Вибуховий подарунок лікаря
Відомий в Могилеві-Подільському лікар Володимир Сірик більше тридцяти років збирає лікарські рослини. Нещодавно в Липниках замість цілющих трав знайшов бойовий снаряд великої руйнівної сили.
"Це був снаряд від 76 міліметрової гармати часів Другої світової війни. Він пройшов канал ствола. Чому не вибухнув сказати важко, але факт, що знаходився в бойовому стані, або як ми, спеціалісти, кажемо, в стані очікування і міг вибухнути в будь-який момент", - розповідав мені В'ячеслав Присяжнюк, заступник начальника Могилів-Подільського підрозділу МНС.
Ясна річ, лікар, збирач цілющих трав, цього не знав.
"Я поглянув - він без гільзи, відгнив детонатор, отож, думаю, не вибухне", - ділився після всього своїми роздумами лікар, який ледь не став самогубцем.
Володимир Омелянович приїхав до міського музею і розказує, що, мовляв, так і так - знайшов в лісі снаряд часів другої світової, вам не треба? Як не треба?! На дурняк і сіль солодка! Несіть сюди! Повернувся Володимир Омелянович за знахідкою. Завантажив бойовий снаряд, який був у стані очікування, на свій велосипед і повіз його через все місто до музею.
Що "думав" в той час снаряд, розліт осколків якого сягає 450 метрів, немилосердно трясучись на велосипеді, що мчав по фронтових могилівських дорогах, можна лиш здогадуватися. А от лікар певно ж уявляв, як стане його знахідка зараз неабияким експонатом.
Приїхав. Здав. Подякували, потисли руки і розійшлися. Був щасливим Володимир Омелянович, були неабияк задоволені музейники. На щастя, ніхто свого задоволення не став приховувати. Вість про подарований музею снаряд поповзла містом, як пліснява після паводку. Незабаром навкруг музею зібралася купка допитливих зівак, згодом підтягнулася і міліція. Стоять, анекдоти розказують, веселяться.
"Ви б спершу заповіти понаписували.." - скромно запропонувала місцева журналістка, яка проходила мимо.
Заповіти вони не понаписували, але директор музею, на всяк випадок, таки подзвонила в підрозділ МНС і розповіла про подарунок.
Ті повідомлення сприйняли всерйоз, негайно приїхали, оглянули снаряд і стало зрозуміло, що заповіти таки був сенс писати і зівакам, і міліції, і управлінню освіти на другому поверсі...
Викликали групу розмінування МНС аж з Вінниці. Ті оглянули музей і в стволі одного із експонатів виявили ще один цілком боєздатний снаряд, який теж готовий був будь-якої миті показати всім тут Кузькину маму.
Вперше в житті евакуйовані працівники музею, управління освіти, прилеглих будинків відчули на своїй шкірі, що таке справжня бойова тривога... Чудом обійшлося без крові.
Підірвали подарунок лікаря-травника в кар'єрі за містом. Кажуть, так бабахнуло, що як в тій пісні "а город подумал - ученья идут"...