Квартирне питання: ласкаво просимо до пекла

30
9 листопада 2010

Довго сумнівалася, чи варто писати на цю тему. Але побачивши нещодавно на "Житті" "жіночий гнів" з приводу шопінгу по-українськи, вирішила таки дати волю почуттям і висловитися на ще банальнішу тему - "квартирне питання".

Так сталося, що я, киянка, періодично орендую житло. Типова ситуація для багатьох молодих людей. Цього року це сталося зі мною вдруге і, сподіваюся, востаннє.

Чергові пошуки житла витрясли з мене душу настільки, що я ледь не стала агресивним мізантропом. На якомусь етапі я сама собі нагадувала Діогена, який ходив вдень зі свічкою і питав: "Де ви, люди?".

Але це лірика. Насправді хотілося поділитися своїми спостереженнями щодо ринку оренди житла.

Про те, що ціни на київські квартири завищені у декілька разів у порівнянні з європейськими, не писав хіба що лінивий. Я не буду винятком і ще раз повторю: київські "хрущовки", панельні коробки і гостинки не варті і 30% тих цін, на які претендують.

Але ситуація банальна і категорична: попит на ці самі "хрущовки" і "гостинки" перевищує пропозицію у кілька разів (принаймні, у ситуації з 1-кімнатними квартирами). І цим усе сказано.

Я не експерт, але мені здається, що це ключова проблема, яка зробила ситуацію на ринку житла у Києві абсолютно збоченою. Це те, що дає можливість власникам спокійно здавати житло, трохи краще за сарай, а брокерам - заробляти на цьому легкі гроші.

У результаті ситуація для людини, яка хоче зняти більш-менш пристойну квартиру, виглядає сумно.

Більше за все на ринку житла крутиться "убитих" квартир. І це логічно. Навіщо робити ремонт, якщо і без нього твій, вибачте, гадюшник на Виноградарі з радістю знімуть студенти, заробітчани, або 10 веселих китайців за (увага!) 3000 гривень?

Як правило, цей варіант в оголошеннях називається "нормальний, жилий стан". Коли зіставляєш це з реальністю, розумієш, що у людей, які пишуть такі об'яви, або гарне почуття гумору, або відсутні будь-які комплекси.

Друга категорія - "косметичний ремонт". На практиці це означає, що господар пару років тому в кращому разі поклеїв нові шпалери і підфарбував двері на балкон. Якщо ви шукаєте нормальне житло, то дзвонити за таким оголошенням і розпитувати, що саме відремонтовано у квартирі, - марна втрата часу.

Третя категорія може звучати, як "гарний" або "свіжий ремонт". Тут слід звернути увагу на деталі оголошення. Якщо у ньому сказано, що саме зроблено у квартирі і вам це підходить, можете набирати телефон брокера.

Ще одна категорія квартир має кодову назву "відмінний ремонт" або "під євро". У комплекті з ще кількома деталями це означає, що цю квартиру можна дивитися.

Є ще варіант "євролюкс", "елітний" або "дизайнерський ремонт". Ці квартири коштують захмарно дорого, хоча на практиці "дизайнером" виявляється сантехнік Іван і маляр Оксана, а ремонт можна було б скромно назвати "ОК".

Після етапу перегляду оголошень переходимо до ще менш приємної процедури - дзвінків брокерам. Так, саме брокерам, бо "прямих" телефонів ви ніде не знайдете.

Рік тому, коли я вперше шукала квартиру, у мене були ілюзії щодо цього пункту. Я наївно вважала, що, маючи досвід пошуку в інтернеті, задіявши соціальні мережі і блоги, розпитавши друзів тощо, можна знайти житло без посередників.

Але ці ілюзії розтанули, як сніг на сонці. Хоча заради справедливості згадаю, що минулого року за 2 тижні пекельних пошуків я натрапила аж на два прямих оголошення. Це мені не допомогло, бо квартири не підходили.

Цього року я не побачила жодного прямого варіанту, незважаючи на те, що в інтернеті існує кілька проектів, де боряться з брокерами. Поки що безуспішно.

Сайт "Неагент", наприклад, публікує мізерно мало оголошень, і щось мені підказує, що і з ними не все чудово. Портал "Yoho", що позиціонував себе як сервіс послуг пошуку квартир без посередників, насправді є простим агрегатором усіх оголошень, що є в мережі.

Є ще кілька спільнот у ЖЖ та інших соцмережах, але кількість варіантів "зніму" на них набагато переважає кількість пропозицій "здам".

