Пам’яткоохоронна діяльність по-львівськи

85
20 квітня 2011

Охорона пам'яток історії й архітектури - це, безперечно, справа державної ваги. В ідеалі повинні працювати закони, яких дотримуватимуться забудовники, архітектори, а також чиновники, які видають дозволи на будівництво.

Повинні також ефективно діяти державні інституції, що стежать за станом справ у пам'яткоохоронній діяльності. Усі коліщата системи, яка спрямовуватиме зусилля та, що найголовніше, кошти на підтримання історичного середовища, мають крутитися злагоджено.

Це все в ідеалі, а що в реальності? Існують державні органи, що відповідають за охорону історичної та архітектурної спадщини, ухвалені відповідні закони, але все це - не більше ніж муляж. Бо коштів на охорону, підтримку й реставрацію держава виділяє так мало, що складається враження: легше збудувати нове, ніж берегти те, що є.

До того ж, пам'яткоохоронне законодавство таке недосконале, що його цинічно ігнорують навіть ті, хто мав би стежити за його дотриманням.

Такою є ситуація майже у всій Україні. Хіба що в деяких регіонах нищення пам'яток відбувається тихо, майже непомітно: прості люди розбирають напівзруйновані середньовічні вежі на цеглу для парканів, а дещо солідніші люди будуть свої палаци на місці давніх палацових комплексів. Усі зайняті головною справою - виживанням, тому обурюватись нікому.

В інших місцях громадськість таки встає на захист пам'яток, хоча часом буває, що запізно. Недавня історія боротьби за старий Київ доводить, що спадщину треба берегти не лише від згубної дії часу, але й від несвідомих співгромадян.

Львів'яни дедалі частіше протестують проти надто ревної реставрації. Вони навчені гірким досвідом, коли на місці старовинних кам'яниць поставили будинки, що, вочевидь, не вписуються в архітектурний ансамбль.

Тут можна згадати зведення 1996 року офісу "Укрсоцбанку" на площі Міцкевича (львів'яни звуть цю будівлю "унітазом"), будівництво висотного будинку на Валовій, 16 у 2004-2005 роках (проти цього будівництва, що суперечило вимогам ЮНЕСКО, протестували численні організації, такі як Товариство шанувальників Львова, фонду "Збереження історико архітектурної спадщини Львова" тощо, громадянські активісти з ГК "Пора"), а також низку випадків, коли руками непрофесійних горе-реставраторів нищились пам'ятки архітектури.

Наприклад, "реставрацію" дзвіниці Вірменського собору 2007-2008 років, коли співробітники ПП "Ренесанс-Стиль", що дивним чином виграло двомільйонний тендер на реставраційні роботи, фактично знищили автентичний вигляд будівлі, деякі елементи якої втрачені тепер безповоротно.

Одним із найбільш резонансних стало протистояння навколо, так званого, "бункера" - готелю, що мав постати на розі вулиць Краківської та Вірменської. Нагадаємо, 2008 року було оприлюднено австрійсько-люксембурзький проект архітекторів Германа і Валентино, які запропонували звести будівлю, особливістю якої стали б криві лінії фасаду та відсутність будь-якого декору.

Після протестів громадськості, яка назвала майбутній готель "бункером", інвестор відмовився від проекту австрійського архітектора. Готель, що постане на цьому місці, відтворюватиме фасади автентичних будинків.

 

Втім, було кілька випадків, коли львів'яни рятували пам'ятки не мітингами й протестами, а простим та ефективним способом - реставруючи їх власним коштом. Так, 2003 року львівські журналісти долучилися до ініціативи фонду "Збереження історико архітектурної спадщини Львова" щодо збору коштів на реставрацію одного з фрагментів фонтану із скульптурою Діани на площі Ринок.

Чотири фонтани були споруджені 1793 року скульптором Гартманом Вітвером й відтоді зазнали помітних руйнувань, а в супутника богині полювання Діани, пса, відвалилася лапа. Власне, з проханням "дати на лапу" журналісти звертались до колег, простих львів'ян і чиновників. Спершу думали зібрати 300-400 гривень лише на відновлення кінцівки собаки, та потім фахівці порадили реставрувати композицію повністю, й необхідна сума зросла до майже 19 тисяч гривень.

Ініціатива не була даремною: із періодики про неї довідалось чимало людей, готових пожертвувати гривню-другу з власної кишені. Із газети "Високий замок" про збір коштів дізнався мешканець Канади, колишній львів'янин Роман Хоміцький, який перевів "на лапу" 11 тисяч гривень.

Так, завдяки небайдужості мешканців міста фонтан було приведено до належного стану. "Вперше за багато років пам'ятка історії була відреставрована силами самої громади, без участі влади. Це є свідченням любові й поваги до рідного міста людей, які живуть або колись жили у Львові", - каже один з організаторів акції, голова фонду Андрій Салюк.

На жаль, до діжки меду доводиться додати й ложку дьогтю. 2006 року, готуючись до святкування 750-річчя Львова, місцева влада провела глобальну "реконструкцію" площі Ринок, яка торкнулась і інших фонтанів. Скульптури були "відреставровані" не належним чином й пофарбовані фарбою не відповідної якості. Відтоді їх супроводжують різні негаразди: під фарбою камінь псується, скульптура Нептуна знову вкрилась мохом, а що ще може трапитись - одним богам відомо...

Коли вже згадали про богів, час розповісти про ще одну громадянську ініціативу, що виникла у Львові - "Врятувати Меркурія". Вона постала трохи більше року тому, проте вже завоювала у місті чимало прихильників. Представники ініціативи, спільно з вже згадуваним фондом "Збереження історико архітектурної спадщини Львова", ініціювали збір коштів на реставрацію скульптури бога торгівлі Меркурія, що височіє на фронтоні будинку №3 по вулиці Січових Стрільців.

 

Час не пощадив крилатого бога, який постав на даху ще 1887 року: фахівці оцінюють його стан як критичний. Автор скульптури, професор Львівської політехніки, славетний Леонардо Марконі, застосував при творенні статуї новітні технології. Меркурій надійно тримається на металевому штирі, ніби нависаючи над будинком, але його тіло розпадається на шматки, вже втрачена права рука.

Ідея відреставрувати пам'ятку з'явилась досить банально - на машину одного з майбутніх засновників ініціативи впав фрагмент скульптури. Як виявилось, люди рідко дивляться нагору, а велика кількість львів'ян навіть не знала про Меркурія. Статую не показують туристам, бо соромно, а шкода - вона цього варта. Щоправда, останнім часом про нього все частіше розповідають екскурсійним групам - завдяки активній діяльності ініціативи.

Зараз Меркурій чекає на 113 тисяч гривень, які необхідно зібрати для його порятунку. Саме в таку суму фахівці оцінили роботу з консервації та реставрації скульптури. Представники ініціативи вже зібрали більше двадцяти тисяч гривень, завдяки яким було проведено обстеження пам'ятки і підготовлено проект реставрації.

Головні бюрократичні формальності вже позаду, лишилося зібрати кошти на саму реставрацію. Неначе й не така велика сума, однак надії отримати її з місцевого бюджету немає. А отже, час громаді знов гуртуватись, припиняти "героїчну бездіяльність" і доводити свою небайдужість до Львова словом і гривнею.

powered by lun.ua