Про майбутнє, що нікому, крім нас, не потрібне

29
23 серпня 2010

Майже закінчилася цьогорічна вступна кампанія. 25 серпня списки студентів-першокурсників будуть остаточно сформовані, як на місця державного замовлення (так званий "бюджет"), так і на навчання на контрактній основі. Вже сьогодні можна підвести перші результати й висновки вступної кампанії 2010.

Про один з етапів вступної кампанії - складання зовнішнього незалежного оцінювання я вже в матеріалі "Зовнішній незалежний погляд на зовнішнє незалежне оцінювання". Настала черга поділитися враженнями щодо її наступних етапів - зі сподіванням, що мій, безумовно, суб`єктивний погляд на процес буде біль-менш із зовні: неупередженим і збалансованим.

Самі собі режисери

Ви спитаєте, чому раптом людина, яка сьогодні не має жодного відношення до організації освітянського процесу, так переймається питаннями вступу до ВНЗ? Так, на щастя, мій син вступив цього року на ту спеціальність, на яку хотів, і, звичайно, можна було б на цьому заспокоїтися.

Проте час швидко минає, і згодом ця проблема постане перед моєю онукою, а потім, можливо, перед іншими онуками, які, сподіваюсь, ще з`являться на світ. А ще вона постане перед сотнями тисяч абітурієнтів наступних років, а також перед їхніми батьками.

На жаль, навряд чи в нашій країні когось із чиновників від освіти (і не від освіти також) турбує майбутнє нації, оскільки вони, здається, навряд чи вірять у майбутнє країни, яку вони готові розпродати по шматочках.

Опозиція голосно критикує тих, хто зараз при владі, але немає серйозних підстав вважати, що вони будуть діяти ліпше за своїх попередників, якщо самі стануть на чолі міністерств та відомств, зокрема того ж Міністерства освіти.

Отже, крім нас, пересічних громадян, більше нікому турбуватися про майбутнє наших дітей. А може, так воно і має бути... І якщо ми самі не будемо кожного дня піднімати питання, що нас хвилюють сьогодні або будуть хвилювати завтра, всюди, де це можливо (на сторінках ЗМІ, в телефонних дзвінках до інформаційних радіоканалів, в коментарях до публікацій в електронних ЗМІ, тощо) обговорювати їх, пропонувати різні рішення, нам і надалі будуть нав`язувати зверху всі правила гри. Вибачте за таку велику передмову...

Отже, вступна кампанія 2010 майже закінчилася і вже навіть розпочато обговорення майбутньої кампанії - 2011. Тобто сьогодні вже можна говорити про всі етапи кампанії:

отримання майбутніми абітурієнтами атестатів про освіту;

ЗНО (складання і отримання результатів);

подачу заяв до ВНЗ;

творчі іспити та інші вступні випробування;

формування списків рекомендованих до навчання на місця державного замовлення;

коригування списків рекомендованих;

зарахування на "бюджет".

Міністр освіти та інші чиновники від освіти одноголосно стверджують, що цьогорічна кампанія пройшла успішно. Проте ті, хто перебував по інший бік "барикад", не завжди і не в усьому з ними згодні. Так, може, кампанія пройшла й "успішно", адже вона все таки пройшла, але інше питання, як саме вона пройшла і які з неї треба зробити висновки на майбутнє.

Як завжди, намагаємося бути не марномовними, тому знов будемо спиратися насамперед на власний досвід безпосередньої участі в цій вступній кампанії.

"Бюджет", про який всі мріють

Отже, вихідні данні у нас були такі: киянин, отже абсурдно їхати до іншого міста, 167,7 - атестат, 174 - українська мова і література, 186,5 - історія. Загалом 528,2 бали із 600 можливих - в нашому випадку. Коротше кажучи, бали суто "хорошистські" - без претензій.

Попереду - творчі іспити на обрану спеціальність "графічний дизайн" (як стверджував міністр освіти на прес-конференції, присвяченій закінченню вступної кампанії, ця спеціальність саме набирає популярності).

Так воно так: популярність її дійсно зростає, і насамперед тому, що сьогодні існує реальна потреба в спеціалістах цього напрямку, адже майже все, що нас оточує, так чи інакше, "проходить" через руки дизайнерів: від рекламного буклета й коробки з-під цукерок до створення міського середовища.

Проте, за нашими підрахунками, в масштабах столиці "державне замовлення" на дизайн, до складу якого входить зокрема графічний дизайн (цей напрямок у деяких ВНЗ окремо виділено при подачі заяв на вступ, але конкурс на всі напрямки загальний), враховуючи 25% пільгових місць, виглядає таким чином: 65 - Київський національний університет технологій та дизайну, 65 - Київський національний університет культури і мистецтв.

