Українська кухня та її кухарі

35
29 березня 2011

Як тільки знову, у черговий раз, з якої-небудь публікації виринає бідкання автора стосовно доходів українців у порівнянні із заможними французами, німцями, шведами, в уяві одразу виникає така картина.

Кухня їдальні великого заводу. У каструлях кипить, булька та парує майбутній обід. Заклопотаність поварів, пекарів, наріжчиків, роздавальників, прибиральниць. Та ось двері їдальні відчинено. Не цікавлячись ані кухарями, ані їхніми проблеми, заводчани обідають, після чого розходяться по своїх цехах.

На кухні - знову клопоти: миття брудного посуду, прибирання, підготовка меню на наступний день.

І хоча цей заводський підрозділ випускає дуже важливу продукцію, без якої ніяк не обійтися, заробітки його працівників значно менші за платню цеховиків.

Той, хто любить історію й цікавився результатами досліджень і розвідок, проведених у цій сфері протягом останніх років, зрозуміє, про що йдеться. Завод і заводчани - то наша планета й людство, кухня ж із кухарями - українська земля і її мешканці. В українській кухні її кухарями готується планетна їжа, яка стосується не тільки чогось матеріального, вирощеного на благодатних чорноземах країни.

Призначення цієї землі-кухні полягає ще й у формуванні іншого продукту, який годує душу й мозок кожної людини. У визначений Законами Всесвіту час, на зламі епох розвитку планети, тут народжується новий світогляд нової цивілізації.

Дуже часто можна почути й прочитати про те, що історія нам зовсім не потрібна, треба, мовляв, вирішувати сьогоднішні проблеми. Цікаво, така теза з'являється все частіше зі зростанням кількості фактів стосовно ролі прапредків теперішніх українців в історії людства.

Усе популярнішим стає заклик-гасло "не будемо переписувати історію", який лунає не лише з уст істориків-кон'юнктурників, але й представників найвищих владних структур. І це дуже дивує, бо ж хто краще них має знати просту істину: без знання історії народу не можна осягнути психологію цього народу; без розуміння ж його психології не буде й бачення майбутнього.

Саме із причини відсутності такого розуміння в нас досі нема стратегії нашого розвитку.

Ми не маємо чітко визначеної мети, гуртування навколо якої мало б перетворити населення України в єдиний народ. Ми ніяк не можемо створити механізм подолання безладу, що панує в країні. Абстрактні гасла про "високий рівень добробуту" або "євроінтеграцію" не спроможні окреслити мету розвитку народу й, як доводить життя, не забезпечують навіть пристойних умов його існування.

Двадцять років ми женемося за тим, що не є нашим, і не можемо зрозуміти, чому ми не здатні його наздогнати. Шукаємо винних усюди - і в сусідах, і в самих у себе. І, звісно ж, знаходимо: українофоби або русофоби, націоналісти або космополіти, люмпени або олігархи...

Не зупиняючись, продовжуємо далі шукати, докладаючи весь свій інтелект і духовні сили на видумування аргументів стосовно вини тих або інших.

Не розуміємо, чому в нас не працюють запозичені в інших країнах механізми розвитку економіки. Спостерігаючи за стрімким розгортанням чисельних негативних суспільних процесів, не можемо знайти істинні, глибинні причини їх виникнення й поширення. Дивуємося й обурюємося з того, що стають звичними випадки порушення основного закону країни - Конституції - самими законодавцями й урядовцями.

І не бажаємо осмислити й сприйняти як реалію нашого буття той факт, що всі ці негативні явища обумовлені недотриманням Законів Розвитку Всесвіту.

Ці Закони є, по суті, мовою Всесвітнього Розуму. Брахма, Бог, Єгова, Аллах - у різних народів він називається по-різному, і по-своєму його сприймає кожна людина. Навчитись слухати й розуміти Його - це велика наука, яку ми втратили на шляху розвитку цивілізації.

І нині маємо віднайти.

Багато тисячоліть тому наші жерці, волхви - цією наукою добре володіли. І зараз складається враження, немов Хтось постійно намагається вийти на спілкування з нами, у будь-який спосіб, у тому числі шляхом відкриття нових історичних фактів. Виведеною з небуття інформацією про історію, Він немов промовляє: "Долучіться до цих знань, зрозумійте Мої Закони, використайте їх для виконання того завдання, яке стоїть перед вами".

Одним із перших наших співвітчизників, хто зрозумів цю мову, був доктор історичних наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", засновник кафедри культурології та археології цього закладу Микола Чмихов.

Ще на початку 90-х років минулого століття він виступив із власною теорією циклічного розвитку світу. Аналіз величезного масиву матеріалів світової археології дав можливість ученому засвідчити глибокі космологічні знання давніх людей, синтезовані в загальну закономірність розвитку всього сущого. Така закономірність знайшла своє відображення в законі універсального колообігу життя Всесвіту.

