Ненарядний Париж

12
17 серпня 2011

В "кольоровому" паризькому кварталі біля станції Château Rouge життя не зупиняється ніколи. Салони краси, ресторани китайської кухні, крамнички перук і халяльного м'яса працюють цілодобово.

Тут шумно, весело, різнокольорово, доброзичливо та контрастно.

Ось чувак пропонує купити "кораблик" трави. Зовсім поруч у салоні молода манікюрниця обговорює з клієнткою спільних знайомих. Через скло від них на вулиці стріляє сигаретку місцевий бомж. За кілька метрів від нього на терасі сидять відвідувачі одного з найбільш душевних барів Парижа. Там готують смачнючий грог і підступний коктейль "Embuscade", що в перекладі означає "засідка".

Загальний вид на пасаж Cottin 
 Табличка вулиці

На Château Rouge легко потрапити випадково. Достатньо зібратися подивитися Монмартр і з незрозумілих географічних причин вийти на станції Château Rouge замість, скажімо, Abesses.

Газон біля Лувра. Тут можна сидіти та влаштовувати пікніки. 

Непідготовлений білий чемний турист тут легко може відчути себе не в своїй тарілці.

Для багатьох квартал Château Rouge може стати першим і останнім поглядом на справжній Париж. Часто він закінчується короткозорим "Як же тут багато чорних!" і "Як же тут брудно!"

Velib - велосипеди напрокат. За символічний 1 євро на день будь-хто може покататися на велисипеді цілий день по широчезним паризьким велодоріжкам. Тижневий або місячний абонемент коштують ще менше

Але за міркуваннями про гігієну легко забути про головне. Якщо розглядати брудне скло, за ним можна не побачити прекрасного пейзажу.

Париж складається з низки маленьких прекрасних пейзажиків. І всі вони знаходяться доволі далеко від звичного маршруту між Ейфелевою вежею, Лувром і розпродажами в магазинах одягу.

Коли я думаю про "чорний", "негарний", "брудний" і "смердючий" Париж, то одразу згадую теплий паризький вечір 9 липня.

Того дня мешканці вулички Cottin самі собі організували свято. Винесли столи та стільці, купили води та вина, кожен приготував легку страву-закуску. На вулицю винесли караоке. Слухали музику, співали, танцювали.

Арт-інсталяція на місці замороженого будівництва 

Так молодші мешканці познайомились із старожилами. Нові сусіди вперше поспілкувались один з одним.

А в кінці вечора хором заспівали серенаду мешканці 2 поверху. Вона живе в цьому кварталі давно. Бачила цілі покоління родин, які там дорослішали. Саме вона була одним із "моторів" свята. Але через хворобу ніг не змогла спуститися вниз - у старих французьких будинках немає ліфтів.

Вікно дами з 2 поверху, якій ми співали серенаду :)  

Крім спільних свят, мешканці Франції частенько влаштовують імпровізовані "гаражні розпродажі". Це називається bric-à-brac. В зазначений день мешканці вулиці, кварталу, району чи містечка збираються та викладають всі зайві речі.

Стаття про обурених рішенням місцевої влади власників крамничок та оголошення про їхні протестні дії.

На один день з'являється імпровізований "блошиний ринок". Щоправда там не буде "новоделов" і захмарних цін. Мета - не заробити, а відпустити зайву річ до того, кому вона може справді знадобитися.

Колись я розмовляла про ці звичаї парижан і решти французів з колегою Іриною Туз. Тоді ми дійшли висновку, що саме такі спільні справи і є ознаками направду громадянського суспільства.

Крамничка одягу для трансвеститів

Не боротися з якимись химерними та аморфними вітряками. Натомість зуміти зібратися разом і зробити одну маленьку справу. Наприклад, влаштувати свято для мешканців свого під'їзду. Чи будинку. Чи всієї вулиці.

А нам слабо?

Фото Віталія Лямічева

powered by lun.ua