ВНЗ, де на спеціальність графічний дизайн окремий конкурс: 9 - Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури, 17 - Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука (3-й рівень акредитації).

Мінус 39 "пільговиків". І маємо всього 117 місць! При цьому тільки КНУ ім. Шевченка набирає на "бюджет": 140 істориків, 150 юристів (останніх навчають майже в усіх київських ВНЗ, незважаючи на профіль), 150 біологів, 95 географів, 125 математиків, 135 фізиків, ще 110 прикладних фізиків, ще 60 прикладних математиків.

Університети, в тому числі педагогічні, існують майже в кожному обласному центрі України, а в деяких областях і в більшій кількості, на противагу ВНЗ із мистецькими напрямками підготовки.

У жодному випадку не натякаю, що країні не потрібні історики й прикладні фізики. Дуже потрібні! Інше питання, що вони всі будуть в такій кількості робити після закінчення ВНЗ? Дизайнери-графіки хоча б приблизно про це знають.

Науку сьогодні фінансує в основному виробництво, а воно вимагає насамперед "живих" технологій для втілення їх уже завтра, а не фундаментальних теоретичних досліджень на далеку перспективу. У держави на науку грошей ніколи особливо не вистачало, а зараз - тим більше. А потім Міністерство освіти дивується: і чому це у нас математиків недобір?

Отже, перша проблема, яку так і не вирішили цього року: обґрунтування (або краще сказати, необґрунтування) обсягів державного замовлення. Якщо аналіз потреби ринку праці і проводиться, то досить дивним чином. Достатньо відкрити один із київських сайтів, щоб пересвідчитися, що, наприклад, тільки за 18 серпня надійшло 26 запитів на дизайнера і лише 3, де роботодавці не виключають взяти спеціаліста з дипломом математика, але б взяли на це місце спеціаліста також з іншим "технічним" дипломом.

Звісно, може наші освітянські чиновники просто стратегічно мислять - на майбутнє, і це можна тільки вітати, але тоді водночас держава має гарантовано надавати молодим спеціалістам-математикам і перше місце роботи, як це було за радянських часів, що, наскільки відомо, зараз не відбувається. Мовчу про те, що обсяги державного замовлення цього року були оприлюднені вже під час прийому заяв до ВНЗ.

Тримісячні перегони - на виживання

Проблема друга (хоча її можна поставити і на перше місце), з якою зіткнулися всі абітурієнти: це небувала тривалість вступної кампанії. 28 травня випускники шкіл вже отримали атестати і тільки 6 серпня (у більшості ВНЗ після обіду) перша "хвиля" абітурієнтів дізналися про свій "вирок": чи рекомендовані вони до вступу на місця державного замовлення. Отже, фактично вступна кампанія триває в Україні з 28 травня до 25 серпня - майже 3 місяці! Це ненормально!

Наприклад, в абітурієнтів, що обрали для вступу творчі спеціальності, єдиною можливістю хоч трошки влітку відпочити й набратися сил на наступний навчальний рік був час між отриманням результатів із ЗНО і подачею заяв до ВНЗ. І навіть не в усіх.

Приклад із життя: одна знайома абітурієнтка навіть 15 липня - в перший день подачі заяв до ВНЗ ще не знала, чи задовольнили її апеляцію із ЗНО з української мови і літератури. Потім довелося виправляти дані в рейтингових списках. При цьому майже всі процеси потребують особистої присутності абітурієнта.

23 червня відбулося останнє ЗНО - з фізики. При цьому чомусь подачу заяв до ВНЗ було розпочато тільки 15 липня. Так, ненормальними були черги, які довелося відстояти абітурієнтам в умовах небувалої спеки, але, на мій погляд, вони були викликані не тим, що спочатку було оголошено тільки два тижні на подачу заяв, а дещо іншими обставинами: насамперед тим, що й абітурієнти, і їхні батьки мріяли про те, що ось, вони, нарешті, здадуть свої заяви на вступ до ВНЗ, а потім будуть чекати на результат десь на пляжі, бо на зарахування знов треба буде повернутися.

Зарахування ж відбувається в декілька етапів, отже, також триває майже три тижні. Для "творчих" була додаткова обставина: дізнатися, чим раніше, тим краще, коли який ВНЗ проводить творчі іспити, щоб "вибудувати" для себе графік їх складання. Адже в цьому році абітурієнтам дозволили подавати документи не більше як в 5 ВНЗ і в кожний з них не більш, ніж як на 3 напрямки.

