Жінка на 100 відсотків

13
3 травня 2011

Справжня жінка завжди закохана і неважливо скільки їй років. Мені про це розказала одна пані професорка. На час нашого знайомства їй було трохи більше 50-ти років. Я мала взяти в неї інтерв'ю і, правду кажучи, очікувала побачити перед собою підстаркувату жіночку із сивим волоссям.

Тож, коли двері відчинились і на порозі з'явилась струнка, елегантно вбрана леді на підборах 10-12 сантиметрів, мені аж мови забракло.

Ми досить плідно поспілкувались і під кінець розмови я помітила, що пані чимось схвильована. "Так, Ви знаєте, маю таку проблему! Вчора ввечері придбала собі чарівні ботфорти на високих підборах. Такі червоні, розкішні, але абсолютно не маю під що їх вдягти", - поділилась бідою пані професорка.

Повертаючись до редакції, я зупинилась біля високої вітрини магазину і подивилась на своє відображення. В реглані, джинсах та кросівках я цілком собі подобалась і почувалась максимально комфортно. А от чи відчувала я себе жіночною, такою 100-відсотковою жінкою, якою була моя співрозмовниця? Ні.... І ні до чого тут червоні ботфорти, і те, що талановита й розумна літня пані виглядала років на 10-15 молодше свого віку. Ні, було щось інше...

Щось, таке, чого майже не залишилось в сучасному світі. Ми маємо так багато засобів для жіночої краси... Лялькові кралі з пишними бюстами, пружними сідницями та довгими ногами вже навіть трохи набридли. Наші популярні діви більше не мають віку, вони застигли десь в проміжку між 25 и 35 роками. Але чи стали вони від того більш жіночними?

Можливо, це виключно моя особиста думка, але справжніх жінок залишилось дуже мало. Таких, від погляду котрих стає тепло і затишно, тих, які дарують свою турботу і ніжність світу, коханим, близьким і роблять це не тому, що за це платять, що це модно абощо, а виключно тому, що вони жінки і така їхня сутність.

Серед безлічі знайомих мені панянок різного віку я можу на пальцях перерахувати тих, які завжди відрізняються з натовпу. Які, не маючи пластичних операцій, дорогого вбрання та багатих чоловіків вражають своєю жіночністю, сяйвом очей і загадковістю.

Якось жартома я спитала одну з таких панянок, до речі, порядну дружину і матір двох чудових дітей, чи часом вона не закохана, що аж світиться? І знаєте, що вона мені відповіла? "Так! Він такий чудовий, Ви не повірите, інтелігентний, розумний, добрий, він... а дружина в нього така...", - я оторопіла від такої відповіді. Вона посміхнулась і все мені пояснила: кохає вона свого єдиного і законного чоловіка і своїх дітей. А от відчуття захоплення, легкої закоханості в того чи іншого чоловіка, дозволяють їй відчувати себе жінкою, загострюють відчуття світу, роблять його більш яскравим та кольоровим.

Саме цього і не вистачало мені, коли я стояла біля вітрини і дивилась на своє відображення. Саме цього відчуття закоханості, бажання подобатись, справляти враження, зачаровувати поглядом мені тоді бракувало аби відчути себе жінкою.

А Ви, особисто Ви, закохані?

powered by lun.ua