11-річка як дзеркало нової освітньої політики
Минулого вівторка одним махом - і в першому читанні, і в цілому - за подачі віце-спікера Адама Мартинюка Верховна Рада впровадила примусове навчання для дітей 5-річного віку і повернула до загальної школи 11-річну освіту.
Не було б у цьому нічого трагічного, якби проект приймали у законний спосіб, в державних інтересах і щонайменше професійно.
Міна вповільненої дії ... і не дуже
Першими відчують на собі наслідки впровадження проекту діти.
З позитивних наслідків - старшокласники вже не братимуть участь у 12-річному експерименті, що не фінансується з боку держави. Їм не будуть "на пальцях" демонструвати профільну освіту, навчати іноземним мовам і нарощувати прикладний рівень навчання. Іншими словами, фарисейства стане менше.
Однак і негативних наслідків не поменшає. Якщо попередній освітній вектор було орієнтовано на 12-річний цикл навчання, то відтепер події можуть розгортатися за двома сценаріями.
Перший. Спрощення якості освіти. Адже всі, хто вчився впродовж останніх 9 років, отримають освіту в "скороченому", а отже спрощеному вигляді. А це - переважна більшість нинішніх школярів: з 2 по 10 класи.
Другий. Перевантаження й інтенсифікація навчання. Десятикласникам будуть два роки "пресувати" в голови навчальний матеріал, розрахований на трирічний цикл. Це дуже нагадує ідеологічно близькі авторам проекту слогани радянського часу на кшталт "П'ятирічку - за три роки" або знакову маоїстську сентенцію - "Три роки напруженої праці - 10 тисяч років щастя".
Як наслідок - неминуче збільшиться тижневе навантаження і відновиться остогидле навчання по суботах.
Зважте на те, що до початку навчального року залишилося менше 2 місяців. Вчителі пішли у відпустку, не знаючи про наміри законодавця. Як повернуться з неї - немає нових підручників, програм, навчальних планів і взагалі - розуміння, що робити тепер з дітьми, як перекроювати шкільну програму.
У батьків не менший головний біль. З одного боку, вони мусять відтепер перейматися тим, де віднайти літературу, за якою навчатимуть дітей, доки немає підручників. Адже підручники, яких надруковано майже на 100 млн. гривень, швидше за все "пустять під ніж". А видрук нових потребує не менш як 4 місяці - це за умови, якщо держава віднайде кошти.
Особливі проблеми у батьків 5-річок, які мають уже з цього 1 вересня в обов'язковому порядку йти до дитсадка. При цьому не секрет, що далеко не в усіх населених пунктах є дошкільні заклади. На довезення таких дітей в бюджеті коштів не передбачено зовсім - так само як і на розвиток відповідної дошкільної інфраструктури.
Особливо в сільській місцевості, де охоплення дошкільнят дитячими садками складає 33%. Тобто, ще менше, ніж "середні" 56% по країні в цілому. Від того, що міністр майстерно маніпулює цифрою 93% охоплення 5-річок дошкільною освітою ані місць у дитсадках, ані самих навчальних закладів не стає більше.
Уміння застосовувати знання на практиці від пана Табачника
Щоправда, пан Табачник пропонує один "чудовий" і "фаховий" вихід із обрізання "зайвого" року. Скасуємо повторення й закріплення у старших класах - і нема проблем, стверджує міністр.
Цікаво, чи знає щось пан Табачних про структуру діяльності вчителя в навчально-виховному процесі або психолого-педагогічні особливості вікового сприйняття школярів? Хоча б те, що саме на стадії повторення і закріплення відбувається процес поглиблення знань, їх систематизація, а також удосконалення практичних умінь і навчальних компетенцій?!
Іншими словами, якщо наша система досі страждає від розриву між теорією і практикою, ми цей розрив ще й поглибимо. А й справді - навіщо школярам системні й усвідомлені знання та вміння їх застосовувати на практиці?
Батьків 5-річок пан Табачник заспокоює ще простіше. Мовляв, обов'язкове дошкільне навчання - це тільки рекомендація, ніхто не змушуватиме батьків віддавати дітей у дитсадок. Але ж це прописано в законі, який в разі його підписання президентом набуває чинності з 1 вересня цього року! Навіщо тоді приймали таке положення? Аби потім закликати громадян до правового нігілізму?
Насправді, підтримка даного проект з боку пана Табачника добре вписується у його підхід до управління освітою. У даній ситуації міністрові легше ампутувати, ніж вилікувати. Тобто легше відсікти, ніж дати раду...
Навіщо перейматися переглядом концептуальних речей на кшталт реформування системи фінансування освіти, якщо є більш актуальні виклики. Наприклад, перейменування курсу зарубіжної літератури на "світову", підготовки спільного з РФ підручника з історії та відновлення участі Міносвіти в заходах у рамках СНД. Або масштабний демонтаж освітніх реформ, розпочатих у попередні роки.
Не менше часу й енергії віднімає в нового міністра прагнення до творення власного, окремого від інших членів урядової команди, політичного іміджу. На тлі повної відсутності узгоджених кроків у здійсненні освітньої політики з боку гуманітарного блоку уряду.
І насамкінець
Кажуть, з 11-річкою вирішили зекономити. От тільки платити наразі за цю "економію" доведеться нам з вами - батькам, учителям, учням і країні в цілому. І цілком реальні гроші з родинних гаманців і державного бюджету. І за відсутність дитячих садків, і за фіктивні довідки про відвідування 5-річками дошкільних закладів, і за підручники, пущені "під ніж", і за навчальну літературу, яку батьки шукатимуть і здобуватимуть самостійно - перш ніж держава віднайде кошти на її видрук.
Леся Оробець