Війна з Табачником: кров, гроші, холод

29
18 березня 2010

Всеукраїнська хвиля мітингів, метою яких є усунення Дмитра Табачника з посади міністра освіти України, почалась з Херсону. Після нього були Львів, Тернопіль, Луцьк, а тепер вже і столиця приєдналась до цього руху, на черзі Суми, м.Рокитне Київської області та Маріуполь. 

На наступній зупинці після Цирку, під жовтими стінами Міністерства освіти України, опівдні, кияни різного віку зібрались на акцію під назвою "Табачника - на смітник історії".

Серед них були як студенти, так і старше покоління, і навіть літні люди. Біля центрального входу розташувались журналісти, крізь них намагались пройти працівники міністерства, що запізнювались на роботу. Зліва під сходами зібралася аудиторія з людей старших за віком. Вони стояли з плакатами "СУД: Табачник победил Шухевича". Коли Табачник переміг Шухевича і як, залишилось таємницею, але плакат був великий і яскравий.

Студенти стояли півколом на майданчику під сходами, посміхалися і телефонували своїм друзям з найближчих вузів (КПІ, Драгоманова, Шевченка, Могилянки), і казали "підтягуватись", бо "мало народу". Атмосфера була відносно спокійна, адже до офіційного початку акції лишалась хвилина.

Не було радикальних настроїв, не було розмов, чому слід зняти Табачника з посади міністра освіти, це зрозуміло. Адже твоїм друзям-абітурієнтам завтра можуть відмінити ЗНО, кращі з випускників не мають чемоданів з грошима, аби вступи до вузу, а твоя молодша сестра може не знати справжню історію своєї країни.

За п'ять хвилин у самісінькому центрі майданчика з'явився чоловік із прапором "Янукович вибір 2004". Він спокійно стояв ще хвилин з десять, допоки до нього не підбіг інший і з криками "Навіщо ти нас так ображаєш..." кинувся його бити. 

Це заворушення привернуло увагу всіх журналістів, а тому зі своїх місць біля дверей МОНу, вони бігли вниз по сходах наввипередки. Як виявилось трохи пізніше, це була вже не "перша кров", а друга. Образи і вічне незадоволення світом - ось, що кричав чоловік, поки його відтягували міліціянти. Слово "Табачник" з його вуст не прозвучало, можливо, він тут був з іншою метою.

Підійшовши трохи ближче, я побачила, з яким інтересом працівники міністерства дивились на нас зі своїх вікон і знімали цю подію на камери. Дві молоді дівчини посміхалися з вікна над центральним входом і, певно, вже комусь розповідали по мобільних телефонах, що у них відбувається під вікнами на роботі. Не дивно, адже таке дійство спостерігається не часто, безкоштовний сир буває в мишоловці, а безкоштовний театр лише під вікнами міністерства.

Студенти вигукували гасла, розмахували плакатами, їх ставало більше, вони гуртувались все щільніше, бо стояти на вулиці, як не крути, було холодно.

 
Модератори (вони ж і організатори акції) - керівники різних молодіжних організацій, зачитали звернення до міністра щодо його усунення, і зі словами: "І зараз ми покладемо цю заяву на стіл пану Табачнику", спробували увійти до приміщення міністерства, але, як виявилось пізніше, у них просто забрали заяву охоронці. І скоріш за все, ця заява ніколи не буде покладена на стіл пана міністра.

Трохи згодом до студентів вийшов заступник міністра, йому одразу почали ставити різні запитання. Він сказав, що не розуміє, чому всі так хочуть відставки пана Табачника, а після пояснень студентів, він заявив щось на кшталт "за таке треба саджати в тюрму, але я такого від нього не чув".

Поряд зі студентськими закликами "Табачника геть!" все гучніше лунали протилежні - "Табачник так!". Чому велика кількість охорони, що була там присутня, не зробила між учасниками протилежних поглядів умовного кордону - загадка, однак все обійшлось більш-менш мирно. Певно, через те, що студенти поважають старше покоління, втім жоден з них так і не зрозумів, чого ці старші активісти хотіли домогтись.

Ба більше, за словами учасників акції "Табачник так!", ми, студенти, мали отримати гроші за те, що прийшли на мітинг. Але відбулось трішки навпаки, з їх рупору донеслось: "А зараз підходимо всі в чергу і отримуємо гроші". Можливо, це був жарт, але він був дуже невдалий. 

Люди завжди купуються за гроші, тим паче коли в країні - непевність в тому, що буде завтра. Студентів купити іноді набагато легше, але коли питання стосується освіти (тобто фактичного їхнього сьогоднішнього життя), гроші для них знецінюються.

 
Акція закінчилась фактично за годину, організатори передали слова заступника міністра, який сказав: "Всім треба йти на пари, а нам треба працювати, тому досить тут стояти", зібрали "смітник історії", який був великою коробкою, і пішли геть.

Майже 20 років тому так само студенти вимагали відставки міністра освіти пана Москаленка. Акція тоді проводилась на Майдані Незалежності, студенти голодували, і вони врешті-решт досягли свого.

Цього разу після акції "Табачника геть!" настрій був пригнічений, бо нічого студенти не домоглись, але й ніхто не вийшов годувати нас обіцянками. За словами багатьох учасників акції, вони "будуть стояти на мітингах доти, поки нового міністра освіти не знімуть з посади".

І повільним кроком студенти рушили у сторону метра та автобусних зупинок...

 

Марія Крючок



powered by lun.ua