Що ж стосується спілкування з брокерами, які вимагають за свої послуги, як правило, 50% від першого місяця оренди, то воно інколи нагадує розмови німого з глухим:

- Я шукаю однокімнатну квартиру на правому березі з ремонтом. Особливо цікавлять Оболонь, Сирець, Лук'янівка.

- Чудово! У нас є саме те, що ви шукаєте. Прекрасна 2-кімнатна квартира на Позняках. Підходить?

Це невигадана історія, а абсолютно типова ситуація, яка повторювалася зі мною з завидною періодичністю. Я розумію, що задача брокера - "втюхати" всі дві квартири, якими він оперує. Але навіщо робити це так по-дурному?

У діях брокера взагалі дуже рідко прослідковується якась логіка. Десятки з них ретельно записують всі ваші побажання і кажуть, що в них - купа підходящих варіантів. Але у 99% випадках ніхто навіть не перетелефонує.

Ще один неприємний момент, з яким неодмінно стикаєшся, це незнання брокером ситуації. Текст оголошення як правило пишеться зі слів господаря квартири, який, звісно, прикрашає реальність. А брокер, який займається здачею квартири, в очі її не бачив. Тому розпитування по телефону ні до чого не приводять. Одиниці з тих брокерів, з якими я мала справу, були в квартирі, яку вони здають, і могли адекватно відповісти на поставлені запитання.

Тому вихід один - після обрання варіанту їхати і дивитися.

І тут починається найцікавіше. Бо домовитися про перегляд квартири буває надзвичайно важко. Черга на хороший варіант така велика, що брокер навіть не передзвонює, коли квартира "злітає".

Тому алгоритм типової ситуації виглядає так: ви дзвоните брокеру за конкретним оголошенням, якщо квартира ще є і за описом вам підходить, ви просите її подивитися. На що брокер відповідає, що йому треба зателефонувати господарю і дізнатися, коли можна під'їхати. Після чого вам обіцяють передзвонити.

На цьому у 50% випадках усе закінчується. Брокер мовчить, а якщо набрати його знову, то виявиться, що того варіанту вже нема, господар передумав, або ще 100 різних причин, чому "ні".

У випадку ж, якщо вам одразу призначають час перегляду, вважайте, що ви щаслива людина. Але і тут не можна бути впевненим, що квартиру ви побачите. У 30-50% випадках брокер передзвонює і каже, що квартира вже здана у той момент, коли ви стоїте перед під'їздом омріяного будинку або навіть перед дверима квартири.

Тоді, велкам ту пекло, починаймо все спочатку.

Ще трохи про брокерів і оголошення. Деякі "приколісти" розміщують неіснуючі варіанти. Іноді навіть з фото неіснуючих квартир. Усе для того, щоб ви подзвонили. Але те, що відбувається далі, ви вже знаєте. Тому зрозуміти, де тут логіка, важко.

І ще один тип "лохотрону". Брокер розміщує оголошення, як правило, хорошої квартири з прекрасними фото і за чудовою ціною. Така квартира дійсно існує. Але для того, щоб її подивитися, вам доведеться приїхати спершу в офіс фірми, що займається орендою, купити в неї телефон господаря або цілу базу подібних варіантів, а далі самостійно домовлятися.

Наслідки такої співпраці добре описані в пресі, тому ці варіанти я відкидала одразу. З досвіду знайомих знаю, що у 99% випадках за 150-200 гривень вам продадуть стару базу телефонів, за якими - жодної "живої" квартири.

Цього разу мої пошуки тривали два тижні. За цей час я подивилася всього 5 квартир, 3 з яких зовсім не відповідали опису, 1 - частково. Остання виявилася хорошою, її я і зняла.

На жаль, порадити щось цінне, як знайти нормальне житло і не збожеволіти, не можу. Все залежить від багатьох факторів: району (на Виноградарі, скажімо, здається набагато більше квартир, ніж на Сирці чи Татарці), ціни (хоча прямої залежності нема - десь 50/50), удачі (мабуть, це ключовий фактор:)).

Єдине, чого хочеться побажати тим, хто зараз пакує валізи і збирається шукати квартиру, це міцних нервів і філософського погляду на речі.

І ще повернуся до людського фактору. Останній досвід пошуку квартири довів сумну закономірність - за хорошими квартирами стоять хороші господарі. На жаль, і тих, і інших мізерно мало. Квартирне питання не просто зіпсувало киян. Іноді здається, що воно позбавляє їх усього людського.

Якщо перше, що бачать гості столиці, які приїжджають до Києва у пошуках щастя, це - кидалово, злість і жадібність, то мені сумно. Дуже сумно.

Де ви, люди?

 
Анна Григораш



powered by lun.ua