Глорія на позитиві

У четвер, поки дійшла до театру Російської драми, в мене кілька разів запитали, чи є зайвий квиточок.

У четвер показували мюзикл "Глорія. Службовий роман". Не просто мюзикл, а український мюзикл. Не просто український мюзикл, а виставу, що поставили в Донецькому українському музично-драматичному театрі.

Сумнів одразу ж викликало формулювання прес-релізів - піарники проекту обіцяли показати "перший український мюзикл". Але поціновувачі українського театру знають, що під жанрове визначення "мюзикл" за бажання можна віднести низку українських музичних вистав. Тут можна назвати "Енеїду", "Білу ворону", "Екватор" тощо.

Ну та це не так вада вистави, як її піар-супроводу. Сама ж "Глорія" - цілком приємний для перегляду продукт. Перевагою вистави є звернення до старих добрих мемів і стереотипів масової культури.

Назва мюзиклу сама по собі дає ключ до розгадки. По-перше, достатньо згадати радянський фільм "Службовий роман". Сюжет вистави класичний: сувора керівниця, рядовий службовець і несподіване щасливе кохання між ними.

По-друге, є ніби незрозуміле слово "Глорія". В мюзиклі є рядок про те, що "глорія - це щастя". Та латинський словник з цим принципово не згоден, надаючи тлумачення "слава" чи "жага до слави". В певному сенсі українську публіку тут дезінформували. З іншого боку, чим не привід згадати призабуту латину?

Шарму мюзиклу додає вихід конфлікту за межі офісного простору. Перипетії мюзиклу прикрашає наявність естетики "вітчизняного бомонду" та "глянцю". Сувора керівниця - директорка глянцевого журналу "Глорія", а її закоханий підлеглий - фотограф.

Щоправда ця прикраси мало не стали провалом вистави. Річ у тім, що описані простори шоу-бізнесу, VIP-персон, шопоголіків і глянцевих редакцій надмірно карикатурні, прощені, пласкі. Подекуди складалося враження, що персонажі списані з уже згаданого фільму "Службовий роман", а також із недавнього хіта "Диявол носить Прада" і з фотографій "Таблоїда".

Звісно, цю карикатурність можна пояснити вимогами жанру - справді, в межах двогодинного мюзиклу не так і просто розкрити глибини почуттів і амбівалентних душ персонажів. Водночас у виставі є один направду живий персонаж - це прибиральниця Марта (її роль виконує Влада Якубовська). Її партії - справжній кавалок живої сучасності на сцені театру.

Окремо варто сказати про музичне наповнення мюзиклу. І тексти, і музика, і виконання вдалі - вони чудово списались у поп-естетику вистави. Настільки, що деякі пісні могли б зробити непогану хіт-кар'єру десь поруч з піснями Ірини Білик.

Від вистави "Глорія. Службовий роман" не варто чекати чогось надзвичайного. Це старанно зроблена цілком непогана вистава. З огляду на жанр, шукати "високий штиль" тут не варто.

Після перегляду усміхнені глядачки виходили із явним виразом задоволення на обличчях. Вистава насичена тим, що зараз називають "позитив" - тут немає місця важким роздумам і неоднозначним тезам. Навпаки - стверджується сила кохання та перемога емоцій над холодною логікою. Перегляд гарантує в міру карикатурне, в міру стереотипне, в міру цікаве наповнення осіннього вечора.