Україна – не Росія

Третій день в мережі обговорюється діалог (якщо такий формат розмови можна назвати "діалогом") російського прем'єра Володимира Путіна з відомим рок-музикантом, лідером гурту ДДТ Юрієм Шевчуком.

Квінтесенцією епізоду є запитання "А, как вас зовут, извините?" з характерною інтонацією та поглядом ВВП на Шевчука, який став легендою задовго до того, як світ дізнався "Who is Mr. Putin?".

Цей епізод, зокрема, в контексті можливого розвитку подій в Україні за російською моделлю поводження з опозицією та незалежною пресою, вже встигли відкоментувати. Тому не будемо на ньому зупинятися. Звернемо увагу на інший момент, який також має паралелі з нашої країною.

Зазначений обмін репліками стався під час зустрічі-обіду Путіна з учасниками та організаторами благодійного літературно-музичного вечора "Маленький принц", що відбувся у Михайлівському театрі Санкт-Петербурга. Головним організатором цього заходу є Фонд "Подаруй життя" відомої російської акторки Чулпан Хаматової.

Захід відбувався у рамках п'ятої загальноросійської акції збирання коштів на допомогу важкохворим дітям. Як зазначено на сайті Фонду, за 2010 рік на ці потреби зібрано понад 134 мільйонів рублів (~ 33 мільйони гривень).

У концерті-мюзиклі за казкою Антуана де Сент-Екзюпері взяли участь такі відомі актори як Марина Неєлова, Сергій Гармаш, Олег Басилашвілі, Леонід Ярмольник, Лія Ахеджакова. Російські зірки Андрій Макаревич, Діана Арбеніна, Гарик Сукачов, Ілля Лагутенко, гурти "Несчастний случай" та ДДТ виконали спеціально написану для цієї події композицію.

Постанову готували рік. Сама подія була включена до офіційної програми святкування Дня міста Санкт-Петербургу. Партнери акції - Російська залізниця, Сбербанк та інші серйозні організації. Тому розмах відповідний.

Так от. Згадана зустріч почалася з монологу Путіна, який розлого розповів про те, що у Москві будується найбільший у Європі і найсучасніший центр лікування дітей з онкологічними та онкогематологічними захворюваннями.

"Это будет самый крупный центр в Европе - без всякого преувеличения, на 250-300 коек, плюс поликлиника на почти 300 посещений, научный центр и гостиница для родственников, которые будут приезжать вместе с детьми и будут оставаться там на время лечения. Для этой категории пациентов такая форма очень важна. Нужно, чтобы рядом обязательно был близкий человек.

Мы делаем это сами. Это стоит бюджету около 11 миллиардов рублей (близько 2,5 мільярдів гривень - Ю.Г.) В следующем году, в июне следующего года, строительство уже будет завершено.

Центр будет оборудован по самому современному слову техники. Надеюсь, что в конце следующего года он реально примет первых посетителей.

Всё, что касается строительства, оборудования - это все делается нашими специалистами, на наши средства, вместе с врачами, разумеется, но и при большой интеллектуальной, профессиональной поддержке наших европейских друзей и колег - прежде всего из Германии, которые являются лидерами в борьбе с этими видами заболеваний", - зазначив кремлівський очільник.

Коли читаєш ці рядки, виникає відчуття дежавю, бо щось подібне неодноразово чули. І точно! Якщо порівняти параметри клініки, об'єкти, які увійдуть до складу комплексу, та аргументацію, навіщо він потрібен, то отримаємо фактично стовідсоткове співпадіння ... з "Дитячою лікарнею майбутнього", якою опікується дружина екс-президента Катерина Ющенко.

Є лише дві відмінності (по формі, а не по суті) - на ДЛМ поки не витрачалися державні гроші, внесок держави - тільки земельна ділянка, а також у московського лікувального центру, на відміну від українського аналогу, є чітка перспектива по терміну завершення будівництва.

Про "Дитячу лікарню майбутнього" написано достатньо. І про оптимістичний старт цього проекту, коли під час всеукраїнського телемарафону у грудні 2006 було обіцяно на будівництво понад 250 мільйонів гривень. Зокрема, понад 600 тисяч грн. надійшло від простих людей, які надсилали sms-повідомлення на спеціальний номер.

І про не досить зрозумілий перебіг у 2007-2009 роках, коли спочатку було змінено земельну ділянку, внаслідок чого треба було переробити проект. Потім вдарила криза і почалися проблеми у АКБ "Трансбанк", де зберігалися зібрані на лікарню гроші.

