Українську символіку піддано "байракізму"

10
28 вересня 2011

Події, що розгортаються останнім часом довкола пересічного українця, примушують його зрештою замислитись: а наскільки реальним є таке геополітичне явище, як Україна? І чи, розплющивши очі й відігнавши від себе ману, не прокинешся в старій-добрій блакитно-червоній УРСР з директивами з Центру та оспівуванням спільного добробуту в літературі.

Доки українці сплять і бачать, "як на своїм веселім полі свою-таки пшеницю жнуть", крізь його марення фрагментарно проривається інша реальність. Братні народи синхронно виходять на парад під однаковими прапорами, дружно міняють часові пояси...

Та найбільш влучно, із притаманною талановитому режисеру зображальною майстерністю, змалювала реальність поза межами сну українця королева мелодрами Оксана Байрак. Мимо волі вона створила настільки кінематографічно глибокий і вичерпний образ, що хоч зараз в рамку й на стіну. І до честі пані Оксани, месседж було подано настільки талановито, що ментальний фільтр глядача його відсіяв, і практично ніхто не звернув увагу, що щось відбулось.

В суботу команда з Дніпродзержинська привезла на танцювальне шоу "Майданс" номер під назвою "Індустріалізація".

"Наш посил - "досить"! - пояснила Таня Шестак, хореограф команди.

"Замість заводів і фабрик в Дніпродзержинську треба будувати дитячі садки", - саме з такою ідеєю команда вийшла на танцювальний майданчик Києва. Перед глядачем постали трудівники заводу в робочому одязі, з червоними стрічками й у червоних хусточках. Вони слухняно й синхронно виконують накази вождя.

 
Ось, дивлячись згори, можна побачити шестерні, що обертаються в єдиному механізмі, потім команда перешиковується в червону п'ятикутну зірку, далі в серп і молот. Та ось з'являється соліст у відмінному від загального блакитному - і на сцені відбувається трансформація.

Дедалі більше дійових осіб відкривається до змін, і кольорова гамма принципово змінюється. Фінальний акорд виступу - синьо-жовтий тризуб, який утворюють в результаті танцюристи.

Загалом виступ отримав найвищу оцінку всіх членів журі. Усіх, окрім... Оксани Байрак, яка занизила оцінку команді... Через відсутність червоного у фінальній частині.

"Ви молодці, хлопці, я ставлю вам "9", швиденько пояснюю, чому не найвищий бал. Таню, справді прекрасна хореографія, все чудово. Але драматургічно - так чекала, що наприкінці буде не лише Україна. Ми не маємо права закреслювати свою історію. Якби було кілька червоних плямочок, було б блискуче, а так - "9", вибачте. Але це теж добре", - пояснила свій вибір Байрак.

Для тих, хто не пропустив слова пані Оксани повз вуха постає питання: це професійний підхід режисера й кіносценариста? Чи, може, вияв ностальгії королеви мелодрами за прекрасними часами молодості?

"Як би поляк поставився до звинувачення в неналежній пошані до радянської історичної спадщини?" - запитали ми нашу колегу з Варшави, кореспондента "Wiadomości24" Зузанну Маховську.

"Поляки ніколи не приймали радянської історичної спадщини, хоча нам довгий час намагались промити мізки. Я особисто завжди буду обороняти польські історичні цінності - як історик, теолог і журналіст. Non possumus! Власне, я не розумію, що має візія радянської історії до танцювального конкурсу", - сказала колега.

А втім меседж Оксани Байрак, немов флюгер на метеостанції, чітко лягає за вітром, який без зміни напрямку впродовж останніх років віє в українському медіа-просторі, - вітер північно-східний. "Червоні плямки" із лицями вождів і картинами бойової слави "отєчества нашего" солідно проплачено, а хто платить, той і замовляє музику. Отож, панове, танцює вся країна!

powered by lun.ua