміливо стверджувати, що степ в Україні посідає перше місце серед зникаючих ландшафтів.

На степових ділянках в південному, центральному та східному регіонах України, а також на Кримському півострові мешкає низка ендемічних, реліктових та зникаючих видів флори і фауни. Будучи приуроченими до специфічних умов конкретного степового біотопу, ці види не можуть існувати в жодних інших.

Частина таких видів перебуває наразі під охороною Червоної книги України (ЧКУ) та ряду міжнародних конвенцій в галузі охорони біорізноманіття. З видових нарисів самої ЧКУ стає зрозуміло, що причиною зменшення чисельності більшості охоронюваних степових видів є зникнення типових середовищ їхнього існування. З-поміж усього, найбільш небезпечним назване розорювання та заліснення цілинних ділянок і степових схилів.

Наявність незначної частки територій, зайнятих степами, неминуче тягне за собою їхню деградацію, зменшення площі та остаточне зникнення. Додатковим негативним фактором є їхня неймовірна фрагментованість. Так, наприклад, степові біотопи Луганської області фрагментовані на майже 2000 окремих ділянок.

Варто сказати, що Луганщина є регіоном найбільш зайнятим степами. Якщо казати про інші області, то, наприклад, на Київщині степи поділені майже на 600 фрагментів. Фрагментованість таких біотопів і незначна площа кожного стає причиною неминучого вторгнення адвентивних видів, що спричиняє руйнування корінних рослинних угруповань та фауністичних комплексів.

Таким чином, збереження зникаючих степових видів можливе лише за умови повного збереження всіх існуючих степових біотопів та створення навколо них відновлених (буферних) ділянок. Першим етапом має бути залуження та переведення орних угідь у пасовищ. Згодом на цих територіях стане можливим рекультивація та відновлення природних ценопопуляцій зникаючих видів.

Залежними від збереження степових біотопів є 159 видів тварин з 543 включених до Червоної книги України (ЧКУ) (29%). З них 54 включені в ЧКУ в 2009 році. Також до Червоної книги включено 276 степових видів рослин з 826 (33,4%), які є у списках ЧКУ; 87 з них включені в ЧКУ в 2009 році.

Проте сьогодні над степом нависла загроза його повного знищення. Ця тривожна ситуація склалась у зв'язку з ініційованим президентом збільшенням частки лісистості України. Відповідно до п. 2. Указу президента від 04.11.09 № 995/2008 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень", органам місцевого самоврядування доручається визначити деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі, які доцільно заліснити, а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення.

Згідно з наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 "Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", що є прямою реакцією на зазначений Указ, для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. З показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для "степових" областей.

Загалом, має бути заліснено до 4% степової зони та до 8% Кримського півострова! А тепер, якщо згадати, що степу залишилось приблизно 1% (без кримської зони), то за рахунок чого збираються набрати зазначених 4%?

Значну частину земель запасу степового регіону, які планують заліснити, складають балки та схили вздовж річок, що представляють собою фрагменти степових біотопів. Саме ці об'єкти є останньою корінною природою степовї зони і повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об'єктів та основою екомережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням багатьох зникаючих степових видів тварин і рослин та сприяє остаточному знищенню степів на території України.

Це прямо порушує вимоги Закону України "Про Червону книгу України" та Бернської конвенції. Зокрема, конвенція забороняє нищення місць існування видів, включених у неї.

На превеликий жаль, при передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, і не розглядається з точки зору їхньої природної цінності та потреб збереження рідкісних видів. Ніхто не звертається до фахівців зоологів та ботаніків з метою з'ясувати, чи є на кожній конкретній ділянці охоронювані види.

Всі ділянки, що були виділені під заліснення у 2009 році, виділялись протягом січня та лютого. В цей час визначити наявність зникаючих видів неможливо. Таким чином, позитивний природоохоронний Указ президента був обернутий Держкомлісгоспом на масштабне нищення корінної природи дев'яти областей України.