Потім з'ясувалося, що не всі спонсори, які обіцяли гроші, виконали свої зобов'язання. Внаслідок чого замість обіцяних 250 мільйонів на рахунки Благодійного фонду "Дитяча лікарня майбутнього" надійшло лише 131 мільйон. Зокрема, відмовився платити "Індустріальний союз Донбасу", який обіцяв найбільше - 15 мільйонів доларів.

Як відомо, половину ІСД вже продали росіянам, і представник компанії заявив, що виконувати зобов'язання по ДЛМ вони не збираються, оскільки це була приватна обіцянка колишніх власників, а не зобов'язання самої корпорації...

Внаслідок усього цього лікарня, яку обіцяли відкрити у 2009 , досі залишається на стадії частково залитого фундаменту. У кількох своїх інтерв'ю Катерина Ющенко визнала, що з самого початку були названі нереальні терміни будівництва. За її власними словами, подібну лікарню у Пітсбурзі збудували за 7 років.

До звичайного процесу додалися ще українські політичні та економічні "реалії". Тому замість сучасних операційних, ми маємо справу з купою питань.

Хтось питає, де гроші і що з ними буде? Хтось концентрується на деталях проекту, і замислюється, чому діяли в той спосіб, а не в інший? Майже всі публікації, що стосуються ДЛМ, закінчуються критикою на адресу Катерини Ющенко, її чоловіка або її Фонду. Правду кажучи, підстав для цього - більш ніж достатньо.

Але на нашу думку, головне питання, яке ми всі, особливо ті, хто перерахував свої кілька гривень на будівництво ДЛМ, повинні ставити, це "як добудувати Дитячу лікарню майбутнього"?

Бо всі інші, насправді - другорядні. Адже ні в кого - ні в тих, хто голосував за Тимошенко, чи за Януковича, чи у тих, хто агітував проти всіх - немає сумнівів, що така лікарня потрібна Україні.

Вибачте за пафос, але вона дійсно потрібна хворим дітям, які зараз в нашій державі приречені. Держава і суспільство зобов'язані докласти всіх зусиль, щоб створити умови для їхнього порятунку. З цього і треба виходити.

Треба об'єктивно подивитися на те, що вже зроблено по ДЛМ. Треба вимагати звіту про використання коштів. Якщо є порушення чи зловживання - висувати відповідні претензії. А далі все одно - приймати рішення яким чином закінчувати проект.

Останні відомості в контексті ДЛМ були три тижні тому. 12 травня керівник Фонду Катерини Ющенко "Україна 3000" Олександр Максимчук заявив, що нарешті на будівництво ДЛМ отримані всі належні погодження, і Фонд назбирав достатньо коштів, щоб почати будівництво. Яке, за новими очікуваннями, має завершитися у 2012.

Цікаво, що необхідність будівництва лікарні тоді ж підтримав Володимир Рибак, голова парламентського комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, та один з найавторитетніших "стародонецьких".

Але, за словами Максимчука, наявних у Фонду коштів вистачить лише на котлован, фундамент та проведення комунікацій. І все. Закономірне питання - що далі? Адже загальна вартість проекту складає понад 1 мільярд гривень. Навіть, якщо Тарута віддасть 15 мільйонів доларів, цього не вистачить. Де взяти гроші?

Теоретично може розглядатися кілька варіантів. Це знову звертатися до людей і збирати благодійні кошти. Але, очевидно, що і через кризу, і через зневіру багатьох отримати належну суму не вдасться. Можна за російським прикладом, ставити питання про участь держави. Для цього є всі підстави, адже проект справді державного значення.

Можна говорити про поєднання державних, громадських, приватних ресурсів, шукати інвестиційну складову, вивчати формат публічно-приватного партнерства, звертатися до іноземних благодійників абощо. Головне - шукати варіанти!

Повертаючись до розмови, згаданої на початку, мусимо зазначити, що по відношенню до України, та й до самої Росії, Путін є контроверсійною постаттю. Його полеміка з Шевчуком, навіть, дуже рідкісний факт самої полеміки без купюр, та затримання міліцією "незгодних" вже після цієї розмови, яскраве тому свідчення.

Але в конкретному питанні будівництва дитячого лікувального центру хочеться, щоб наші керманичі взяли з нього приклад. Якщо вони можуть "пробачити" російським друзям, вірніше, вийняти з нашої з вами кишені 167 мільйонів гривень, то може вони знайдуть гроші і для хворих українських дітей?