Першими цей закон відкрили наші прадавні предки з Подніпров'я, давши йому назву "лад". В Індії закон колообігу життя називався словом "ріта", у Греції - "тео", у Китаї - "дао", в Ірані - "аса".

Поєднання відомостей, що містили прадавні писемні джерела людства, з археологічними відкриттями та сучасною астрономічною наукою, дало можливість Чмихову зробити науково обґрунтований висновок.

Вчений стверджував: періодично, згідно з певними циклами, на планеті відбуваються природні й суспільні струси, що спричинюються космічними явищами. Беручи до уваги події, які нині розгортаються у світі й стосуються як природних катаклізмів, так і суспільних явищ, теорія нашого співвітчизника цілком підтверджується.

Тож Всесвіт із нами розмовляє.

Як нам, українцям, почути Його голос?

Спочатку необхідно осмислити один із його законів - Закон Чергування: Всесвіт - планета - простір, де ми безпосередньо мешкаємо. Ми маємо повторити цей ланцюжок, але в зворотному порядку.

Тобто до розуміння Всесвіту ми маємо дістатися через розуміння власного простору на планеті, потім простору всієї планети.

Зрозуміти мову власного простору, який в інформаційній матриці планети має незмінну протягом тисячоліть конструкцію й накопичує певну інформацію - те ж саме, що зрозуміти психологію свого народу. Бо психологія будь-якого народу формується під дією тих космічних чинників, які мають вплив саме на той простір, де мешкає цей народ.

Через знання психології народу буде зрозумілою мова планети й мова Всесвіту. Таке розуміння дасть чітке бачення долі конкретного народу та шляхів його розвитку.

Слід зазначити, що під час християнізації Русі саме за володіння мовою Всесвіту і було винищено волхвів - наймудріших представників людності, які мешкали на території сучасної України. Християнські ж місіонери цих знань і вмінь не мали, і досі не мають, бо вони не бажали, і не бажають знати закони розвитку Всесвіту, одним з яких є Закон Чергування.

Пізнання психології народу має починатися з азів - вивчення його історії.

Історична наука не лише відкриває інформацію стосовно перебігу подій у минулому, але й повідомляє про філософські, світоглядні, космічні знання предків.

Так, відкриття храму-святилища біля Мелітополя, що має назву "Кам'яна Могила", дає багато матеріалу для певних висновків. У гротах цієї найдавнішої пам'ятки людства відкрито велику кількість записів, що створювалися протягом багатьох тисячоліть - від епохи пізнього палеоліту, ХХІІ-ХХ тисячоліття до нашої ери, до епохи бронзи, ІІ тисячоліття до нашої ери, і пізнішого часу.

Це викарбувана на камені справжня історія світогляду давнього населення України.

"Радісно плуг ріже" - таке поетичне клинописне послання з 5-го тисячоліття в майбутнє зробили наші предки-романтики. Через майже сім тисячоліть прочитати ці та інші слова-послання дозволила їх дешифровка, проведена російським вченим-шумерологом та знавцем клинопису Анатолієм Кифішиним.

Найдавніший же розшифрований запис із Кам'яної Могили відноситься до 11582 року до нової доби. Цю дату жерці, можливо, найпершого у світі храму, позначили шляхом співставлення циклів Місяця й зорі Сиріус. Зрозуміло, що запис такої конкретної дати виник, вочевидь, не на порожньому місці - йому передували астрономічні дослідження, розвиток математики, геометрії та інших наук. Тобто процес набуття знань, доволі глибоких за своєю суттю - чого вартий лише один розрахунок траєкторій небесних світил! - мав розпочатися ще раніше.

Тож вивчення світогляду наших прапредків, знання про яких відкриваються, а також частково збереглися в мові, традиціях та звичаях українців, дасть нам змогу зрозуміти свою сутність, своє місце на планеті та у Всесвіті.

До речі, процес повернення людства до своїх джерел уже розпочався в багатьох розвинених країнах, через відродження національних традицій їхніх народів. Та й провідні вчені світу дійшли висновку: в економічному розвитку держави велике значення мають її культурні надбання й можуть навіть стати вирішальним фактором.

В Україні є вже багато людей, які зрозуміли сенс не лише власного життя, а й сенс життя свого народу. Сенси ці полягають не в перегонах за гроші та владу й не в сліпому копіюванні моделей суспільств інших країн.

Ми, українці, є професіоналами своєї й тільки своєї справи.

Ми - кухарі на всепланетній кухні, яка не лише має підтримати виживання теперішньої цивілізації, а й розпочати новий виток спіралі її розвитку. Цей новий виток колообігу життя з кожним днем стрімко наближається.

Чи готові ми його зустріти? Чи не час навести лад у нашій українській кухні й розпочати складати меню?

Бо невдовзі світ потребуватиме їжі, у тому числі й духовної.

powered by lun.ua