Країна зірки та півмісяця

Туреччина серед перших почала впроваджувати літній відпочинок на морі за системою All Inclusive. Сьогодні всі найкращі курорти на узбережжях чотирьох морів забудовані модними готелями зі скла і металу. Машина турецького туризму працює як заведений механізм. Причому, не лише в окремо взятих регіонах, а по всій території країни.

Сьогодні ця країна активніше за інших рекламує літній відпочинок на своїх курортах. Зверніть увагу, лише з місяць тому по телебаченню нарешті почала популяризувати свою країну Грузія та, власне, Єгипет. А після негараздів у Греції, що суттєво вплинуло на потік туристів до острівної країни, Туреччина навіть дозволила собі спекулювати цінами на туристичному ринку.

Коли я вперше збиралась до Туреччини, то трохи вагалась. За стереотипами для мене це була по-мусульманськи аскетична країна, де місцеві жителі відсторонені і зневажливі, а турецькі чоловіки від того липнуть до слов'янських дівчат з недвозначними пропозиціями, як це часто буває на вулицях Києва.

Мої острахи не виправдались. За руки там ніхто не хапає, навіть незнайомі люди чемно вітаються на вулиці і на всі запитання вам готові дати ґрунтовні відповіді.

Звісно, на вас, як не туристові, хочуть заробити, але робиться це дуже поважливо. Вас спонукають витратити гроші із задоволенням. І це відчувається, ледь ви зробите перший крок з літака: шикарні просторі аеропорти, ввічливий персонал, жодних митних затримок чи ускладнень. Банально, але у славнозвісному єгипетському напрямку все зовсім інакше.

У центрі Кемеру, що на Анталійському узбережжі, стоїть скульптурний фонтан з двома силуетами - оголеними чоловіком та жінкою в обіймах. Такий монументалізм в мусульманській країні мене як туриста здивував. Бо я майже впевнена, що в рідній Україні навряд чи допустили б щось подібне. А у них із цим спокійно. Ніхто, власне, і не обурюється. Такі правила - країна розвивається і підлаштовується під світовий розвиток. Тому гуманно ставиться до таких реалій, показуючи тим самим, що вона не закривається від світу.

Крамарі на головній торгівельній вулиці нав'язливі, як і всюди. Але ніхто не виходить за рамки дозволеного. Ми купували там шкіряну куртку. Попередньо варто сказати, що у невеликому селищі, де ми відпочивали, будь-який магазин виглядає пристойніше, ніж ті, що на Хрещатику. На всіх виробах є цінники. Але то для німців, які звикли скуповуватись мовчки. А турки просто обожнюють торгуватися. І вони не відпустять вас без покупки. Після довгих 40-хвилинних дебатів ми сторгували ціну вчетверо і придбали чудовий якісний виріб дешевше київської "Троєщини".

А ще вони пропонують просту і дуже зручну послугу. Якщо, скажімо, ви не розрахували свої фінанси на придбання дорогої шикарної шубки, але дуже вподобали таку, вам запропонують викупити її вже у Києві по приїзді. Майже всі магазини шкіри та хутра в Туреччині мають контакти з українськими магазинами. При цьому ціна на виріб буде тією, про яку ви домовились ще на відпочинку.

Продавець кактусів на місцевому турецькому базарі

Дуже обережно варто ставитись до купівлі золотих прикрас на торгівельних вулицях. По-перше, вам ніхто не надасть гарантії, що ви купите справжнє золото. Воно не клеймиться і не маркується. По-друге, обміняти чи переплавити турецьке золото в Україні неможливо. Ви можете звернутися за такою послугою лише до того торговця, який продав вам цей виріб. Тож жодної матеріальної цінності таке капіталовкладення на Батьківщині не матиме. Та й ціна за грам дещо вища, ніж в Україні. Як на мене, купувати такі ювелірні вироби можна лише з розрахунку на те, що ви привезете додому красиву біжутерію.

Фрукти та горіхи краще купувати на місцевих ринках. Ви матимете шикарний вибір за пристойні гроші - "як для своїх". Місцеві персики просто фантастичні, а маленькі миршаві апельсини солодші за грузинські мандарини. Можливо, вас і обважать, але решту порахують до копійки (або краще, до куруша) і досиплють зверху.

Приємно здивував вибір горіхів. Відкалібровані за розміром фісташки просто стоять на базарі у мішках, як у нас картопля. Кавуни взагалі віддають по ціні за штуку. Зате з рибою напружено. Маленька кістлява рибка продається за ціною морського окуня, а морський окунь - як лосось. У ресторанах страви з рибою чи морепродуктами дуже дорогі. Та і в готелях рибним меню не балують.

А ще мене дуже вразив турецький патріотизм. Національний прапор ви бачите всюди: на адміністративних будівлях (це ясно), на готелях, яхтах, у транспорті, з вікон приватних будинків чи просто на вулиці прищепленим до стіни. І це викликає повагу. Та й потім, мало хто з туристів не привіз додому футболки або чашки з турецьким прапором.

Ви скажете, є ще й інша Туреччина. Та, що знаходиться за готелем і яскравими вивісками. Закутані жінки, нав'ючені різним крамом віслюки, бідні квартали, гори будівельного сміття. Але вони цього не ховають і не замилюють вам очі псевдодостатком.

Країна одна для всіх

Немає іншої Туреччини. Вона така, яка є. І на території готелю ви зустрінете таке саме ставлення, як і за його брамою. Країна одна для всіх: для простих громадян, для працівників готелів, для туристів.

Я маю цьому лише одне пояснення: Туреччина вже переросла туристичний бізнес як самоціль. Тепер це країна, яка пропагує свою багатувікову культуру і дуже прагне до ЄС. І це тим більше помітно, бо навіть водій маршрутки чи інструктор з дайвінгу просто марить Європою. Така дружність у намірах, вважаю, неодмінно дасть свої плоди.

Місто Стамбул отримало статус "Столиці європейської культури 2010 року". Проєвропейський настрій Туреччини відчувається в усьому, що вони демонструють світовій громадськості.

Традиційно мусульманська країна охоче демонструє свою відкритість світу, демократично ставиться до жінок, і навіть знімає досить відверті фільми про кохання, взаємини та інтимні стосунки. В певному сенсі такій активній діяльності Міністерства культури і туризму Туреччини варто по-доброму позаздрити.

Можу зрозуміти невдоволення тих, хто потрапив цього літа у туристичну халепу в Туреччині. Враження від такого відпочинку не з найприємніших, м'яко кажучи. Скажу як відпочивальник, що в цьому випадку, можливо, навіть краще, що це сталося саме в Туреччині, а не деінде. Впевненості та довіри до турецької сторони, що не залишить напризволяще своїх туристів, більше, ніж до, скажімо, арабських, африканських чи далекосхідних колег.

Хочете почуватись комфортно в Туреччині, будьте доброзичливі - і вам завжди допоможуть.

І ще одна універсальна порада будь-якому туристові: не їдьте відпочивати навмання. Зберіть хоч трохи інформації про готель, місто чи селище, де ви плануєте провести відпустку, ознайомтесь з місцевими звичаями. Тоді й матимете менше неприємних несподіванок.

Не варто боятися Туреччини. Туреччина любить і цінує своїх туристів. Звичайно, від прикрих несподіванок ніхто не застрахований. Але, мені здається, турецька самоповага та їх шанобливе ставлення до гостей не дозволить залишити туристів у біді.

Оксана Негода