До речі, "творчих" абітурієнтів із самого початку було поставлено не в рівні умови з рештою абітурієнтів. По-перше, прийом документів тривав для них на тиждень менше, але це, може, і не так важливо, тому що наплив на ці спеціальності менший - саме через складання творчих іспитів. Отже, всі, хто того хотіли, заяви встигли подати.

Наприклад, вже в перший день прийому документів 15 липня після обіду в Київському національному університеті технологій та дизайну ніякої черги не було. Крім того, більшість "творчих" абітурієнтів складали ЗНО тільки з двох предметів замість трьох.

По-друге, якщо більшість абітурієнтів склали додатково ще одне ЗНО, то "творчі" складали в кожному ВНЗ різні іспити, і не по одному. До того ж іспити на одну й ту ж спеціальність в різних ВНЗ співпадали за часом.

Так в Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури іспити тривають майже весь тиждень, що було відведено на їх проведення, в Київському національному університеті технологій та дизайну - 3 іспити за 3 дні, в НАУ - 2 іспити за 3 дні, в Київський національному університеті культури і мистецтв - 2 іспити за 2 дні. Доводилося щось придумати, домовлятися, "викроювати", щоб встигнути скласти творчі іспити не в одному ВНЗ і мати хоча б два-три шанси з п`ятнадцяти можливих для решти абітурієнтів.

"Круче" нас бувають тільки...!

Не можна не згадати про ще одну "невеличку" проблемку: неетичне ставлення викладачів одних ВНЗ до інших. В другому ж ВНЗ, куди син здавав документи (Київський національний університет технологій та дизайну) нам розповіли наступне. По-перше, це неправильно, що ми вже подали документи до іншого ВНЗ (підкреслимо, що в усі ВНЗ документи було подано на одну і ту ж спеціальність: дизайн), по-друге, нас попередили про дуже невеликий шанс на вступ до університету, якщо син не закінчив підготовчі університетські курси.

Коли ж дізналися, що він закінчив річні курси іншого ВНЗ (архітектурного факультету Київського національного університету будівництва та архітектури), то прозвучало приблизно таке: ось і подавайте туди документи, чого це ви до нас прийшли. Хоча відомо, що багато викладачів із КНУБіА викладають водночас в Університеті технологій та дизайну.

Навіщось поцікавились, куди ми ще збираємося подавати документи. Коли ми відповіли, то почули, що всі ті ВНЗ слова доброго не варті, і тільки в Університеті технологій та дизайну можна чомусь путньому навчитися. До речі, щось подібне ми чули і в інших ВНЗ. Все можливо, але поливати одне одного брудом не дуже культурно - особливо для викладачів сфери культури і мистецтва.

До того ж цей дійсно шановний ВНЗ вирішив самостійно дещо змінити правила прийому до ВНЗ, запропоновані МОН. В університеті було організовано так званий "допуск" до здачі документів. Для цього треба було принести із собою малюнки або малювати протягом години на очах викладача для того, щоб отримати від нього "писульку" на клаптику паперу про те, що абітурієнта допущено до здачі заяви на вступ. Ані на сайті ВНЗ, ані в жодному іншому місці про це не було нічого сказано.

Після ознайомлення з малюнками абітурієнта, особливо в тому випадку, коли поруч з абітурієнтом був хтось із його батьків, викладач невдоволено хитала головою: вам обов`язково треба взяти кілька уроків у нашого професора. "Торг" (не подумайте щось погане - тільки за допомогою слів) тривав хвилин з десять. Тільки після того, коли викладач зрозуміла, що до професора ми однак не підемо, бо, на наш погляд, в місті є також інші професори і просто гарні викладачі малюнку й живопису, нам все-таки виписали "допуск".

Ми наївно думали, що таке відбувалося тільки з нами, але після спілкування із абітурієнтами в чергах до інших ВНЗ, які також здавали заяви на вступ до Університету технологій та дизайну, виявилося, що таку "пісню" співали іншим також.

Не дивно, що після того, як за умови відсутності черги ми здавали документи протягом трьох (!) годин, син взагалі відмовився складати в цей університет іспити. І в його рішенні є певний сенс: якщо так відносяться до людей вже на "вході", то як потім можуть знущатися над студентами під час навчання й здачі сесій!

Чим більше, тим краще?

Нарешті, документи до всіх обраних ВНЗ здали, з графіком творчих випробувань визначилися. І почалося найвеселіше: щоб мати, як і в усіх інших абітурієнтів, кілька шансів на вступ, сину довелося з 23 по 30 липня скласти 7 абсолютно різних іспитів до 4-х ВНЗ - кожний по 4 години мінімум.

