Сплюнути через ліве….

Повертаючись з канікул, проведених в Україні, до Відня, мій син відкрив для себе, що розумні люди здебільшого непрактичні. Він поклав переді мною малюнок Дюрера "Святий Гієронімус у келії" й, аби довго мене не мучити, пояснив: "Святий тримає перо в правій руці, а чорнильницю - ліворуч".

Мені чомусь пригадалася моя баба Маня, в якої малим проводив свої літні канікули. У своєму селі Маня була непересічною жінкою хоча б через те, що у війну переховувала євреїв; через те, що палила файку; через те, що мала одне око зелене, а друге - сіре; через - у хорошому розумінні цього слова - свій інфантилізм.

Пам'ятаю, як вона, вже зовсім стара та згорблена, з паличкою в руці, стоячи перед великим дзеркалом, спитала мене, тоді ще малого-малого: чому, коли вона піднімає праву руку, її відображення підіймає ліву.

Наші зустрічі з лівим та правим починаються рано. З царевича, що чухає на роздоріжжі потилицю: "Ліворуч підеш - коня згубиш, праворуч підеш...". Від казки до дійсності в житті - рукою подати.

Так, в 90-х "Аeрофлотом" з Мінська до Берліна після літніх канікул в Білорусі поверталася група німецьких піонерів та їхніх вчителів. На підході до Берліна "земля" (на міжнародних лініях диспетчери і пілот спілкуються англійською) проінформувала мінський екіпаж, що сідати він повинен не на праву полосу, яка ремонтувалася, а на ліву.

Льотна комісія, яка потім займалася причиною катастрофи, що трапилася, пояснила, що пілот переплутав команду left (лівий) з right (правий). Десь лише на висоті ста метрів, коли пілот побачив під собою бульдозери, він зрозумів помилку.

Замість того, щоб описати над аеродромом ще одне коло, льотчик спробував сходу сісти на ліву полосу. Але, як у тій казці, "наліво підеш...".

Мій малий теж хоче стати пілотом. Але його, лівшу, цікавлять поки що речі приземлені: чому Попелюшка мусила згубити саме ліву туфельку? Чому злодієві, розп'ятому праворуч від Ісуса, далось Царство Небесне, а злодієві по ліву руку - пекло? Чому за наліво одягнуту сорочку битимуть? Чому ми встаємо іноді не з тої, тобто з лівої ноги? Чому спльовуємо через ліве плече? Чому товар буває лівим? Чому саме "ліві гроші" нехороші?

Чому, чому, чому... Майже як у баби Мані перед тим великим дзеркалом...

У нашій антипатії до всього лівого ми не самотні. Італійське слово mancino ("лівий") тлумачать ще й як "той, хто махлює", англосаксонське lyft - як "нікчемний", а французьке gauсhe - як "незграбний". У мусульман лівій руці відведена роль післятуалетної гігієни....

А шкода. Ліворукі не такі вже й бездарні: Леонардо да Вінчі, Мохаммед Алі, Гете, Ніцше, Чаплін, Дюрер, Марія Кюрі, Моцарт, Марадона, Аристотель, Боб Ділан, Ейнштейн, Мерилін Монро, Карузо, Наполеон, Христіан Андерсен, Пол МакКартні, Бетховен, Ньютон... Список, звичайно, не повний.

Мій шеф назвав нещодавно колегу по роботі Штефана своєю "правою рукою". Ну, я якось це переживу. Не про це мова. Мова - про саму мову. Культурно-біологічна еволюція правої руки, представника людської більшості, що у свою чергу живе за принципом "більшість завжди права", і сформувала нашу мову.

Трохи придивитися - і зрозумієш, що зовнішня схожість тут між правою рукою та правдою, правильним, правилом, правом, православ'ям, справедливістю зовсім невипадкова.

Нині ліворукому жити легше. Його в дитинстві вже не намагаються "переробити на праву, правильну сторону". Для ліворуких в Австрії у кожному місті є магазини, а в них - все, починаючи з чоловічих трусів з ширінкою наліво, аж до автомобілів з ручкою перемикання швидкостей зліва. Все є, аби гроші були. Але, пардон за банальність, - не в них щастя.

Якось за сніданком мій син прочитав мені з газети, що в Центральній віденській лікарні чоловікові, який ще недавно виграв у лото два мільйони євро, замість хворого правого яєчка помилково ампутували здорове ліве. І плакати, і сміятися хочеться...