Фукусіма: Земля і Всесвіт попереджають

36
22 квітня 2011

Яку ціну має заплатити людство, щоб, нарешті, навчитися розуміти мову планети Земля і мову Всесвіту? Сигнали, що йдуть від цих живих сутностей, уже давно перетворились в гучний вий сирен, почути який не здатен лише нездоровий представник виду Homo sapiens.

На жаль, людська спільнота в цілому слабо реагує на ці сигнали. Тож висновок один: нинішня цивілізація дуже хвора.

Оцінити недугу людства допоможе наступне запитання: коли саме хворий організм перестає реагувати на сигнали, що надходять до нього? Відповідь: або коли впадає в кому - глибокий сон, або коли починається агонія - передсмертна боротьба.

Прирівняти до коми теперішній стан людства підстав нема, бо постійну борню між представниками Homo sapiens за території, джерела енергії, сфери впливу тощо - глибоким сном не назвеш.

Отже, нинішня цивілізація, за усіма ознаками, перебуває в стадії агонії.

Вона давно вже не реагує на сигнали, які подають їй Земля і Всесвіт, не переймаючись ані зникненням форм планетної флори й фауни, ані зростанням кількості і різновидів людських хвороб та числа новонароджених із фізичними вадами й проблемами зі здоров'ям, ані поглибленням загальної духовної деградації "господарів" планети.

І хоча про ці тенденції всі знають і постійно один одному нагадують, а дехто навіть вживає певні заходи, подолати хвороби планети й людства не вдається.

Чому?

Тому що суспільства свої зусилля витрачають не на викорінення причини всіх цих явищ, а на боротьбу з наслідками своєї ж всепланетної "господарської" діяльності. Ось тому результати - мізерні.

Тим часом цивілізація продовжує "переможно" крокувати в просторі й часі, усе більше забруднюючи не лише поверхню й атмосферу свого єдиного прихистку у Всесвіті, а й наповнюючи негативною інформацією й агресивною енергією ауру Землі.

Крім того, маючи непомірні амбіції й нічим не підтверджену впевненість у своїх діях, окремі "господарі" планети із числа "еліти" суспільств ідуть на відкритий ризик космічного масштабу.

Так, не побажавши довідатися про думку всієї планетної спільноти стосовно методів вивчення невідомих фізичних явищ, деякі діячі від науки рвуться зробити відкриття, ціна яких для людства може бути дуже високою. Замість того, щоби направити свої зусилля й кошти на подолання тих негараздів, які нині існують у суспільствах і зростають у геометричній прогресії, ці науковці витрачають мільярди доларів і євро на експерименти з пошуку нових елементарних частинок.

Великий Адронний Колайдер (ВАК), Теватрон, RHIC, проекти інших високовартісних знарядь такого пошуку - навіщо вони теперішньому хворому людству?!

У той час, коли голод у багатьох країнах світу та природні катаклізми, що частішають, забирають тисячі й тисячі людських життів, повсюди розгортаються суспільні кризи, які супроводжуються застосуванням зброї й загрозою використання найстрашніших її типів, діячі від науки намагаються задовольнити свою цікавість.

І якби це лише коштувало тих мільярдів! Але ж із роботою всіх цих високовартісних пристроїв виникає потенційна загроза життю планети!

Тож як можна оцінити дії таких науковців?!

Думка про потенційну небезпеку, яку несуть у собі працюючі колайдери, висловлюється багатьма вченими світу. Науковці з Німеччини, Росії, США неодноразово звертались у відповідні організації, виступали в засобах масової інформації. Але всі спроби зупинити ризиковані експерименти, які проводять їхні непомірно амбіційні колеги, не звертаючи уваги на природні й суспільні катаклізми, наштовхуються на стіну нерозуміння та байдужості.

І це також є ознакою хворості цивілізації.

Землетруси, що відбулися в цьому році, та їхні страшні наслідки для населення деяких країн підтверджують невтішний висновок: Земля почала змінюватися.

І про це вона нам сигналізує все частіше й гучніше. Про зміни на планеті знає багато хто з учених, стверджуючи, що наше теперішнє життя прийшлося якраз на період зламу епох.

Про закінчення в 2015 році епохи голоцену зазначав ще в 90-ті роки минулого століття доктор історичних наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія" Микола Чмихов, який фактично заклав основи нової світоглядної концепції - космоархеологічної. Злами епох, стверджував наш видатний співвітчизник, в усі часи супроводжуються природними катаклізмами й певними процесами в людській спільноті. Ці планетні явища змінюють клімат, суспільства, і саму людину.

Тож чи не варто в такий переломний для планети й людей час припинити всілякі ризиковані дослідження? Та, пам'ятаючи про Чорнобиль і Фукусіму-1, використовувати мільярдні кошти раціональніше?

Вкладати їх потрібно не в забудову нових АЕС, а в підвищення рівня безпеки існуючих, не в проведення експериментів, які не на часі й несуть потенційну загрозу людству, а в удосконалення методів використання природних та безпечних джерел енергії - сонця, води, вітру.

До прикладу, на річках Хмельницької області працюють 13 міні-ГЕС, на яких у 2010 році вироблено 26,5 мільйона кіловат-годин електроенергії. У цілому ж гідротехнічний потенціал малих річок Хмельниччини визначено на рівні 91 мільйона кіловат-годин на рік.

Сучасне обладнання міні-ГЕС дозволяє використовувати і бурхливі, і повільні річкові потоки. А таких потоків в Україні є дуже багато.

Лише Дніпро має приблизно 35 тисяч приток, які наповнюють його води. Тож є звідки черпати енергію для роботи електростанцій - екологічно чистих і безпечних.

А ще ж є енергія сонця, вітру, яку успішно використовують у багатьох європейських країнах! Та й в Україні є багато розробок з альтернативних видів енергії, енергозберігаючих технологій, на які держава давно мала б звернути увагу.

Тим не менше, в Україні, як і в багатьох інших країнах, продовжують працювати старі АЕС та будуватися нові.

У тій же Хмельницькій області на діючій АЕС планується ввести ще два блоки. Хоча там є проблеми з водою, і, як стверджують учені, атомна станція розташована на місці розлому тектонічних плит.

Представники уряду заспокоюють громадськість, зазначаючи про нові конструкторські рішення, які ніби гарантують надійність та безпеку атомних станцій.

Але ж якщо вчені спроможні на такі рішення, то чому ж досі вони не спромоглися поховати навіки залишки Чорнобильської АЕС, цей красномовний взірець людської безвідповідальності?

І хто може повірити в цілковиту відсутність загроз із боку "мирного атома", знаючи про події, що сталися на Фукусімі-1 - атомній станції однієї з найрозвинутіших країн світу?

Як бачимо, ані Чорнобиль, ані Фукусіма не в силі зупинити маховик сліпого споживацтва, що працює на задоволення безкінечно зростаючих матеріальних потреб теперішньої цивілізації.

Не зважаючи на сигнали Землі й Всесвіту про необхідність переглянути людством свої життєві цінності та змінити ставлення до планети й самих себе, цивілізація продовжує розкручувати цей маховик.

Та чи ще довго йому крутитися?

powered by lun.ua