Таке враження, що кожний ВНЗ ніби "випендрюється" один перед іншим, у якого з них більше іспитів і де вони складніше. Насправді ж фахівцю достатньо подивитися і на одну роботу, щоб скласти враження про здібності й потенціал абітурієнта.

До того ж, дизайн - це не образотворче мистецтво у чистому його вигляді. Дизайнер може і не бути гарним живописцем. Насамперед він має бути креативною людиною. Проте вміло перемалювати гіпсову голову або натюрморт - це питання навичок, а не креативності.

Клондайк для корупції

Ось, нарешті, й іспити вже складено... Тепер нове випробування: дізнатися про їх результати. В Національному авіаційному університеті про них можна було дізнатися приблизно днів через 4-5.

В Київському національному університеті культури і мистецтв, де іспити проводили 23 і 24 липня, про результати можна було дізнатися тільки після того, як вже оприлюднили списки рекомендованих до зарахування на місця державного замовлення, тобто 6 серпня. І це за умови того, що вже тоді, коли абітурієнти здавали свої роботи, викладач їх одразу диференціював, розкладаючи в різні купки. Дев`яносто зі ста, що роботи було перевірено в той же день.

Тільки в університеті ім. Драгоманова результати сказали на наступний день після іспиту, але там тільки 5 бюджетних місць, з яких 2 - пільгових. Це ж справжній клондайк для махінацій при зарахуванні: не оприлюднення вчасно результатів творчих випробувань! За два тижні можна і роботу підмінити або взагалі "не паритися": просто поставити "своєму" завищену оцінку, коли буде зрозуміло остаточний розклад із кандидатами на "бюджет".

І якщо з творчими випробуваннями на журналістику можна хоча б щось перевірити, порівнявши шкільну оцінку, результати ЗНО з української мови і літератури з результатами творчого іспиту (дивіться звіт громадянської мережі Опора за результатами 2-го етапу вступної кампанії 22 липня - 6 серпня 2010 року), то у випадках з майбутніми митцями, архітекторами і дизайнерами порівнювати ні з чим.

І нарешті: до сьогодні деякі, краще сказати, більшість ВНЗ, де проводили творчі випробування, ще не внесли інформацію до системи "Конкурс" про зарахованих на "бюджет" із переліком всіх необхідних даних: кількість "загальноосвітніх" балів до творчих іспитів, кількість балів за творчі іспити, перелік пільг, на підставі яких зараховано, тощо.

На щастя, наші тривалі "ходіння по муках", нарешті, закінчилися вже 6 серпня зарахуванням на омріяне "бюджетне" місце, але неприємні враження залишилися, здається, надовго. Ділюся ними з надією, що в 2011 році абітурієнти, крім приємної втоми від отримання позитивного результату, нічого більше зайвого відчувати не будуть.

Для цього ж МОН доведеться попрацювати:

Обсяги державного замовлення мають бути обґрунтовані й відповідати потребам часу і ринку праці. Якщо МОН не може самостійно здійснити аналіз сучасного ринку і викликів часу на 4-5 років наперед, треба для цього залучати незалежних HR-фахівців, зокрема іноземних.

Тривалість вступної кампанії не має перевищувати 1,5-2 місяці: 20 днів на ЗНО і 25 днів на подачу заяв і зарахування.

На одну спеціальність творчі випробування в різних ВНЗ мають бути нормативно уніфіковані за кількістю і за переліком предметів, а також відповідати вимогам і суті спеціалізації.

Бажано нормативно зобов`язати ВНЗ оприлюднювати результати творчих та інших внутрішніх випробувань протягом 1-2-х днів з дати проведення такого випробування.

Бажано зобов`язати всі ВНЗ вчасно подавати повну й всебічну інформацію до системи "Конкурс". МОН із свого боку має кожного дня контролювати те, як ВНЗ це виконують. В разі невиконання необхідно застосовувати до ВНЗ спеціальну систему штрафів.

Звичайно, це дуже добре, що обговорення (на жаль, поки ще не громадське) можливих умов вступної кампанії 2011 розпочато вже сьогодні. Чим більше небайдужих людей приєднається до цього обговорення, тим краще - тим більше шансів, що реформи вищої освіти, які сьогодні дійсно необхідні, не вдарять по кишенях батьків, а дадуть шанс талановитим дітям продовжувати навчання у ВНЗ.

Але про це вже іншим разом - після 25 серпня, тобто після остаточного закінчення вступної кампанії 2010, під якою, нарешті, треба підвести велику жирну риску.

 
Інна Гончарова

powered by lun.ua