Побиття через стежку, або "Гостинні" українці

46
3 серпня 2011

Те, що в українців хата скраю і головне бажання, щоб у сусіда хата згоріла чи корова здохла, наводить мене на думку, що... я - не українка! І щойно з'явиться нагода документально це підтвердити - так і зроблю! Бо не можу перевиховати так багато людей під "свою національність"...

Днями сусіди побили мого знайомого іноземця. Він почав тут бізнес 8 років тому - виготовлення бочок. Але через постійні корупційні схеми то однієї, то іншої української влади, навідування "перевіряльників"... словом, так і не зрозумівши системи українських натяків, чоловік переніс свої справи до США. В Україні залишилась лише хата та рідня дружини.

Оселю для своєї сім'ї іноземець будував сам. У районному центрі купив один зі ... стихійних смітників. Довго трактором згрібав "відходи українського життя" на березі Київського моря. Завіз туди будматеріалів, побудував дерев'яну хату, посадив сад і город. Але коли ставив тоненьку низеньку сітку навколо свого обійстя, то залишив стежку з зовнішнього боку. Бо так кілочки було зручно забивати.

І тут почалося... Стежку для вигулювання собак зі спогляданням краєвиду, який відкрився після прибирання смітника, облюбували сусіди. Не втрачають нагоди постійно зазирати в двір закордонного поселенця. Де він їсть, де спить, чим займається, в чому вдягнений. Через геть скляні двері і великі вікна - усе, як на долоні! Сусідів не стримувало навіть те, що вузенька стежка небезпечна, бо на краєчку гори і нікуди, окрім як навколо хати іноземця, не веде.

Думав господар завести і собі пса, щоб непроханих гостей трохи лякав. Та передував, бо за твариною потрібен догляд, а часу нема. Словом, вирішив переставити огорожу на самий край гори (десь 20 см) і таким чином "відмінити" стежку-екскурсію.

Повторюю перше речення другого абзацу. Днями сусіди його жорстоко побили! Порвали штани, пошматували до крові руки і ноги. Чоловік захищався один. Ні українською, ні російською не знає мовить... лише одне слово - "Карашо".

Учора слухала аргументи сусідів: "Нам треба стежка!" Як швидко звикли до хорошого, не поворухнувши для цього й пальцем. Я вже мовчу, що земля там приватна! І по техніці безпеки прогулянкової стежки над вирвою не може бути! (інша справа - скидати з неї сміття!)

Прекрасний дім, екологічний, з дихаючого дерева і з неймовірним краєвидом нині виставлено на продаж! Людина, яка власними пучками будувала кожен сантиметр, тепер готова відмовитися від всього цього так, як колись від свого бізнесу в Україні.

Увімкни Україну! Неспросто, дехто навіть не може це вимовити...

powered by lun.ua