Повернення з декрету: жорстокі реалії

1686
25 листопада 2010

До виходу в декрет я працювала помічником голови правління одного з банків. За півроку до народження дитини перейшла у відділ кадрів. Саме тоді наш банк змінював власника і ми робили весь кадровий аудит для Нацбанку.

Вийти на роботу я вирішила не тому, що мені була дуже потрібна заробітна платня в 2 тисячі гривень, яка була актуальна на 2007 рік і якої зараз не вистачить ані на знімання квартири, ані на їжу з проїздом. Про те, щоб за ці гроші найняти няню мова взагалі не йде.

Повернутись на роботу вирішила, оскільки дитина пішла в дитсадок і в мене з'явилися час та бажання для розвитку. Захотілося бути корисною суспільству й самореалізовуватися далі.

Зателефонувала я до заступниці директорки департаменту управління персоналом. Так мило поговорили й домовились... не про зустріч, а про співбесіду.

Питаю, чи треба мені до співбесіди готуватись. Мені відповіли, що це формальність для того, щоб я зрозуміла, чим живе банк, і щоб вони зрозуміли, чим живу я. За час мого декрету в банку з'явилося дуже багато нових працівників.

Уточнила, чи будуть питати статті і закони. Вони запевнили, що це просто знайомство. Йшла задоволена. Думала, ось воно - вийду з декрету й почну працювати.

У банку мене зустріла, окрім заступника директора з персоналу, ще одна панянка, яка до речі до пуття і не представилась, але одразу почала: скажіть, якою ж людиною треба бути, щоб за стільки часу не поцікавитися й не прийти в банк познайомитися, не цікавитися, як ми працюємо, не переписуватись.

У мобільному суспільстві за кілька років штат працівників справді може сильно змінитися. Особливо, коли змінюється власник бізнесу.

Я відповіла, що підтримувала зв'язки з тими, хто працював зі мною. Це логічно. З новими вирішила познайомитись перед тим, як виходити з декрету. Інформацією про банк я цікавилась завжди, моніторила новини в інтернеті.

Сім'я - це ваша фортеця, люди, які захистять і підтримають вас у найважчу хвилину

Далі було ще гірше. Мене почали питати конкретні статті законів, всі нюанси оформлення наказів. Звісно, я розгубилась і статей не назвала, але всім відомо, що навіть юристи послуговуються Лігою.

Потрібні закони завжди можна знайти на сайті Верховної Ради. А щодо оформлення наказу та нюансів, то в усіх відділах завжди є зразки, в які вписується щоразу лише потрібна в конкретному випадку інформація.

Пані заявила, що їй краще взяти студентку, ніж мене після декрету перевчати. Почали мене питати, може, кадри не моя робота взагалі, сказали, що я можу вести тренінги.

Коли я пояснила, що за законом за мною зберігається місце й мені не мають права погіршити умови праці, то повідомили, що я можу стати де-факто кур'єром, бо робочих рук у них вистачає.

При чому все це говорилось таким тоном і з таким притиском, від якого ти мимоволі під час спілкування з дітьми відвикаєш і не можеш відразу відповісти їм тим самим.

Коли ж сказали, що я за 2 тисячі маю бути з 8:15 на роботі й навряд чи піду після 19:00, то в мене на очі вже навертались сльози. І щоб виходила я не зараз, а коли мине три роки по догляду за дитиною. У свою чергу вони люб'язно вишлють мені якісь матеріали для підготовки.

Вийшла я з таким важким серцем, зателефонувала чоловіку, який одразу кинув роботу і приїхав додому. Оскільки ці дві жінки (таке враження, ніби вони в декреті ніколи не були), сформували в мене відчуття, що я некваліфікований працівник, перетелефонувала подругам, які зі мною працювали.

Мені повідомили, що така ситуація сталася не лише зі мною, а оскільки банк вкотре перепродаватимуть, то таким чином керівники тиснуть на всіх, щоб звільнялися за власним бажанням. А якщо надумаєш виходити і працювати, то за кілька місяців сам не радий будеш такому рішенню.

І я справді відчуваю, що з цими людьми мені б не хотілось працювати. Чоловік сказав, що за 2 тисячі гривень такий стрес не вартий того.

Якщо мені доведеться шукати нову роботу - я її таки знайду. Але маю кілька порад для тих молодих мам, в яких зустріч з подібним роботодавцем ще попереду:

- за кілька місяців до виходу на своє робоче місце знайдіть тренінги за своєю спеціальністю й відвідайте кілька курсів. Є навіть дистанційні програми. Це допоможе знезброїти таких розумників, які питають, як ти розвивався у декреті.

- ознайомтесь із новими програмами, з якими працюють ваші колеги.

- дізнайтесь максимум інформації про нових працівників, особливо, якщо вони проводять співбесіду, щоб розуміти від своїх попередників, що на вас чекає, й морально підготувались. Після спілкування з дітьми ми починаємо недооцінювати дорослих.

- і останнє, що пораджу. Якщо вже таке ставлення в компанії є системним, лишатись у ній безглуздо. Така корпоративна культура в спілкуванні не змусить вас любити роботу й розвивати і себе, і компанію. Шукайте себе в іншому місці.

P.S. Яка б не була робота, скільки б ви не заробляли, пам'ятайте, що сім'я - це головне. Я вдячна чоловіку і друзям, що вони мене підтримали й порадили написати колонку про мій випадок.

 
Аліна Пантус



powered by lun.ua