Іван

І стали гори праворуч, а степи ліворуч, а поміж ними почав свій плин Черемош.

І здійнялися в небо птахи і розігнали хмари, і визирнуло Сонце, бо прийшов Іван.

А разом з Іваном прийшла мелодія скрипки, і відгукнулась вона у горах запальним танком, а у степах веселою піснею.

І пішла по колу чарка, і розливала вона радість, а не тугу, і відступила журба, бо Іван забрав її до себе від усіх, хто співав і танцював.

І питали люди, що то за один, і казали їм - він Марійчин.

І поки люди співали та танцювали, то не робили глуму, а як потомились, то питали - де ж той Іван?

А Марічка їм відказувала - як хочете віднайти, то шукайте Білого Птаха з чорною ознакою. Бо біле, то радість, яку він нам залишив, а чорне - то біль, який він забрав.

І стоять гори, і лежать степи, і біжить Черемош...

А над усім тим ширяє Білий Птах і невигубний голос скрипки.

Я пригадую кадри з фільму "Пропала грамота". Іван ходить серед чоловіків, жінок, дітей. Пильно вдивляється в кожного і тихо волає: "Люди, вам це все сниться. Вам це все сниться, люди!"

Іванові - 70.

Сон.

Рівчакам і річкам,

Стежкам і дорогам,

Долинам і горам,

Степам і лісам,

Росам і водам,

Туманам і хмарам,

Сонцю і вітру,

Високим, високим зорям

І кожному птаху в безкрайнім небі

Я кричу, шепочу і мовчу:

"Ave Іван!", " Ave Марія!"