Так, в Луганській області до заліснення намічається до 100 000 га степових територій! Багато цінних природних ділянок заліснено вже цього року. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території найбагатшого на раритетну фауну і флору степового заказника Запорізької області "Заплава річки Чингул".

Навіть після того, як ДП "Приморське лісове господарство" примусили припинити роботи, лісники здійснили роботи по залісненню в сусідньому заказнику "Троїцька балка" у Мелітопольському районі. Тепер громадськість добивається притягнення керівництва лісгоспу до відповідальності відповідно до ст.252 Кримінального Кодексу України.

Від незаконного заліснення у 2009 Україна втратила і унікальну територію, зарезервовану Указом президента під розширення природного заповідника "Єланецький степ" на Миколаївщині.

Проте найбільш нахабним прецедент заліснення степу стався у новостворенному відділені Луганського природного заповідника "Трьохізбенський степ". У листі директора Луганського природного заповідника Т.В. Сови до Національного екологічного центру України повідомляється, що відділення заповідника "Трьохізбенський степ" у Новоайдарському районі може вже найближчим часом втратити природну цінність.

Науковці та громадські організації виступили з гострою критикою такого безпрецедентного порушення природоохоронного законодавства. З метою протидії свавіллю, створено громадянська кампанія "Збережемо українські степи!". До неї приєднались десятки громадських організацій, науковців та громадян з усієї України.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища підтримало ініціативу учасників кампанії. Міністр Георгій Філіпчук видав доручення, згідно з якими територіальним органам Мінприроди забороняється погоджувати відведення степових ділянок під заліснення. Однак, це не зупинило заліснення степу.

Керівництво Держкомлісгоспу ставиться до позиції природоохоронної громадськості зневажливо. В радіоефірах та пресі лунають оптимістичні заклики щодо доцільності заліснення степу. Все нові і нові сотні гектарів степових ділянок (у т.ч. невивчених науковцями) передаються підприємствам лісової галузі під лісорозведення. При цьому, заліснення практично не планується на закинутих полях, меліорованих болотах та заплавах суто лісового Поліського регіону.

Не планується заліснення і на деградованій ріллі, де починається ерозія ґрунтів. Не планують заліснювати також і терикони та відвали гірничої промисловості, яких лише на Донеччині налічується понад 23 000 га.

Називаючи заплановані ліси "екологічними" та "протиерозійними", Держкомлісгосп збирається заліснювати цінні природні ділянки у балках, знищуючи їхні природні скарби. Варто зазначити, що ерозія відбувається не у балках, а на ріллі, спотвореній надінтенсивним сільським господарством.

Очевидним є факт, що за нинішніх кліматичних умов створення штучних лісових насаджень в степовій зоні України майже неможливе. Новостворені ліси в регіоні на 80% згорають від степових пожеж вже у перші 2 роки або просто всихають в умовах нестачі вологи та засоленості ґрунту. Лише цього року в лісах однієї Луганської області відбулось понад 120 пожеж!

Створені в степу лісонасадження потрібно саджати наново щороку. Громадські організації переконані, що саме для цього і заплановане примарне степове заліснення. Проте, відновити втрачене степове біорізноманіття, навіть якщо припинити повторні заліснення, вже буде неможливо. Таким чином, створення нових лісових насаджень в степу призведе до утворення зовсім іншого ландшафту - пустелі, в якій не можна буде відновити ні степу, ні лісу.

16 вересня 2009 року Кабмін затвердив нову державну програму "Ліси України на 2010-2015 рр.", згідно з якою за наступні 6 років в Україні має бути висаджено 430 000 га нових лісів.

Не знайшовши підтримки в жодному державному органі, окрім Мінприроди, учасники Кампанії "Збережемо українські степи!" звернулись до Секретаріату Бернської конвенції з проханням винести Україні попередження та на міжнародному рівні зупинити заліснення українських степів. На даному етапі скарга прийнята Секретаріатом конвенції.

 

Василюк Олексій, Національний екологічний центр України

powered by lun.ua